Дитинство

   У дитинстві я вважав, що біографію пишуть старі і навчені досвідом люди, що зробили за своє життя щось дуже важливе. Але мені всього 21 рік і не думаю, що я та людина, біографією якого будуть цікавитися. Однак я з'явився у світ в славному місті Донецьку 13 жовтня 1982 року. У дитинстві я був досить рухливою дитиною, що не завжди добре позначалося на моїх взаєминах з однолітками. Важко згадати чи були в мене особливі таланти, хоча у яслах мене завжди змушували співати різні пісні на публіці і говорили, що в мене гарний голос, але, судячи з того, як я співаю зараз, вони нагло брехали.

Шкільні роки

   Мені ще не було і 7 років, коли я пішов у перший клас СШ № 125. Не сказав би, що я був дитиною, що любить ходити до школи. Я провчився в цій школі до кінця 5-го класу, а після мені довелося переїхати в інший район і тому, я став вчитися в школі № 32. У цій школі я провчився аж до надходження у ВУЗ. Я вчився не дуже добре. Я одержував більше четвірок, чим п'ятірок, а іноді в мене були і трійки. Але десь з 7-го класу я став вчитися краще. Мої улюблені вчителі? Хотів би виділити вчителя по математиці і класного керівника з 5-го по 9-й клас Алевтину Федорівну, що зіграла велику роль у моєму вихованні, Клюковську Ларису Тимофіївну - вчителя з математиці в старших класах, якій нерідко доводилось боротися з моїм характером, але її уроки для мене не пройшли даром. Згадую, напевно, самого імпульсивного вчителя в школі, Ольгу Іванівну, що зі всіх сил намагалася нас змусити читати "твори" і вчити "вірші", проникнутися любов’ю до власної країни, і волі його дивного народу. Думаю їй це вдалося, тому що я дотепер пам'ятаю деякі уривки з віршів. Але все-таки своїм самим улюбленим вчителем я вважаю вчителя географії - Шипіну Наталью Вячеславівну. Не тому, що географія була моїм самим улюбленим предметом (фізкультуру все-таки я любив ледве менше), а тому, що вона зіграла велику роль у нашому дорослішанні, у наших взаєминах один з одним. Вона той вчитель, що міг подивитися на речі нашими очима, і з нею часто можна було погодитися, незважаючи на те, що в той дуже важкий для підлітка період зробити це було дуже складно. Вона той педагог, що сильно відрізнявся від сформованого стереотипу суворого вчителя в окулярах і з довжелезною вказівкою. І той факт, що наш клас збирається щороку на зустрічі випускників теж її заслуга. Не можна не згадати про моє захоплення футболом у цей час. Хоча захопленням це назвати важко: це було щось більше. Я став займатися, коли мені виповнилося 13 років. Я був фізично слабким хлопчиком і дуже погано працював з м'ячем, однак з роками я багато навчився і став грати в основному складі ДЮФК "Донбас", а згодом став грати в СДЮШОР "Шахтар". Я брав участь у першостях міста Донецька, Донецької області й у чемпіонаті України серед юнаків. Найвище моє досягнення - це вихід у фінал кубка міста, але перемогти там моїй команді не вдалося. У цілому я забив 10 м'ячів в офіційних турнірах (9-ть за "Донбас" і 1 за "Шахтар"), граючи, в основному, на позиції опорного півзахисника. Футбол для мене був більше чим просто грою, я дуже хотів стати професійним футболістом і багато сил витратив на це, однак у футбол грають мільйони, а в професіонали пробиваються одиниці. На жаль, я не володію філігранною технікою або високою швидкістю, а лише на бажанні і самовіддачі далеко не пійдеш. Проте я вдячний спорту за те, що він мене зробив цілеспрямованим, розвив мене фізично і, хоча я думаю, що до образа дійсного чоловіка мені ще далеко, все - таки футбол дещо мене до нього наблизив.

Мотиви вступу у ВУЗ та выбору спеціальності

   Загалом, особливих побажань на предмет моєї подальшої освіти в мене не було. Я хотів вчитися на такій спеціальності, що могла би мені забезпечити подальшу зайнятість з непоганим заробітком. Я брав участь у рейтингах ДОННТУ і мій максимальний результат склав 50 балів з математиці, що дозволяло мені вчитися на бюджеті, однак, назва обраної мною спеціальності не дуже мене приваблювала, тому, я проходив співбесіду за фахом "Економічна кібернетика". Ця спеціальність була обрана мною за декількох обставин: по-перше, моя родина була так чи інакше пов'язана зі сферою комп'ютерних інформаційних технологій; по-друге, щоб надійти на спеціальність ПЗ або ОТ треба було мати деякі знання в області програмування, чого в мене, на жаль, не було; по-третє, ще за два роки до мого надходження ця спеціальність називалася "Менеджмент інформаційних систем", де успішно вчилася моя сестра.
   Я не думаю, що я чогось особливого досяг за час мого навчання. З 2000-го по 2003 рік я був головою фан-клуба ФК "Шахтар" на нашому факультеті. Протягом мого навчання в університеті, був капітаном збірної факультету з футболу (хоча максимальний результат, 5-е місце в першості факультетів, успіхом назвати важко), зіграв кілька ігор за збірну ДОННТУ. Влітку 2001-го року активно брав участь у модернізації локальної обчислювальної мережі в аудиторіях кафедри ПМІ. Зрештою, я одержав червоний диплом бакалавру. На четвертому курсі Віталій Владиславович Карабчевський викладав нам курс "Реклама і комп'ютерна графіка". У рамках цього курсу ми вивчали пакет тривимірного моделювання "3d Studіo Max", хоча "вивчали" - це занадто голосно зказано. Скоріше ми просто небагато його торкнулися. Але мене він чомусь зацікавив і, почитавши трохи літератури, я зміг зробити курсову роботу, що небагато відрізнялася від навчального плану. Далі мої спорадичні заняття тривимірною графікою дозволили мені зайняти 3-є місце в конкурсі, що проводився комп'ютерною академією "Шаг", та брати участь у всеукраїнському конкурсі з комп'ютерної графіці, що проходив у місті Київ (більше про мої работи з тривимірної графики можна дізнатися з розділу галерея). У першому семестрі 5-го навчального року мені довелось працювати на фірмі, (назву не буду афішувати) що займається розробкою, мультімедійных додатків з використанням тривимірної графіки. У принципі, цей досвід був для мене досить цікавим, хочафінансовий бік не зовсім мене влаштовувала. Про навчання в університеті в мене склалося двояке враження. З одного боку, у мене з'явилося багато друзів, з якими дуже добре проводили вільний і невільний від занять час. З іншої сторони: навчання в університеті відкрило мені очі на повний крах обраної мною спеціальності. Так, безперечно, були цікаві предмети, були розумні, талантливі, розбираючиєся у суті, викладачі (не буду перелічувати їх, щоб не скривдити інших). Однак якщо брати в цілому, то ми, закінчивши 5 років навчання, не стали фахівцями у сфері прогнозування, моделювання й аналізу економічних процесів за допомогою комп'ютерних технологій. Величезна кількість предметів, досліджуваних нами, не змогла відповісти на запитання - а навіщо це нам треба? У підсумку, оглядаючись на мої 5 років навчання в інституті, я можу сказати, що, незважаючи на мій червоний диплом бакалавру, я знаю не все, що мав би знати.

Ваше уявлення про майбутнє вашої теми, спеціальності, області діяльності

   Тема моєї дисертації "Дослідження методів розробки і використання рекламних графічних повідомлень". Чому я цю тему обрав? Тому що дехто мені це підказав. Однак звинувачувати цю людину не треба, тому що на те мені і голова, щоб самому їй думати. Загалом, нижче я спробую проспівати цій темі деферамби. Я вважаю, що рекламна діяльність є найважливішим аспектом сучасної економіки. Рекламу не можна порівнювати із шестірнею економічного механізму, реклама - його колінчатий вал. Моя тема є дуже актуальною на сьогоднішній день, тому що великий обсяг капіталу інвестується в цю сферу і дуже важливий ефект, що одержує замовник реклами. Це може бути досягнуто за рахунок правильної маркетингової стратегії рекламної компанії, талановитої "ідеї" рекламного повідомлення, грамотного вибору видів поширення реклами. Ну, як? Вийшло?
   Своє професійне майбутнє поки я бачу в густому тумані, а, виходячи з недолекого досвіду роботи, воно мене просто вводить у депресію. Хотілося, щоб робота над моїм дипломним проектом дала мені знання і навички, які я міг би застосувати на практиці. Хоча спочатку для цього мені треба змінити тему і ,відповідно, дещо інше. Узагалі ж я хочу, щоб років так через 25, я побачив свого сина по телевізору. Він буде тримати у своїх руках Кубок європейських чемпіонів, що тільки був виграний у фіналі київським "Динамо" у мадридського "Реала", і зі сльозами на очах скаже в об'єктиви телекамер: "Тату, - це і твоя перемога теж! " Гадаю, після син мені купить мою мрію - Ferrarі Maranello, і я буду кататися з його мамою, сподіваюся, вона не сильно змінилаться з моменту нашого знайомства. Проте я б теж хотів, прожити життя так, щоб батьки могли мною пишатися, а також упритул наблизитися до ідеалу справжнього чоловіка.