Виховувалася мамою, татом, бабусею й нянькою. На другому року життя мене віддали у садок. Якщо бути відвіртою, то я нічого не пам'ятаю. Зі спогадів мами: "Ти була дуже активною дитиною. Тебе із садка неможливо було забрати". Мої перші спогади - це літній відпочинок. Із двох до шістнадцяти років я їздида у дитячій табор "Срібний горн ", за що ще раз вдячна батькам. Це такі спогади, яких неможна позбавляти дітей, і нічим замінити.

У сім років, як у всіх дітей буває, перший раз у перший клас. Отут мені пощастило на всі 10 років. Загальноосвітня школа №9 І- ІІІ ступенів м.Донецька, ніколи мене не зраджувала. Перший раз пощастило у першому класі, з першою вчителькою, яка мене навчила читати, писати, лічити. Після трьох років початкової школи перед нами встало питання, про те, що всі діти будуть розділені на 4 класу по розуму, так званий експеримент. По закінченню третього класу в мене були дві четвірки, і я потрапила в клас відмінників.
У п'ятому класі мені пощастило удруге. Мій класний керівник, Маліченко Олена Василівна, прекрасний педагог і чудова людина, ішов із мною поруч до самого випускного. Ця жінка, наша друга "мама", якби не вона, я не знаю, що було б з нами. Дружби в цьому класі не було ніколи, завжди було змагання. На вечорі нагороджень у одинадцятому класі в нас було 14 Золотих та Срібних медалелей.

У шкільні роки я навчалася із задоволенням, але особливими оцінками не відрізнялася, вчилася на тверді четвірки. У восьмому класі (1997г), усі мої однолітки починають цікавитися роликовими ковзанами. На мої прохання батьки ніяк не реагували. Після чергового прохання, мама сказала: "Закінчиш навчальний рік круглою відмінницею, одержиш!". Ціль була поставлена й досягнута. Я виграла олімпіаду з хімії, за що вдячна вчителеві хімії, Вербіцькой Вікторії Павлівні; брала участь в олімпіадах з математики та інформатики. Школу я закінчила із Золотою медаллю, що було несподіванкою для батьків.
На початку одинадцятого класу я й мої батьки почали замислюватися про вибір професії. Питання щодо інститута не було, це Донецький Національний Технічний Університет, що у народі ДПІ. При виборі факультету наполягав тато, який помітив у мені нахили до техніки й захоплення комп'ютерами. Знову ціль поставлена, але до її досягнення було далеко. Коли я довідалася який конкурс на цей факультет, ледве було не передумала. Отут і почалися заняття з математики по 3-4 рази на тиждень. Після перших рейтингових випробувань, я зрозуміла, що цього замало, і підготовка пішла ще активніше. Я вступила за результатами третіх рейтингових випробувань у квітні.

Першу пару, 1- го вересня 2000р. я не забуду ніколи. Це був сьомий корпус ДОННТУ, предмет "Вища математика", викладач Дегтярьов Валерій Степанович. Сидів потік студентів, усі з переляканими особами, і, з моєї думки, ніхто нічого не розумів.
Перший семестр мені давався дуже важко, про відпочинок ніхто й не думав. Саме яскраве враження першого курсу - це Мокрий Георгій Васильович і Лопатов Олег Олександрович. Завдяки останньому, я й вирішила будь-якими способом одержати червоний диплом. І вже із третього семестру не мала ні однієї четвірки.

За 4 роки навчання встигла й повчитися й повноцінно пожити студентським життям. На першому курсі брала участь у "Дебюті першокурсника"; літній відпочинок у студентському таборі "Срібний горн", улюблений мною з дитинства; зимовий відпочинок у Москві, незабутнє враження за 17грн.; спробувала себе в ролі вожатой у двох дитячих таборах; і три рази встигла побувати на другому місці у конкурсі "Міс ДОННТУ"!

У липні 2004р., здавши державні іспити, я одержала диплом бакалавра з відзнакою. Після чого мій тато запитав: "Ти збираєшся заміж?", на що я відповіла негативно. "Тоді ти йдеш у магістратуру!", - сказав тато. І я не замислюючись написала заяву в магістратуру.
Мені дістався чудовий науковий керівник, доктор технічних наук і завідувач кафедри "АСУ", Скобцов Юрій Олександрович. Робота над магістерською роботою ще не завершена, але ціль - вже поставлена!

Тема магістерської роботи: "Розробка комп'ютерної системи діагностики й прогнозування исходов травм верхніх кінцівок людину на базі нейросетевого моделювання й телемедичних технологій".

У найближчім майбутньому планую завершити почату роботу, успішно її захистити й одержати перший учений ступінь, помітьте перший. Після університету планую працювати за спеціальністю, дуже б хотілося, але конкретних планів ще немаю.
Взагалі, я вважаю, що знання комп'ютера на такому рівні придатися у будь-якій галузі. Буду сподіватися, що це тільки справа часу. З величезним задоволенням продовжила б навчання в аспірантурі, і захистила б дисертацію. Хочу працювати на роботі, на якій хотілося б працювати. Приділяти їй багато часу, удосконалюючи при цьому себе.
У майбутньому хочу створити прекрасну родину, але не хотіла б сидіти дома, або мати посаду домогосподарки.
Стратегічних планів на майбутнє поки немає. Хочу, щоб моє прізвище залишилося в історії родини, інституту й країни.

Дякую, хто дочитав до кінця, з повагою майбутній магістр.