ДонНТУ |
Портал магистрів ДонНТУ
E-mail: luda_rose@ukrtop.com
Я, Прядко Людмила Олександрівна, народилася 19 січня 1984р. у м.Сніжне. Середній бал за період навчання складає 4.97. Вільно володію російською та українською мовами. З англійською справи складніші. Хоббі - консультант з краси в компанії Mary Kay. Мої батьки, Прядко Олександр Вікторович і Прядко Людмила Володимирівна, мають вищу освіту, у даний момент працюють у вугільній галузі. Моя сестра, Прядко Ганна Олександрівна, майбутня студентка ДонНТУ.
Сталося так, що до 5 років виховували мене дідусь і бабуся, у той час як батьки працювали й облаштовувалися в м. Красноармійську. Я була спокійною дитиною. Любила малювати, робити постановки лялькових спектаклів, відвідувала гурток флористики.
Переїхавши до м. Красноармійська, пішла здобувати знання в загальноосвітню школу №2, що цілком успішно в мене виходило. У школі улюбленою дисципліною була математика і все це завдяки викладачеві, що вміла цікаво донести цей предмет. Клас у нас був цілком дружний, хлопці не дурні й це дало свій результат – по закінченню школи 9 (якщо пам'ять не зраджує) золотих медалей. А в мене – срібна! От це було кривдно й прикро!! Зараз, звичайно, смішно згадувати :-), а раніше....
Не дуже я в школі уроки фізкультури полюбляла. Сам по собі спорт – обожнюю! Класу з 9 займалася аеробікою, шейпінгом і т.п., а заняттям фізкультури в школі НЕ віддавала переваги. Особливо в 11 класі... Золоту медаль вручали тим, хто відмінно закінчив 9,10,11 класи. Такі досягнення були й у мене. Але умудрилась я здобути в першому семестрі 11 класу напроти графи "фіз.виховання" 9 балів (4 по-нашому)!! Важко тоді сприймалася думка, що моя золота медаль накрилася. І викладач з фізкультури від такої новини в захват теж не прийшов. Але "срібла" було досить для допуску до співбесіди.
І тут настає наступний важливий етап мого життя – вступ до університету! І не до якого-небудь, а до ДонНТУ на спеціальність "Телекомунікаційні системи та мережі." У ДПІ вчилися мої батьки, тому коливань у виборі ВУЗу не виникло. А спеціальність ТКС мене відразу зацікавила, адже телекомунікації – це те, що стрімко розвивається, тому й вимагає фахівців у цій області. Отож, я успішно сдала співбесіду і була зарахована на перший курс. На першокурсника, як відомо, прозводить враження все: лекції, викладачі, 3 корпус із його аудиторіями та партами. Першокурсники шукають сполучну ланку між шкільною програмою й тим, що читають на лекціях. Було не по собі від думки, що тема "Матриці" не ліпиться до жодного розділу математики, які проходили в школі. Як відомо, "курка - не птах, першокурсник – не студент", але й цей період життя пролетів дуже швидко.
Окрема тема – "першокурсники й 3 корпус". Одного разу добиралися ми на лекцію з вищої математики в аудиторію 3.332. Загалом, довго ми перебували в пошуках.... Тоді ще не могли припустити, що знаходиться вона на 2 поверсі. На лекцію до Петренко А.Д. дуже запізнилися...
Численний потік хлопців у нас розбавляло 10 дівчин (пізніше 8). Одну з, так мовити, "керівних" посад у потоці виконувала теж дівчина, тобто я, а саме, мала посаду старости гр.ТКС-01 а (сьогодні нею і є :-) ).
Чудове, пам'ятне студентське життя! Лекції, викладачі, бібліотеки, буфети, дуже важкі іспити: 3 семестри вищої математики (!), ТОЕ (з якого я 2 семестри підряд за результатами контрольних і модулів одержала іспит автоматом у Антамонова В.Х.!), теорія ел.зв'язку, центри комутації, ... – це все шедеври думки й викладу.... і, звичайно ж, придбані друзі й товариші, а тепер уже близькі для мене люди! На 5 курсі погляд на багато речей міняє свій кут нахилу.
Коли я вступила до магістратури, ми з моїм науковим керівником, Турупаловим Віктором Володимировичем, визначили тему магістерської роботи – "Оптимізація телекомунікаційної мережі для роботи з низьким рівнем телефонізації". У роботі проводиться заміна застарілої провідної системи зв’язку для району з малою щільністю населення (селище Широкий Донецької обл.) на систему бездротового зв'язку з використанням технології DECT. Це питання є дуже актуальним, оскільки в більшості випадків сільська інфраструктура зв'язку давно застаріла й вимагає модернізації. Бездротова система зв'язку в порівнянні з кабельними мережами є більш надійною, проста в експлуатації, має малий строк окупності, не залежить від довжини лінії, типу й стану ґрунту, наявності водних поверхонь і заболочених ділянок у межах зони обслуговування.
Найближче – хочеться гідно захистити магістерську та, звичайно ж, знайти місце роботи, де можна було б застосувати свої знання й придбати гарний досвід у сфері телекомунікацій. Моя мрія - подорожувати Європою. Звісно, і за її межами є на що подивитись, але поки що треба починати, так би мовити, з малого. Важливо, щоб для всього цього вистачало здоров'я, фінансів і вільного часу. Я хочу реалізуватися в житті соціально й професійно, жити за золотим правилом "Відносись до людей так, як ти би хотів, щоб відносились до тебе".