Сич Оксана Анатоліївна

Своє саме раннє дитинство я провела в невеликому містечку Сніжне зі своєю бабусею й молодшою сестрою. Батьки ж жили в Донецьку.

Коли прийшов час іти в дитячий сад, мене привезли в Донецьк. О, як же я не любила «тиху» годину в цих закладах! Напевно, вихователі в дитячих садках («Пінгвін» й «Волошка») мене дотепер пам'ятають, тому що щоб година була дійсно «тихою» мене навіть не намагалися змусити спати, а саджали за столик із книжками. Спасибі їм велике за це! Адже пішовши в школу, в 1991 році , я вже досить багато прочитала, уміла добре рахувати й писати, а вступати до першого класу потрібно було за результатами співбесіди.

Таким чином, я потрапила в експериментальний клас, де не проходять «Буквар» й учать англійську мову з 1-го класу. Училася я добре, кожний навчальний рік закінчувався одержанням «Похвального аркуша».

Батьки бажали, щоб донька була всебічно развиненою, тому, мабуть, вирішили віддати мене в музичну школу за класом флейти й фортепіано. Після вступу в музичну школу, я навідріз відмовилась туди ходити.

З першого по дев'ятий клас я не мала ні однієї «4» у річних оцінках, за що одержала атестат про неповну середню освіту «Особливого зразка». У десятому й одинадцятому класі я вже вчилася українською мовою

Що стосується захоплень, то дуже люблю читати, а також собак. Коли мені було 10 років, я благала батьків купити мені цуценя. Вони довго відмовлялися, але все ж таки погодилися і подарували мені щеня добермана. Щастю моєму не було меж, я навіть не замислювалася, що 11-річна дитина може і не впоратися з такою серйозною породою. Проте я змогла, моя Бєрта була дуже розумною і слухняною, навіть люди дивувалися з її дисциплінованості. Для мене було страшним ударом, коли наступного дня після захисту бакалаврської роботи собаки не стало.

Одинадцятий клас ЗОШ № 31 я закінчила в 2001 році, одержала атестат про середню освіту теж без, тепер уже «9» , але медалі не одержала-перебір за «4» (їх було 3 в 10-му класі).

За роки навчання в школі неодноразово брала участь в олімпіадах по фізиці, історії, математиці, українській й російській мовах. У одинадцятому класі мені навіть довелося брати участь у районному конкурсі, де одержала титул "Міс Вишуканість". Завдяки чудовій учительці Кудрявцевій Світлані Волдимировні, улюбленим предметом була російська мова й література, тому я мріяла стати журналісткою, але...не склалося.

Куди йти вчитися поняття не мала. Серед предметів ще любила хімію, що властиво й вплинуло на вибір спеціальності. Через те, що об'єму шкільних знань з хімії для вступу не досить, довелося узяти себе в руки і за три тижні "заштовхати" в голову великий об'єм інформації. Завдяки хорошій пам'яті, я була досить не погано підготовлена для екзамена з хімії. Хотілося вибрати спеціальність не чисто хімічну, але, так чи інакше, з нею пов'язану. Намагалася вступити в ДонНУ на хімічний факультет на «Біохімію спорту», хоча ніяким спортом не займалася взагалі. «Провалилася» я на математиці, і, побачивши себе в списку «не рекомендованих до зарахування», забрала документи й прямо відтіля направилася в ДонНТУ, у який ніколи вступати не збиралася. Добре, що хоч вступні іспити тут були пізніше.

Я точно знала, що це повинен бути хімічний факультет, а от зі спеціальностями виникли труднощі — про їх я нічого не знала. У приймальній комісії попросила мені їх перелічити й , ніде правди діти, половини з них я взагалі не зрозуміла, вибрала те, що мені здалося більш-менш знайомим.

Таким чином, після здачі іспитів, я побачила своє прізвище в списку групи «Екологія й охорона навколишнього середовища» і стала студенткою ДонНТУ, про що ніколи не пошкодувала.

Я потрапила туди, куди й повинна була, мені подобалося все: група, викладачі, предмети. Перша сесія...страшно...але вийшло: половина «4», половина «5». Потім друга, третя, дев'ята, тепер уже винятково на «5».

Найяскравішим спогадом про студентське життя стала практика після 2-го курсу, що пройшла в РЛП «Меотида» на березі Азовського моря. 3 тижня в наметах - це щось! Також університет подарував справжніх друзів, на яких можна покластися, з якими, напевно, будемо спілкуватися й після його закінчення.

І от за 4,5 роки навчання: в особистій справі подяки за відмінне навчання, участь у конференціях, і маса приємних спогадів. Здавши держіспит на відмінно, мені запропонували навчання в магістратурі - я погодилася. Тема моєї бакалаврської роботи «Аналіз наслідків впровадження генетично модифікованих організмів» дуже нова, цікава й дуже актуальна.

Моїм науковим керівником є доцент кафедри ПЭ й ООС Мнускина Вікторія Володимирівна, з якої дуже легко, цікаво й приємно працювати. У магістерській роботі ми вирішили продовжити тему генетично модифікованих організмів, адже це зараз як ніколи актуально, як відносно екології, так і біобезпеки не тільки України, але й планети в цілому.

Через рік закінчитися моє навчання в університеті, хоча потрібно ще закінчити почате, адже я ще встигла одержати диплом бакалавра економіки на факультеті підвищення кваліфікації. До речі, він міг би бути «особливого зразка», але перешкодили 26 % «4», при необхідних 25 %.Після одержання диплома магістра екології, я планую одержати диплом фахівця економіки.

Не люблю загадувати, адже я вірю в долю, хоча вплинути на хід деяких подій і можна. А взагалі, після закінчення університету хочеться знайти роботу за фахом (екології), бажано цікаву і непогано оплачувану. Звісно в плани на майбутнє входить і створення сім'ї, а ось з ким поки не знаю, тут я довіряю долі.