Я народився 4 жовтня 1982 року в пологовому відділенні лікарні ім. Вишневського м. Донецька. За знаком зодіаку - терези і мабуть тому, як на мій погляд, я більш ретельно, ніж інші обмірковую ситуації, що склалися. Але перш ніж, продовжувати розповідати про себе розповім трохи про тих двох найближчих і дорогих мені людей, завдяки яким я з'явився на цей світ. Це моя мати - Квітковська Олена Іванівна і мій батько - Квітковський Олександр Андрійович.
Моя мати народилася 14 лютого 1961 року, з національності росіянка. У 1979 році закінчила Армавірський юридичний технікум за фахом "Правоведення та облік у системі соціального забезпечення". На даний момент працює головним спеціалістом управління ПФУ (пенсійний фонд України) в м. Селидове. Мій батько народився 21 грудня 1959 року, з національності українець. Закінчив у 1979 році Донецький гірничий технікум ім. Е. Т. Абакумова за фахом "Підземна розробка вугільних родовищ". Зараз працює машиністом гірничо-виймальних машин на ОАО "Вугільна компанія шахта "Червоноармійська-Західна №1".
У сім'ї я не одна дитина. 2 серпня 1988 року в мене з'явився брат й найкращий друг Андрій. Зараз він навчається у Селидівському гірничому технікумі за фахом "Технічне обслуговування автомобілів".
Перший рік свого життя я провів у Донецьку. У 1983 році батько одержав квартиру в м. Вугледар. Через два роки батьки віддали мене у дитячий садок, який став для мене новим етапом пізнання світу. Я виявляв цікавість до усього, що потрапляло мені в руки. Мені обов'язково потрібно було дізнатися з чого складається і яким чином працює та чи інша річ. Тому усе, що потрапляло мені в руки, в остаточному підсумку розбиралося на складові частини та ретельно досліджувалося. Спочатку це були звичайні іграшки, а як тільки трохи зміцнів, то добрався і до старого бобінного магнітофону, "штуковина" адже не з легких... Десь у шість років батько, у той час він захоплювався радіоаматорством, познайомив мене з паяльником і всіма іншими необхідними для цієї справи прибамбасами. С того часу я почав пізнавати секрети електроніки.
1 вересня 1988 року вступив у перший клас СШ№117 м. Вугледара, де був присвячений у жовтенята. Незабаром до червоної зірочки на піджаці додався ще один значок за відмінне навчання.
У 1989 році моя сім'я переїхала в м. Селидове, де в СШ№1 (зараз ЗОШ№1 I-III ступенів) я й продовжив свою шкільну освіту. Навчаючись у початкових класах, я продовжував поглиблювати свої знання в галузі електроніки. Приблизно в третьому класі навіть організував своєрідний гурток "Юний технік" серед своїх друзів, що також захоплювалися електронікою. Після появи в моєму житті комп'ютера (якщо це можна так назвати) ZX Spectrum прийнявся за програмування, причому починав без усяких букварів, застосовуючи відомий усім метод "наукового тику". Написав навіть пару простеньких ігор.
Протягом усіх шкільних років за мною спостерігалася схильність до таких наук як математика, інформатика, фізика, хімія і т. п. Загалом, до точних наук. У зв'язку з цим брав участь в олімпіадах по вищевказаному напрямку.
Після закінчення десятого класу почав замислюватися про подальшу освіту. Так як я виявляв схильність більш до технічних наук, ніж до гуманітарних, то було прийнято рішення надходити у вищий навчальний заклад із технічним ухилом. У цей час від знайомих мати дізналася про школу "Інженерного резерву", яка готувала абітурієнтів до надходження в тодішній ще ДонДТУ. Не довго думаючи, восени 1998 року я надійшов у цю школу, де отримав більш заглиблені знання з математики та фізики. По закінченні підготовчих курсів була проведена співбесіда, за результатами якої я вступив до Донецького національного технічного університету на факультет Енергомеханіки та автоматизації за напрямком підготовки "Автоматизоване керування виробництвом та комп'ютерно-інтегровані технології" (АКП). З вибором спеціальності проблем не було, позначилися захоплення з дитинства електронікою та програмуванням. А безпосередньо знайомиться з ДонНТУ поїхав тільки через пару тижнів після здачі співбесіди (я здавав співбесіду разом з усіма необхідними документами для вступу безпосередньо в школі "Інженерного резерву"), де, знайшовши своє прізвище під номером 13 у списку, що вступили, остаточно переконався про своє зарахування в ряди студентів.
Таким чином, у 1999 році я став студентом першого курсу групи АКП-99б кафедри Гірничої Електротехніки та Автоматики і з того моменту ні краплі про це не пошкодував, зрозумівши, що вибрав для себе правильний шлях.
Перший курс, звичайно ж, був повен вражень: нове місто, нові люди, нова сфера спілкувань, життя в гуртожитку... Так буває, напевно, з усіма іногородніми студентами, котрі приїжджаючи на навчання в інше місто, одержують небачену раніше волю й незалежність.
Під час навчання на четвертому курсі я брав участь у третій Міжнародній науково-технічній конференції аспірантів та студентів "Автоматизація технологічних об'єктів і процесів. Пошук молодих." і був нагороджений дипломом за кращу доповідь на засіданні секції "Інформаційно-вимірювальні комплекси і системи".
Після успішної здачі влітку 2003 року держіспитів та одержання диплома бакалавра з відзнакою працював у науково-дослідному інституті "Автоматгірмаш ім. В.А. Антипова", де брав участь у написанні програмного забезпечення для перевірки справності блоків комплексу технічних засобів з автоматизації керування і діагностування комбайнів УКН400.
Навчаючись на п'ятому курсі, я брав участь у вузівському конкурсі студентських наукових робіт 2003/2004 навчального року по розділу "Гірнича справа" та одержав диплом переможця за роботу "Автоматизація табельного обліку робочого часу працюючих вугільних підприємств".
До моїх заслуг можна також віднести відновлення апаратури керування приводом струга ВМС2 під керівництвом мого керівника Староверова Костянтина Сергійовича, установку апарату контролю швидкості та пробуксовки стрічкових конвеєрів КШП, створення разом з одногрупником Кулішем В. O. моделі шахтного водовідливу на основі апаратури автоматизації водовідливних установок ВАВ.1М. Уся вище перерахована апаратура перебуває в лабораторії шахтної автоматики 1.403 кафедри ГЕА нашого університету.
У 2004 році я вступив у магістратуру з метою одержання самої повної вищої освіти, визнаної на міжнародному рівні.
12 травня 2004 року я був нагороджений грамотою за активну участь у роботі IV Міжнародної науково-технічної конференції аспірантів та студентів "Автоматизація технологічних об'єктів і процесів. Пошук молодих" і кращу доповідь на пленарному засіданні.
На даному етапі моєї освіти найважливішим для мене є написання магістерської дисертації, тема якої є "Автоматизація табельного обліку робочого часу працівників гірничих підприємств". Мій керівник - доцент кандидат технічних наук Староверов Костянтин Сергійович. Автоматизація табельного обліку дуже актуальна на даний час, тому що керування трудовими ресурсами є одним із немало важливих факторів, який впливає на ефективне керування виробництвом. Створення принципово нової підсистеми автоматизованого табельного обліку робітників дозволить не тільки прискорити процес керування, але і підвищити його якість за рахунок повноти, своєчасності Й вірогідності інформації. Особливе значення мають також ті неявні переваги, що важко вимірити загальноприйнятими показниками економічної ефективності, але які у відомих обставинах можуть здобувати чільне становище. Так, практично неможливо оцінити в натуральному й грошовому вираженні переваги такої системи під час аварійних ситуацій у шахті, коли необхідні точний облік і найшвидше представлення даних про людей, що перебувають в шахті.
Після успішного захисту магістерської дисертації я планую працювати за фахом на промисловому підприємстві або в науково-дослідному інституті, поглиблювати свої знання в галузі проектування систем автоматизації, програмування, електроніки, Web технологій. Відмінним результатом на початковому етапі було б доведення моєї наукової роботи до стадії впровадження в серійне виробництво. Але це тільки на початковому етапі, і тому на цьому зупинятися не треба. Варто продовжувати розвиватися далі і досягти тих висот, про які я завжди мріяв. Я вірю, що досягну успіху у своїй діяльності поза залежністю від умов і стану ключовою фігурою в галузі автоматизації технологічних процесів і комп'ютерно-інтегрованих технологій. Адже саме цей шлях я обрав для себе споконвічно, і вважаю, що в мене вистачить сил і завзятості для досягнення поставленої мети. Але самим головним для мене є те, щоб плоди моєї діяльності приносили користь не тільки мені, але й усьому суспільству в цілому.
