Статтю опубліковано у Віснику Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Економіка. - 2002. - №55-57. - с.236-237.
РОЛЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНЇЙ
У СТВОРЕННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ УКРАЇНИ
НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ
Розглянуто вплив корпоративного менеджменту на конкурентоспроможність транснаціональних компаній.
The influence of corporate management on competitiveness of international companies.
Глобалізація економіки е об'єктивною тенденцією розвитку людської цивілізації, що відкриває додаткові можливості розвитку країн. Завдяки цьому об'єктивному процесу досягається економія на витратах виробництва, оптимізується розміщення ресурсів у світовому масштабі, стають широко доступними досягнення науки, техніки культури. Глобалізація змусила світову громадськість звернути увагу на проблему розподілу між кранами її вигод і витрат. Глобалізація не є зовсім новим явищем. На думку деяких аналітиків, 100 років тому глобалізація світової економіки була не меншою, ніж тепер. Однак зараз відбулися істотні зміни у самій структурі глобальної економіки. Посилились потужність і вплив промислових і банківських транснаціональних корпорацій, що перетворилися на головну рушійну силу процесу глобалізації. Розвиток і зростання транснаціональних корпорацій с одним з основних елементів глобалізації економіки. Розширюючи свою діяльність, ТНК сприяють розвитку тісних економічних зв'язків між країнами, перетворюючи міжнародну економіку на внутрішньофірмову і внутрішньогалузеву. Глобалізація економіки, у свою чергу, має переваги для ТНК, основним з яких є розширення ринку для діяльності компаній. Розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій дозволяє ТНК ефективно керувати фірмою, філії якої розташовані! в різних частиках світу.
Виходячи із сьогоднішнього стану української економіки в цілому, та підприємств, зокрема, а також світової тенденції глобалізації економіки, головним завданням менеджменту в найближчий час буде підвищення конкурентоспроможності компаній. При цьому без створення великих компаній, які змогли б конкурувати з міжнародними корпораціями, успіх у бізнесі навряд чи можливий.
На сучасному етапі розвитку міжнародної економіки традиційно вважаться, що найбільш конкурентноздатною країною у сфері виробництва промислової продукції (комп'ютери, промислове обладнання) є Японія, у сфері високих технологій - США, хімічній та автомобільній промисловості - Німеччина, у сфері дизайну (легка промисловість, меблі!) - Італія, в !інженерних розробках - Великобританія. I саме в цих країнах спостерігається найбільша чисельність великих транснаціональних корпорацій. Дерегулювання національних ринків більшості країн світу та процес глобалізації економіки дали змогу більшості транснаціональних корпорацій отримати конкурентні переваги. Сучасний світовий ринок характеризується розмиванням межі між галузями, скороченням життєвого циклу товару, тенденцією до уніфікації споживчого попиту та іншими рисами. На сьогоднішній день тільки великі компанії можуть дозволите собі диверсифікацію бізнесу за рахунок великих інвестицій на різних ринках. Крім того, вони знижують собівартість за рахунок випуску стандартизованої продукції та економії на масштабах виробництва. Все це приводить до підвищення конкурентноздатності! таких компаній. Не всі фактори в сучасний час з однаковою силою впливають на підвищення конкурентоспроможності компанії. Наприклад, наявність природних ресурсів перестала мати вирішальне значення. Основним фактором, що впливає на конкурентноздатність компанії або країни у теперішній час стає рівень освіти та кваліфікація трудових ресурсів. Разом з тим на конкурентноздатність компанії значний вплив має корпоративне управління. Поки компанії не спроможуться створити управлінські механізми, здатні залучати капітал і технологи, доти вони ризикують перетворитися на простих торговців і постачальників транснаціональних корпорацій.
На початку 90-х рр. приплив міжнародного капіталу до нових індустріальних країн сягав високого рівня. Оскільки прибутки залишались великими, мало хто з інвесторів звертав увагу на методи управління бізнесом. Проте азіатська фінансова криза таки змусила !інвесторів приділяти корпоративному управлінню більшу увагу. Акціонери почали усвідомлювати, що похибки в управлінні корпораціями стали однією з причин кризи. Методика неефективного корпоративного управління може створити великий масив зобов'язань як для окремих компаній, так і для суспільства загалом. У цьому аспекті похибки в корпоративному управлінні потенційно загрозливі.
Сьогодні основні поняття корпоративного управління стали ключовими засадами для Світового банку, МВФ та ОЕСР. Ці установи вважають удосконалення стандартів корпоративного управління важливою передумовою для відновлення конкурентоспроможності! нових ринків, поновлення довіри інвесторів і забезпечення стабільного економічного зростання. Мабуть одна з причин низького припливу !інвестицій в Україну - мала кількість підприємств, де е стратегія розвитку і професійний менеджмент. Зараз поняття корпоративного управління е основоположною ознакою ринкового спрямування конкурентоспроможного підприємства. Причому проблеми корпоративного управління не є виключно проблемами країн, що розвиваються. Навіть у розвинених індустріальних країнах існує глобальна тенденція до зміцнення корпоративного управління. Наприклад, нещодавно англійська Комісія Кедбері, французька Комісія В'єно, а також Організація економічного співробітництва і розвитку видали нові директиви щодо вдосконалення головних принципів корпоративного управління [1].
Міцна система корпоративного управління може стати основною перевагою для країни, що намагається зробити свою економіку конкурентноспроможною. Навіть у країнах, де акції більшості компаній не є об'єктом активної торгівлі на фондових ринках, прийняття стандартів прозорості у відносинах з інвесторами та кредиторами виступає перевагою, оскільки зміцнює довіру потенційних !інвесторів та формує високий рейтинг країни.
Для визначення поняття "корпоративне управління" необхідно помітити, що слово corporatio у перекладі з латини означає об'єднання, союз, товариство. На сьогоднішній день у сватовій практиці! не існує загальновизнаного визначення корпоративного управління. Одне з визначень трактує корпоративне управління як систему відносин у трикутнику "власники - менеджмент - наймані робітники", що має забезпечити ефективне функціонування корпорації. У загальному плані "корпоративне управління" можна визначити як погоджену участь в управлінні будь-яким реально існуючим соціально-економічним об'єктом, у першу чергу участь в управлінні господарчих товариств.
Також можна навести визначення корпоративного управління, що використовується Всесвітнім банком: "Корпоративне управління - це об'єднання норм законодавства, нормативних положень і практики господарювання в приватному секторі, що дозволяє суспільствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і в такий спосіб продовжувати своє функціонування, збільшуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримувати при цьому !інтереси акціонерів і суспільства в цілому" [2].
Таке визначення дозволяє широко підходити до визначенню корпоративного управління, досліджувати його як особливий тип управління з метою підвищення його регулятивности, розробляти відповідні практичні рекомендації щодо механізмів його функціонування для організацій різних типів.
Співробітники Американського (інституту права в 1992 р. сформулювали шість основних взаємозалежних принципів корпоративного управління: звітність; прозорість; справедливість; голосування; кодекси принципів; стратегічне планування [3]. Звітність трактується ними як головне зобов'язання обраних чи призначених органів керування перед акціонерами. Цей механізм дозволяє здійснювати нагляд, вести постійні спостереження і давати оцінку діяльності як керівників, так і всього АТ з погляду обраних орієнтирів і інтересів окремих акціонерів.
Прозорість тісно пов'язана з попереднім принципом, базується на розроблених стандартах звітності та є результатом дотримання кодексу принципів взаємозв'язку з акціонерами. Прозорість забезпечує реальна відповідність проголошених і здійснюваних цілей, орієнтирів, принципів діяльності корпорації, фіксувати відхилення, досліджувати причини їхнього виникнення.
Справедливість як принцип корпоративного керування спрямовує діяльність корпорації на забезпечення рівноправності, однакового відношення до всіх акціонерів незалежно від їхнього громадянства, а також кількості акцій, який вони володіють. Відповідно до цього принципу залишається незаперечним: одна акція = один голос.
Голосування е принципом прийняття найважливіших рішень щодо діяльності корпорацій. Реалізація цього принципу висуває підвищені! вимоги до технології персонального голосування і (чи) голосування з доручення, організації зборів акціонерів, їхнє проведення (у т. ч. підрахунок голосів), захисту прав акціонерів і т.д. Розробка і використання кодексів принципів стосується взаємин усіх груп акціонерів з керівним складом АТ, а також з менеджментом. Це означає спрямованість діяльності корпорації на встановлення ефективних зв'язків, що дозволяють підвищити конкурентноздатність шляхом формування підприємницького поводження, що відповідає світовим стандартам. Кодекси принципів повинні! постійно переглядатися з метою їхнього удосконалення, тому що змінюється середовище функціонування корпорації.
Стратегічне планування орієнтує діяльність корпорації на довгострокову перспективу. Цей принцип особливо важливий для великих підприємств корпоративної форми власності, тому що існують взаємозалежні, але різновекторні орієнтири в діяльності корпорацій. Наприклад, виплата дивідендів - реінвестування прибутку; одержання короткострокових (негайних) результатів - забезпечення довгострокової прибутковості; стабілізація відносин між окремими органами керування - необхідність розвитку підприємства і т.д. Розв'язати ці проблеми, як правило, можливо тільки за допомогою поступових дій на довгостроковій основі, тобто шляхом розробки стратегій, стратегічних планів, проект програм, що є обов'язковою умовою існування корпорації в довгостроковій перспективі.
Вивчення принципів управління корпораціями, варіанти взаємодії корпорацій із зовнішнім середовищем, використовувані в різних країнах, є актуальним для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку України. Нещодавні дослідження продемонстрували, що країни з міцнішим корпоративним управлінням, спрямованим на захист меншості акціонерів, мають I більш розвинені та ліквідні ринки капталу.
1. Економічні реформи сьогодні. - № 33. - 2000. - С. 10.
2. Трансформація. Економічний бюлетень про країни з перехідною економікою. / Видання Всесвітнього банку й інституту Вільяма Девідсона. - квітень 2000. - С. 27.
3. Проблемы теории и практики управления. - № 3. - 2001. - С.60.
Шуба О.А. Роль транснаціональних компаній у створенні конкурентних переваг
України на зовнішньому ринку // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Економіка. - 2002. - №55-57. - с.236 - 237.