Копчинський Андрій Олегович

      Народився 14 жовтня 1982 року в місті Донецьку. Ріс в турботі близьких мені людей, батько – Копчинський Олег Владиславович, мама – Копчинська Ірина Валерівна. У перші роки життя був оточений турботою і любов'ю батьків, бабусь і дідусів.

      Перші пригоди в садок почалися з ясельної групи, де був одним з улюбленчиків своїх вихователів. Із спогадів батьків в дитинстві був допитливою, непрехітливою дитиною.

      У віці чотирьох років я разом з батьками поїхав на архіпелаг Шпіцберген. Там ми проживали на копальні «Піраміда», цю назву було пов'язано з вершиною гори, яка схожа на піраміду. Майже у самого північніго полюса, на стику морів Баренцева, Гренландського і Норвезького, серед вічно студених хвиль лежить край великих і карликових островів — архіпелаг Шпіцберген, що в перекладі з голландського означає «гострі гори». У землі є і інші назви. Російські помори дали їй ім'я Грумант, норвежці — Свальбард (Холодний край), англійці охрестили Новою Землею Короля Якова.

      Перші згадки про архіпелаг зустрічаються ще в російських літописах і в ісландських сагах, що відносяться до X—XI століття. Стародавні легенди оповідають, що це «країна мороку, холоду, голого каменя, снігу і льоду, де життя людини неможливе». Невід'ємна і найбільш характерна межа шпіцбергенського пейзажу – льодовики. Вони займають 57 відсотків загальної площі архіпелагу.

       Незвичайний край землі, де вічні льодовики з своєю невимовною красою: північне сяйво, полярний день, полярна ніч, полярні квіти, білі ведмеді, пташині базари. Цей період мені запам'ятався найпрекраснішими спогадами, походами, катанням на лижах, скутерах. Це один з самих незабутніх періодів в моєму житті.

      Після приїзду додому пішов в 1-й клас. Все як і у всіх дітей: перші друкарські букви, перші оцінки, вірші і т.п. Після закінчення 3-го класу в школі був розподіл, де я потрапив в сильний клас. У шкільні роки відвідував різні спортивні секції, що зробило хороший внесок в мій характер. Спортивні захоплення: футбол, баскетбол, плавання, східне єдиноборство, боротьба, біг, важка атлетика. Особливе захоплення - рукопашний бій. Хороша фізична підготовка дозволяла нарівні з однокласниками виступати в спортивних заходах і одержувати грамоти для класу. Хороший інтелектуальний внесок зробив директор школи Галкін С.Г.- вчитель фізики, людина, у якої є хороші навики влаштовувати інтелектуальні ігри, зацікавлювати молодь, робити життя різноманітним і завжди йти до своєї мети. Завжди було цікаво логічно помислити над каверзними питаннями на уроках фізики. Величезна подяка вчительці англійської мови – Носовій Ларисі Антонівні, яка прищепила любов для вивчення свого предмету. До закінчення одинадцятого класу школа стала одним великим будинком, де було багато друзів.

      Під час здачі іспитів в школі вже замислювався про те, куди йти далі вчитися. Хотів піти на юридичний факультет, але на жаль, за порадою батьків, я вибрав один з відомих Вузів який раніше був ДПІ, коли я вступив він був ДонГТУ, а зараз ДонНТУ.

      Після закінчення школи вступив до ДонНТУ на факультет «Електромеханіки і автоматизації» (ФЭМА) на спеціальність ЕМО («Електромеханічне устаткування енергоємних виробництв»). Вибір даної спеціальності був пов'язаний з основною галуззю нашого регіону, але як показав час, це не єдиний напрям роботи з яким можна пов'язати своє майбутнє. Я задоволений вибором своєї спеціальності, оскільки у нас був хороший викладацький склад.

      У студентські роки брав участь в наукових конференціях з філософії і історії.

      Найближча перспектива на п'ять років – закінчити університет, знайти перспективну роботу, створити сім'ю.

      Дальня перспектива – кар'єрне зростання, створення свого бізнесу, бути перспективною людиною, лідером в своїй галузі і завжди залишатися людиною!

      Хотілося б здійснити свою давню мрію, з'їздити до Норвегії на архіпелаг Шпіцберген і відвідати острів «Піраміда», а потім помандрувати по всьому світу, побачити світ своїми очима.