Вплив іноземних інвестицій на економіку країни-реціпієнта

Автореферат дисертації

Формування конкурентноздатної ринкової інфраструктури вимагає мобілізації усіх національних ресурсів та абсолютного використання усіх національних переваг. Однак поза увагою не повинні залишатися ті інвестиційні джерела, що перебувають за межами країни і які здатні підсилити темпи її економічного зростання. Для деяких країн саме міжнародна інвестиційна діяльність, інакше кажучи, надходження і використання іноземного капіталу, визначає умови економічного розвитку.

Особливо актуальна ця проблема для країн з перехідною економікою, зокрема для України. Метою роботи є спроба визначити позитивні і негативні наслідки іноземних інвестицій на економіку приймаючої країни, а також систематизувати існуючі підходи щодо математичної оцінки впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток країни та проаналізувати можливість практичного використання цих підходів у процесі розробки державної стратегії щодо залучення іноземного капіталу.

Розширення обсягу виробництва в секторі з іноземною участю, що супроводжується підключенням до нього місцевих субпостачальників, сприяє розгортанню сполучених галузей. У результаті прискорюється ріст приймаючої економіки в цілому і виникає додатковий попит на кваліфіковану робочу силу, інженерів і вчених.

Здійснюючи імпортозаміщення, іноземний сектор здатний насичувати приймаючу економіку гостродефіцитною оригінальною продукцією, призначеною для модернізації її виробничої бази; він також дозволяє формувати сучасну модель споживання, заохочувати конкуренцію, привносити й удосконалювати ринкові методи господарювання в країнах з економікою перехідного періоду. До того ж залучення іноземних фірм, що працюють на експорт, веде до збільшення експортних доходів країни-реципієнта. Зростає внесок таких доходів у приріст її ВВП [3, с. 48-49].

Відомі економісти, як переваги іноземних інвестицій відзначають податкові надходження і заробітну плату працівникам, які, виступаючи доповненням до бюджету, у кінців-кінців призводять до розвитку інфраструктури і збільшенню соціальних витрат [4, с. 108-109].

Крім того, продуктивність праці на підприємствах з іноземними інвестиціями іноді в 2 рази перевищує продуктивність на вітчизняних. Це зумовлено високою ефективністю нових складальних підприємств, котрі належать іноземним інвесторам, їх більш вузькою спеціалізацією меншою кількістю управлінського та дослідницького персоналу [6, с. 49].

Іноземна присутність може і негативно впливати на відтворювальний процес у країні-реципієнті. За час реформ як резиденти, так і нерезиденти розробили витончені схеми укриття прибутку і відведення її від оподатковування (а нерідко і частини фонду заробітної плати, щоб не робити відрахування в позабюджетні фонди). Такого роду схеми реалізуються через використання грошових сурогатів, "откатних" цін, різноманітних форм неплатежів. До того ж, прямі іноземні інвестиції у виробництво з орієнтацією на збут на внутрішньому ринку призведуть до відтоку валюти, адже інвестори, які продадуть товари за гривні (рублі або іншу грошову одиницю) змінить їх на євро, долари або іншу тверду валюту, щоб вивести за кордон. Отже, така ситуація призводить до відтоку валюти з крайни [5, с. 18].

Говорячи про недоліки закордонних інвестицій, не можна не розглянути ситуацію в Україні. Крім маленького обсягу інвестицій, що одержала Україна за всі роки незалежності, тут участь іноземного капіталу можна охарактеризувати наступною тенденцією: залучення інвестицій йде в регіони, що вже є порівняно благополучними в цьому аспекті (Київ і Київська область); продовжується відсталість периферійних зон, котрі знаходяться в умовах глибокої кризи (регіони західної України). Тобто підсилюються регіональні диспропорції в країні.

Отже, присутність закордонного капіталу має як позитивні, так і негативні наслідки для країни-реципієнта. Тому поряд з емпіричними підходами щодо оцінки впливу закордонного капіталу на економічне зростання, існують кількісні математичні методи, розроблені ведучими вченими-економістами. Проте вважається, що багато з цих методів не доведені до логічного завершення і не надають кінцевих формул для оцінки впливу іноземних інвестицій на темпи економічного росту країни-реципієнта. Розглянемо деякі з них.



Диференціальна модель перерозподілу капіталу між країнами (модель В. Леонтьєва).

Одним з перших економістів, які спробували оцінити вплив потоку ПІІ на довгостроковий економічний розвиток національної економіки був В. Леонтьєв. Сутність цієї моделі полягає у тому, що вона відтворює функціонування двох груп країн - розвинутих і тих, що розвиваються. Зв'язок між ними забезпечується потоком виробничих інвестицій, що вивозяться з розвитих країн у ті, які розвиваються. Для країн з розвинутою економікою модель В. Леонтьєва можна звести до двох простих співвідношень:
1. Принцип мультиплікатора, що задається Р рівнянням I(t) = sY(t), де Y - випуск (валового національного продукту) у даній групі країн, I - обсяг інвестицій у розвитих країнах, s - норма нагромадження (інвестування) чи мультиплікатор інвестицій.
2. Принцип акселератора, котрий задається рівнянням Y(t) = I (t)/b, де b - коефіцієнт приростної капіталоємкости чи акселератор інвестицій.
Якщо скомбінувати принципи мультиплікатора й акселератора, то можна одержати готове диференціальне рівняння, котре описує динаміку випуску в групі країн, які розвиваються:
Y*(t)-(s*lb*)Y(t)-(h/b*)Y (0)e^(s/b)t = 0      (1)

У загальному випадку, коли s*/b* ? s/b, рівняння (1) має наступне рішення:

Отже, економічне зростання у країнах, котрі розвиваються, залежить від темпів росту в розвинутих країнах, а також від початкового значення капіталу, що вивозиться з розвинутих країн.
Для підтвердження правдивості вищесказаного, спробуємо відшукати початковий обсяг переміщуваного капіталу, необхідного для того, щоб темпи розвитку двох типів країн зрівнялася. Фактично це буде означати, що нам треба відшукати таку величину Н(0), при якій буде виконана умова рівнняння темпів приросту ВНП в обох групах країн, тобто

Y(t)IY(t)=Y*(t)/Y*(t)        (3)

Скориставшись формулами (2) і (3) можна одержати шукану залежність для Н(0):

Подібні розрахунки по формулі (4) можна зробити для будь-якого параметра, що входить у модель (в якості приклада може послужити параметр норми нагромадження країн, що розвиваються).
Не можна зменшувати значення моделі, запропонованої В. Леонтьєвим, адже її вважають класичним інструментом, який допомагає зрозуміти глобальні тенденції господарчого розвитку. Проте аналізуючи сучасні економічні умови деякі недоліки цієї моделі стають очевидними.




Модель економічного росту на базі виробничих функцій (модель Вельфенса-Джесиньськи ).

Для відповіді на питання, як впливають ПІІ на економічне зростання у конкретній країні, може служити модель, запропонована П. Вельфснсом і П. Джесиньськи. Ця модель базується на традиційному апараті виробничих функцій. Загальний вид виробничої функції Вельфенса-Джесиньськи, що описує економічний ріст у країні-реципієнті, можна представити наступний чином:

Y(T) = [K(t)+H(t)]^b [L(t)]^{1-b ext}       (5)

де Y-випуск (ВВП чи ВНП); K-основний капітал місцевого походження (внутрішні основні фонди); Н - основний капітал іноземного походження (іноземні основні фонди); L- чисельність зайнятих у національній економіці; z- темп науково-технічного прогресу; b -статистично оцінюваний параметр.

Хоча модель, запропонована Вельфенсом-Джесиньськи, у цілому прийнятна, вона має ряд недоліків. В цій моделі загальний обсяг основного капіталу країни-реципієнта складається з накопиченого внутрішнього капіталу і прямих іноземних інвестицій. Такий підхід може викликати певні сумніви: ПІІ в загальному випадку не можуть прирівнюватися до основного капіталу через наявність тимчасових лагів в освоєнні інвестиції і поступового вибуття основних фондів. Більш того, існує небезпека подвійного рахунку, адже матеріалізовані в основних фондах ПІІ, як правило, враховуються в національній статистиці по вирахуванні приросту внутрішнього основного капіталу.
Моделі взаємодії місцевих і іноземних інвестицій (моделі типу "хижак-жертва"). Ще один напрямок дослідження ролі ПІІ в посиленні динамічності розвитку національного господарства - побудова економетричних залежностей між показниками інвестиційної активності місцевих і іноземних фірм. Вони, як правило, впливають один на одного, причому характер такого впливу для різних сторін різний.

Відобразити цей ефект можна, зокрема, за допомогою моделей типу "хижак-жертва".

Їх сутність полягає в тому, що іноземні і місцеві підприємства взаємодіють один з одним, причому підприємства одного сектора можуть розширювати своє виробництво за рахунок підприємств іншого. Іноді взаємодія може впливати на розвиток економічної діяльності фірм таким чином, що вона буде прискорюватися, підвищуватися. В такому випадку з моделі (7)-(8) випливає, що темпи приросту сукупного випуску (У + У*) підкоряються наступному рівнянню:

l = a+m [c-a + (1-m)(b+h)(Y+Y*)],      (8)

де l - темп економічного росту ВВП (Y + Y*); m - частка зробленого продукту на підприємствах з іноземним капіталом в сукупному обсязі виробництва m = Y*/(Y+Y*).
Звідси одержимо рівняння, що показує, вплив частки m на темпи економічного росту приймаючої країни:

l_F - l_S = [c-a + (b+h) (Y+Y*)(1-2m_S)] (m_F - m_S )       (9)

де l_F і l_S - початкове і кінцеве значення темпу економічного росту відповідно; m_F і m_S - початкове і кінцеве значення частки продукту підприємств з іноземним капіталом в совокуп ном обсязі виробництва.

Моделі типу "хижак-жертва" є привабливими, але можна вказати і на ряд, недоліків. Вона не враховує прямі і зворотні зв'язки в розвитку іноземного і національного секторів економіки, але при цьому пов'язані з досить тонким емпіричним аналізом по встановленню характеру таких зв'язків.

Модифікована різницева модель Мультиплікатора-акселератора

Основою даної моделі є принципи мультиплікатора I = s і акселератора DY = k, I сумарні інвестиції в основний капітал (капіталовкладення) у році t; Y - зроблений продукт (ВВП) у році t; s - середня схильність до інвестування (мультиплікатор); k - прирістна капиталоємкість виробництва (акселератор).
Комбінація принципів мультиплікатора й акселератора дає наступне різницеве рівняння В_t+1 = (1 + sk)Y_t рішенням якого є проста статечна виробнича функція:

Y_t = Yo(1+sk)^t       (10)

Якщо l - темп приросту ВВП, то з (10) випливає очевидна рівність l= sk, що може бути записане в такий спосіб:

l = s [(1-m)b +mb*],        (11)

де т = 1*/1 частка прямих іноземних інвестицій (/*), здійснюваних підприємствами за участю іноземного капіталу, у загальній масі капіталовкладень; b = DХ/(1 - /*) - акселератор інвестицій місцевого сектора; b* = DХ*/1* - акселератор інвестицій іноземного чи сектора акселератор ПІІ; Х - продукція, зроблена місцевим сектором; X* - продукція, зроблена іноземним сектором; Y=X+ X*.

Формула (11) у явному виді фіксує залежність темпів економічного росту (l) від інвестиційної активності в країні (s), частки інвестицій іноземного сектора (т) і віддачі від інвестицій у двох секторах (b і b*). З її виводиться остаточне рівняння, що показує вплив частки ПІІ на темпи економічного росту в країні-реципієнті:

l_F - l_S= s(b*-b)(m_F - m_S),        (12)

де параметри l_F , l_S, m_F ,m_S несуть те ж значеннєве навантаження початкових і кінцевих станів, що й у попередніх випадках.
При усій своїй простоті метод (12) містить у собі ряд методичних небезпек. Визначимо деякі з них. По-перше, при обчисленні акселераторів необхідно мати досить повне інформаційне забезпечення. Так, доцільно мати дані не тільки про обсяг ПІІ, в порівнянні із сукупним обсягом інвестицій у національній економіці, але і обсяги зробленої продукції місцевим і іноземним секторами. Для вірного відображення об'ємів цих обсягів у порівняних цінах, необхідно дефлірувати початкові дані. Але зростання цін на продукцію може бути нерівномірним, тоді отримання відповідних індексів проблематично. Така ж ситуація може повторитися і з вартістю основного капіталу. Статистичний облік таких ефектів неможливий, а їх ігнорування призведе до суттєвих погрішностей.

Висновки

Характер впливу іноземних інвестицій на економіку країни-реципієнта не може бути чітко окресленим, тому що може впливати на народне господарство приймаючої крайни як позитивно, так і негативно.
Тож важливим є звертання до математичної оцінки впливу закордонного капіталу на економіку країни-реципієнта. Усі наведені моделі дозволяють визначити це зробити; однак усі вони працездатні та ефективні для країн, що мають сталий економічний розвиток. В умовах трансформаційного періоду економіки України більш логічним було б визначення та застосування індивідуального підходу щодо аналізу, результати якого можна було б використовувати для розробки політики стосовно прямих іноземних інвестицій.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Балацкий Е., Павличенко Р. Иностранные инвестиции и экономический рост: еория и практика исследования//Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 6.
2. Беліма М. Регіональний розвиток України та прямі іноземні інвестиції// Економіка, Фінанси, Право. - 2002. - № 12.
3. Белоус Т. Прямые иностранные инвестиции в Росии: плюсы и минусы// Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 9.
4. Борщевський В. В. Іноземні інвестиції як чинник регіонального розвитку// Фінанси України. - 2003. - № 10.
5. Фомін С. С. Чи потрібні нам іноземні інвестиції?// Політика і час. - 2001. - № 3.
6. Шакина А. Прямые иностранные инвестиции в странах Восточной Европы// Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - №2.