|
|
Автобіографія
Я, Шестопалов Іван Миколайович, народився 7 квітня 1983 року у місті Вугледар Мар'їнського району Донецької області.
Кілька слів про сім'ю:
- батько, Шестопалов Микола Іванович, народився в Україні 28 грудня 1954 року, працює на шахті "Південнодонбаська №3" у якості електрослюсара підземного. В цьому році батько вийшов на пенсію та отримав звання "ветеран праці";
- мати, Шестопалов Ганна Григорівна, народилась в Україні 20 січня 1959 року, працює в ООО "Південтрансбуд" головним приємосдавачем вантажу і багажу. В цьому році мати закінчує навчання у Макіївському Металургійному Технікумі;
- брат, Шестопалов Євген Миколайович, народився у Вугледарі 29 червня 1984 року, в 2004 році закінчив навчання в Технікумі ім.Абакумова. Зараз брат працює на шахті "Південнодонбаська №1" гірничим майстром.
У дитинстві за розвитком я випереджав своїх однолітків. У цьому велика заслуга моїх батьків. Вже у 3 роки я навчився читати та рахувати, а починаючи з чотирьох років батько почав займатися з нами спортом. Тому, коли я пішов у школу, мені було нецікаво, бо все, чому вчать у початкових класах, я вже знав.
У 1989 році, у віці шести років, я пішов у загальноосвітню школу №1. Як я вже казав раніше, мені було нецікаво вчитися. Єдине, що мені подобалося - це уроки фізичної культури. Проте, коли я перейшов у п'ятий клас, вчитися стало набагато цікавіше. Напевно, це пов'язано з тим, що базових знань мені не вистачало, я взнавав багато нового.
У п'ятому класі моїм класним керівником стала Денисенкова Валентина Григорівна. Я дуже вдячний їй за все, що вона зробила для мене. Діло не в тому, що вона є вчителем фізичної культури - мого найулюбленішого предмета. Протягом наступних шести років вона займалась нашим вихованням, прищеплювала нам доброту, чуйність. Мій класний керівник вкладала в нас своєї душі, вона не вміла до своєї роботи відноситися "з прохолоддю". Я дуже вдячний також іншим вчителям: Степовому Олександру Сергійовичу - вчителю фізики, Капуці Ользі Кузьмівні - вчительці російської мови і літератури, Щуру Володимиру Михайловичу - вчителю фізичної культури і ДПЮ.
Після школи, яку я закінчив у 2000 році, переді мною встав вибір: у якому ВНЗі продовжувати своє наступне навчання? Я вирішив здавати вступні іспити в Донецький Національний Технічний університет (тоді - Донецький Державний Технічний Університет), у Залізничний інститут, а також у Гірничо-Економічний технікум,завдяки тому, що в 2000 році можна було здавати вступні іспити в кілька ВНЗів. За підсумками вступних іспитів я був рекомендований до зарахування у всі ВНЗи. Але вчитися можна тільки в одному. Як бачите, свій вибір я зробив.
Чому я вибрав гірничу спеціальність? Все дуже просто: я народився у шахтарському містечку і ще в дитинстві мріяв стати шахтарем, подивитись на те, як видобувають вугілля.
На другому курсі моя мрія здійснилася - у нас була перша виробнича практика. Під час першої та наступних практик я закріплював набуті в університеті знання.
Не повірите, але легше всього мені вдавалося здавати курсові проекти. Це тому, що я дуже люблю креслити.
Після бакалаврата я вирішив піти в магістратуру. Керівник моєї магістерської роботи -
доц., к.т.н. Новиков Олександр Олегович допоміг мені в цьому. Тема роботи - "Обгрунтування можливості управління структурно-механічними власивостями гірського масиву шляхом раціонального вибору схем анкерування".
У вільний від навчання час я дуже люблю грати з друзями у баскетбол. Також мені подобається читати інтересні книги та готувати.
У найближчому майбутньому я хочу поступити до аспірантури, стати викладачем. Своє подальше майбутнє я собі вважаю смутно, тому нічого конкретного не планую.
|
