Шуляк Григорій Олександрович

Народився 8 серпня 1983 р. у м.Донецьку. Народився третьою і останньою дитиною у нашій родині. Не дивлячись на багаточисельність, ми ніколи ні в чому не мали потреби. Ходив до дитячого садку «Спутнік». Нічого примітного про цей час не згадується.

Як і всі діти семи років пішов до середньої школи нашого району, із якої вийшла вся наша родина. Вчився я нормально, намагався виконувати як слід все на мене покладене; вчився на 4 і 5, звичайно, не без трійок. Вже у старших класах почав захоплюватися КВК (гра “Клуб веселих та кмітливих”). Нашій команді вдавалось двічі ставати переможцем серед шкільних команд Куйбишевського району. У цей же час захоплююсь музикою, намагаюсь сам грати. З друзями навіть організуємо групу, але нічого серйозного з цього не виходе. Школу закінчив нормально.

Про вибір вищого навчального закладу для подальшого навчання я особо не замислювався, бо майже вся наша родина закінчила ДонНТУ (Донецький національний технічний університет (тоді ще ДПІ – Донецький політехнічний інститут)), тому вибір залишався лише за факультетом і спеціальністю. Під впливом моди на комп’ютери і все з ними пов’язане, хотів поступати на факультет обчислювальної техніки, але необхідні були грунтові знання інформатики для того, щоб туди потрапити, чого у мене не було. Притягла назва факультету комп’ютерних інформаційних технологій та автоматики, прочитав опис спеціальностей і, порадившись з рідними, обрав спеціальність “Системи управління і автоматики” (АТ). Для вступу відвідував підготовчі курси, завдяки яким і був прийнятий до університету за співбесідою.

В університеті також намагався вчитися сумлінно, але, потрапивши до команди КВК нашого університету, запопадливість та інтерес до навчання почали слабіти. Все більше часу уходило на репетиції та спільні зустрічі з командою, і в результаті з великим трудом я закінчив другий курс. З командою КВК брали участь у “Чемпіонаті України” (президентом цієї асоціації є Михайло Агронат, у минулому капітан відомої команди КВК “ДПІ”), “Інтерлізі КВК”, їздили по Україні: і вигравали, і програвали, доходили і до фіналу, але переможцями ніколи не були. Приймали участь і у звичайних виступах – на запрошення різних факультетів, організацій, і, звичайно, не без корисливих цілей.

Однак, прийшов час і замислитись – я кидаю КВК і, починаючи з третього курсу вже серйозно ставлюсь до навчання.

На четвертому курсі брав участь в олімпіаді за своєю спеціальністю, яка ось вже декілька років проходить у м.Вінніца на західній Україні. Того разу приїхало близько шістдесяти учасників з усієї України і була навіть команда з Молдавії. Наша команда із трьох студентів четвертого і п’ятого курсів тоді показала непогані результати. Ми потрапили у командному заліку у першу трійку.

Також на четвертому курсі брав участь у регіональній олімпіаді за дисциплиною «Економіка підприємства», що проводилася кафедрою економікі та маркетингу нашого університету. В загальному заліку зайняв четверте місце.

Після отримання кваліфікації “бакалавр” у зв’язку з тенденцією зміни нашої освітньої системи за західним взірцем, за порадою рідних, обираю подальше навчання у магістратурі.

Моїм керівником є к.т.н., доцент Цапенко Генадій Ільїч, який вже понад 40 років працює у ДонНТУ. Людина, яка має багатий науковий, трудовий та життєвий досвід.

Із запропонованих моїм керівником тем обрав тему магістерської роботи “Система автоматичного управління процесом водопідготовки для парових котлів ТЕС”.

Можливі плани на близьке майбутнє: закінчити нормально університет, поступити на роботу. Рід роботи великої ролі не грає, нехай навіть і не за спеціальністю, тільки б була робота та зарплата.

У подальшому, коли вже більш-менш закріплюся на робочому місці, а головне, коли укріплюся у своїх поглядах на життя, можливо побудування сім’ї.

Кажучи про життя взагалі: хочеться прожити достойне життя, намагаючись у всіх життєвих ситуаціях поступати за совістю.

Автобіографія