|
|
Автобіографія |
| Дисертація |
|
Бібліотека |
|
Посилання |
|
Результати пошуку |
Тетьоркін Володимир Дмитрович
ognir@ukr.net
Донецький Національний Технічний Університет.
Факультет КІТА. Кафедра АТ.
Спеціальність "Телекомунікаційні системи та мережі".
Тема магісторської роботи - "Проектування мережі SDH Донецького регіону".
Науковий керівник - кандидат технічних наук, доцент кафедри АТ Воропаєва Вікторія Яковлівна. vita@fcita.dn.ua
Почнемо як треба.
Призвище моє Тетьоркін, звати Володимиром, по-батькові - Дмитрович. Народився 23 квітня
1982 року в місті Ворошиловград, тепер Луганськ. За національністю - росіянин.
Батько - Тетьоркін Дмитро Сергійович, білорус, мати - Тетьоркіна Людмила Георгіївна,
росіянка. Дитинство моє, напевне, не відрізнялося від дитинства хлопців мого
віку та хлопців, старших за віком. Це двори, влітку - футбол, взимку - хокей
(зими ще були схожі на зими, а найкраща п'ятірка вісімдесятих - Фетісов,
Макаров, Ларіонов, Касатонов, Крутов). Взагалі, як в пісні:"стояло жаркое лето,
где пять копеек - монета, и СССР - как планета, и втихаря - сигарета… "
Але ж я ніколи не палив, що, зрозуміло, поправимо. :)
Від однолітків відрізнявся, напевне, лише більшою рухомістю и пристрастю до читання.
Мешкали ми тоді в невеличкому селщі під назвою Зугрес, який в той час лише
будувався паралельно Зуївській теплоелектростанції, де працювали батько та мати.
Напевне, завдяки цієй станції й виникло селище, як це тоді часто було. Згідно з мирним
тоді ще радянским життям щасливо до сьоми років ходив до дитячого садка.
Спочатку це був, по - моєму "Веснянка", потім - "Ромашка". Дитиною я ріс шустренькою,
і, як я зараз згадую, від душі пошкодив нерви
моїм добрим вихователям. Від того часу лишилися лише теплі згадки. Але ж кожен з
ніжностю згадує роки свого дитинства...
Коли мені було сім років, тож, перед школою, наша родина переїзджає до Донецьку, і з вересня 1989 року можна починати відлік моїм школьним рокам.
Навчатися я почав школі №61, відучився там біля року и перейшов до школи № 50.
Згадую запис в щоденнику в третьому класі: "Уважаемые родители! Ваш сын приносит в школу
патроны, меняется с детьми. Прошу выяснить этот вопрос". :-))). Тоді ж я почав ходити
на плавання. Але ж,до яких секцій я не ходив! І плавання, і футбол, і гандбол, і дзюдо,
а разряд отримав лише по гірському туризму.:)
В цій школі я провчився до четвертого класу и перейшов в спеціалізовану фізико - математичну
школу № 17 (школи типу СШ №1 відпочивають), яка по праву називалася найкращою школою
Донецька с плеядой яскравих викладачив.
Вчитель математики - Лисов Володимир Іванович, лауреат трьох премій Сороса, вчитель, який
визнавався вчителем року і випускники якого викладають зараз в найкращих світових ВУЗах.
Після його домашніх завдань написання рейтинговых іспитів в Донецький державний технічний
університет було легкою справою. Вчитель російської мови та літератури - Боловіна Ольга
Миколаївна, вчитель інформатики - Кравець Галина Петрівна, застав я й вчителя
фізики - Мясоєдова Івана Івановича.
Вчитель німецької мови Норинська Віра Львівна дасть фору будь - якому викладачу іноземної
мови, у якого я мав честь обучатися. Всі ці люди ковали славу школи. Нажаль, Галина Петрівна
зараз переїхала до Росії, Іван Іванович помер, да і інші літні викладачи навряд зможуть
довго пропрацювати, а прийти їм на зміну нема кому.
У 1999 році, а точніш, всеж - таки, в 1998 виникло питання про вибір ВНЗа для
подальшої освіти. Було, взагалі - то два варіанти - чи Москва, чи Донецьк, причому
ізначально вибіралося місто, а не спеціальність. Москва показалася далекою, а в Донецьку
іншої альтернативи Донецькому державному техничному університету не було. Тому восени
99 року відписав рейтингові іспити и вже не хвилювався щодо найближчих пяти років свого
життя.
Перший курс я відучився на спіциальності "Автоматичні системи управління" і тому
могу похвалитися двома экзаменами по інформатиці, які мені довелося скласти
Мокрому Георгію Васильовичу, а заняття це дуже веселеньке. Хто нічого не чув про цього
славного викладача, нехай зайде на сайт
www.student.dn.ua і знайде про нього вичерпну інформацію.
В 2000 році зявляється інформація про набір німецької групи на спеціальності
"Телекомунікаційні системи та мережі" и в той же рік я переводжусь в цю групу.
На другому курсі ТОЕ читає нам Антомонов Валентин Харітонович, нездорові чутки
про якого вже покинули межі нашого славного навчального закладу. Знов - таки,
рекомендую завітати на
www.student.dn.ua .
На третьому курсі починаю навчання на кафедрі військової підготовки, де головною
відрадою стає збирання веселих фраз наших офицерів, якими тепер може
насолоджуватися кожен з вас
Веселі офіцери .
Повинен відзначити, нам чітали найкращі офицери військової
кафедри - Пасльон Володимир Володимирович, Щербов Ігор Леонідович,
Гуменюк Борис Анатольович. Таким чином, я зовсім легально відкосив від строкової
служби в гордих ланках наших Озброєних Сил, міць яких стає більш кріпкою з кожним днем
(скоро одні мощі й залишуться).
Червоний диплом бакалавра :-))) дозволив продовжити навчання в бюджеті магістратури.
Як раз доречно буде згадати про магістерську роботу.
Науковий керівник - кандидат техничних наук, доцент кафедри АТ,
Воропаєва Вікторія Яковлівна.
Тема магісторської роботи - проектування мережі SDH Донецького регіону.
На даний момент ця проблема є актуальною, технологія SDH використовується
лише в масштабі міста для связку між АТС. Здійснюється поступовий перехід на
рівень STM - 16. Про саму магісторську роботу ви маєте можливість почитати подробніше.
В найближчих планах - успішно завершити навчання, з вересня, може бути, піти на другу
вищу освіту, ну а там побачимо, чього уж загадувати:"а что будет потом - то будет
потом. Только небо, только ветер, только радость впереди" :)
Пишить листа
