Автобиография

"Народився, жив, помер."
Бернард Шоу. Автобіографія.

      Я народився 30 вересня 1982 року у місті Ясинувата Донецької області. Мої батьки: батько - Петров Валерій Леонідович, 1941 р.н., українець, мати - Петрова Наталія Миколаївна, 1951 р.н., руська. Сам себе звик вважати українцем, хоча б по праву народження у цій країні.

      Так вже вийшло, що у дошкільному возрасті та у молодших класах середньої школи, я довго на одному місці не затримувався. Батьки мене переводили з одного дітсадка в інший з дивною регулярністю. З 1-го по 5-й класи я змінив три школи, встиг, повчитися у 2-й, 4-й (усього декілька днів) та 1-й школах міста Ясинувата. У кінці кінців, я таки затримався у школі №1, де й провчився до кінця. Можливо в силу природньої ледащості або з якихось інших обставин, але золотої медалі я не заробив, хоча й вчився досить не погано. В моему випускному атестаті чотири четвірки. Регулярно брав участь у різноманітних міских олімпіадах та регулярно їх провалював. Лише два рази вдавалося стати першим: по францзьскій мові та математиці.

      Улюбленим шкільним предметом була математика, а потім - інформатика. До фізики, хімії та інших точних наук я відносився (й відношусь зараз) прохолодньо. Любив російську літертуру. Пам'ятаю, як журилася вчителька російської Шеховцова Валентина Єгорівна, коли в черговий раз ставила мені за зміст твору відмінно, а за грамотність - неуд. Но що поробиш, до мов в мене ніколи здатностей не було, хоча усі мої вчителя, а потім й університетські викладачи зворотньої думки.

      Усі мої захоплення того часу не перерахувати, це й інформатика - улюблений шкільний предмет, й читання (в основному наукової фантастики), и такі, здавалося б, диаметрально протилежні види спорту як шахи та карате. Варто сказати, що в обидвох цих видах спорту, я досяг певних успіхів: на першому курсі я зайняв 3-е місце на першості университету по карате, а в 1997 році, на чемпіонаті області по шахам зайняв 19-е місце.

      Чому я обрав специальність АСУ? Можливо, на це вплинуло дитяче захоплення компьютерними іграми, а можливо - любов до наукової фантастики та, зокрема, до такого її напрямку, як кіберпанк. Нарешті, довгий час моїм улюбленим літературним персонажем був Майкрофт Холмс IV - розумний комп'ютер з роману "Луна - сурова хазяйка" Роберта Хайнлайна.

      Так чи інакше, та у вересні 1999 року я вперше увійшов у восьмий корпус Донецького Національного Технічного Університету вже не абітуриєнтом, а повноправним студентом, про що не жалкую.

      Перший рік був найтяжчим. Все-таки шкільних знаннь не вистачало - рівень не тей, та ще давалася взнаки відсутність дома комп'ютера. А ще негатива добавило те, що у школе я звик бути найкращим, або, одним з найкращих. Скоріше те, наскільки легко мені це вдавалося. Думаю, якщо б навчання у школі потребувало від мене хоч яких зусиль, я б просто не вчився. В університеті усе виявилося набагато складніше. Прийшося вчитися вмінню вчитися. Сподіваюся, мені це вдалося.

      Але згодом навчання налагодилось, я став щасливим володарем мого першого комп'ютера. Лабораторні, курсові, заліки, іспити - запрацювали млинові жорна університетського життя. Про все розповідати я навіть не намагаюся: боюся пропустити щось важливе. Думаю про моє університетьке життя можно розповісти так: короткий звіт про п'ять років університетського життя мого.

      У 2003 році я отримав диплом бакалавра, та знову через природньі ліннощі звичайний, не червоний. Забагато четвірок я отримав на першому та другому курсах. У тому ж році я поступив в магістратуру, де й вчуся зараз. Тема моеї магістерськой роботи: розробка розподілених систем підтримки прийняття рішень. Цю тему мене порадив обрати мій научний керівник - кандидат технічних наук, доцент кафедри АСУ Лаздинь Сергій Володимирович.

      Мои теперішні захоплення: читання - в основному наукової фантастики та фентезі (усіх бажаючих запрошую у наш клуб любителів фантастики "Мандрівник"), шахи, програмування (не то, чому вчать у університеті, а написання невеликих програмок у своє задоволення), графоманія: мої опуси можна прочитати на моїй сторінці у журналі "Самвидат". Декілька разів брав участь у мережевих літературних конкурсах але без особливого успіху.

"Темна вода в облацех"
А. та Б. Стругацькі

      Майбутнє моє покрито темрявою. До січня 2004 года усі мої думки пов'язані з магістерською роботою. У наступному планую або роботати по спеціальності, або спробувати поступити в аспірантуру. Є також велике бажання спробувати свої сили на літературному поприщі.