Дубодєлова Ольга Сергіївна

    Народилася 22 лютого 1983 року в місті Донецьку. Моя мати – Зінаїда Павлівна, вчителька математики, мій тато – Сергій Вікторович, інженер на машинобудівному підприємстві. Ще в мене є сестричка Тетяна, вона старше за мене на п'ять років. Дитинство моє проходило легко і безтурботно, для чого мої батьки і сестра створювали всі умови. Виховували мене батьки не суворо, ніколи не карали. Я була дитиною активною і рухливою, але слухняною, не завдавала батькам особливого клопоту. Завжди намагалася не засмучувати маму із татом і відповідати їм такою саме добротою, яку вони дарували мені.

    У рік мене здали в ясла, а у віці трьох років я пішла в дитячий садок, де і почалися мої перші спроби творчої діяльності. З роками, проведеними в дитячому садку, у мене пов'язані гарні спогади. Мені було цікаво усе: щодня пізнавати щось нове, чомусь вчитися, спілкуватися з однолітками. Ігри і заняття стали першими кроками у моєї творчості. Дитячий садок допоміг мені придбати своїх перших друзів, відчути себе частиною колективу. Я одержала перші, але такі важливі уроки життя і відчула себе достатньо, як мені тоді здавалося, самостійною і дорослою людиною.

    Читати, писати я почала рано – училася цьому в процесі ігор "у школу" зі старшою сестрою. Вона намагалася навчити мене усьому, що сама проходила в школі. У неї це добре виходило, отже, до першого класу мене було підготовлено непогано. У п'ять років я відкрила у собі талант поета і почала складати вірші. Згодом це стало моїм маленьким захопленням, яке я не забуваю дотепер.

    У 1990 році я пішла в перший клас середньої школи №13 м. Донецька. З перших днів занять я з великою цікавістю включилася в процес навчання, стала освоювати нові, невідомі області знань. Училася я завжди на "відмінно", поведінка завжди була зразковою. Навчання не завдавало мені великих труднощів. Мої захоплення були абсолютно різноманітні. Протягом навчання у школі з усіх предметів я не могла виділити найулюбленіший. З одного боку мені подобалися гуманітарні дисципліни, а з іншого боку – подобалися точні науки. Я брала участь в олімпіадах з математики, хімії, а також з українській літератури й історії. Займала не призові, але гідні місця.

    Можна сказати, що я однаково сильно захоплювалася усім, чим би мені не доводилося займатися. Але особливий інтерес я відчувала до мистецтва. Це моє захоплення проявлялося в різних формах: я писала вірші, захоплювалася музикою, співала в шкільному хорі і мріяла навчитися грати на гітарі. Здійсненню цієї мрії допоміг випадок, завдяки якому я в 1996 році потрапила в Народний оркестр народних інструментів Палацу молоді "Юність". Там я освоїла гітару і трохи домру. Я грала в оркестрі чотири роки до закінчення школи. Ми часто давали концерти, у тому числі в різних містах області. Кілька разів я виступала сольно. Цей досвід допоміг мені впоратися зі страхом виступати перед великою аудиторією, стати більш упевненою у собі людиною. Таким чином, я проводила в оркестрі майже весь вільний час. Цей етап свого життя я вважаю дуже важливим. Для мене це була можливість не тільки займатися улюбленою справою, але і весело проводити час, спілкуватися з друзями, гарні стосунки з якими в мене залишаються досі.

    У 2000 році я закінчила школу з золотою медаллю. Звичайно, залишати школу було шкода, але в той самий час було страшенно цікаво починати щось нове, побачити зміни навколо себе й у собі самої, і, звичайно, відчути, що таке студентське життя. Залишалося обрати, куди вступати. Протиріччя в моїх інтересах не могло не вплинути на вибір моєї майбутньої спеціальності. З деякими коливаннями, але все-таки остаточно для себе я вирішила, що повною мірою зможу проявити себе саме в технічних науках. Тоді я відкинула сумніви, мій вибір був однозначним. Навесні 2000 року за рейтинговими іспитами я вступила на механічний факультет Донецького національного технічного університету за спеціальністю "Технологія машинобудування". Обрана спеціальність здалася мені досить цікавою, і, як з'ясувалося пізніше, я не помилилася у своєму виборі.

    Почалося студентське життя: захоплююче, цікаве! Не дарма говорять, що студентські роки – кращі роки у житті. З перших днів навчання все почало дивувати, вражати і радувати. Викладачі-професіонали вміли зробити процес навчання цікавим і захоплюючим. Я намагалася почерпнути якнайбільше нового для себе. До навчання я відносилася з великою відповідальністю і завзятістю, тому одержувала майже одні п'ятірки. Крім того, я намагалася використовувати всі можливості, що надавав мені університет: туристичні походи, відпочинок у студентських таборах робили моє життя ще більш цікавим і різноманітним.

    На перших курсах мені подобалися такі предмети, як математика, теоретична механіка, фізика. Надалі, коли почали вивчати спецдисципліни, стало ще цікавіше. Мені подобалося робити свої перші проекти, отримувати реальні результати своєї завзятої роботи, робити перші кроки у вивченні такої складної, але дуже цікавої науки, як технологія машинобудування. У процесі навчання я зрозуміла, що це дійсно моє покликання, я з задоволенням займаюся цією наукою.

    Я брала участь в олімпіадах. Зайняла 3-є місце в регіональній олімпіаді з опору матеріалів, а також 3-є місце в регіональній олімпіаді з деталей машин. Після проходження практики в 2002 році отримала спеціальність токаря другого розряду. Після третього і четвертого курсів проходила технологічну практику на заводі ВАТ "Точмаш". Було цікаво побачити на власні очі, а не за підручниками, як працює виробництво. Я отримала перший досвід роботи на підприємстві, він приніс велику користь для мене як для майбутнього фахівця. Брала участь у студентських конференціях, днях науки. У 2004 році входила до складу організаційного комітету Міжнародної науково-технічної конференції "Машинобудування і техносфера ХХІ століття", що проходила в місті Севастополі. Вперше, але сподіваюся не востаннє, побувала на конференції такого масштабу.

    У 2004 році я одержала диплом бакалавра з відзнакою. Коли постало питання про подальшу освіту, я вирішила продовжити навчання в магістратурі. Зараз я пишу магістерську роботу за темою "Підвищення якості обробки деталей машин з використанням методів поверхнево-пластичного деформування". Маю публікації в студентському науково-технічному журналі "Інженер". Мій керівник – доцент Івченко Тетяна Георгіївна. Метою моєї магістерської роботи є створення конструкторського і технологічного забезпечення підвищення якості обробки спільним гострінням і поверхнево-пластичним деформуванням. Це є одним з найважливіших питань машинобудування, і я рада, що зможу зробити і свій внесок у рішення проблем підвищення якості деталей машин.

    Отже, університет дав мені в житті дуже багато, допоміг стати дійсно дорослою і самостійною людиною. В майбутньому після закінчення магістратури я маю намір працювати за спеціальністю на одному з машинобудівних підприємств Донецька. Для того, щоб досягти успіху, потрібно багато працювати і докладати зусилля для досягнення своєї мети. І я впевнена, що отриманий в університеті досвід і якості, що сформувалися в процесі навчання, допоможуть мені стати гарним фахівцем і професіоналом у моїй спеціальності і принесуть неоцінну користь у моєму подальшому житті.