Моє щасливе дитинство

З'явилася я на свiт 19 червня 1985 року в родинi Бєлiнських. "Це не ми подарували тобi життя, це ти доповнила наше", - любили повторювати мої батьки. У дитинствi я була тихою й слухняною дiвчинкою. Такi, звичайно, не завдають багато клопоту старшим, але при цьому досить активнi. Я вiдвiдувала всiлякi кружки художньої самодiяльностi, починаючи з бальних танцiв i закiнчуючи карате, однак найбiльше менi припало до душi малювання. i зараз, будучи дорослою й самостiйною людиною, упевненою в собi, я нерiдко замислююся: як краще розв'язати чергове складне завдання. У головi виникає вiдразу багато доцiльних варiантiв. Який же найбiльш результативний? Може, це звучить трохи дивно, але дiйти правильного рiшення менi допомагають художнi здiбностi: варто взяти в пензл кисть, як усе вiдразу стає на свої мiсця.

Шкiльнi роки

Пам'ятним моментом у моєму життi стала школа № 117 з поглибленим вивченням англiйської мови. Справа в тому, що з раннього дитинства я була дуже скромною й сором'язливою. Природно, вiдразу ж загубилася в юрбi елiтних, розкутих, шумливих, енергiйних однокласникiв. Оцiнити всю принаднiсть спiлкування з людьми я незабаром змогла завдяки моєму першому класному керiвниковi Антонiвiй Ользi Арсенiвнi. Для створення себе нової менi довелося перебороти дитячу боязливiсть перед новим або невiдомим.

Шкiльнi роки запам'яталися насамперед цiкавими уроками лiтератури, географiї й фiзики, а також веселими святами, дискотеками й КВК. Я iз задоволенням брала участь у рiзних iнтелектуальних конкурсах, брейн-рингах, олiмпiадах, часто посiдала призовi мiсця з математики й англiйської мови, неодноразово була переможцем спортивних змагань мiж школами мiста й областi з художньої гiмнастики.

Унiверситет

Так, шкiльнi роки чудеснi... Але, на мiй погляд, самi найнезабутнiшi враження залишає в душi студентська пора.

Почуття переповнюють тебе, серце готове вистрибнути з грудей i неможливе стає можливим...

Чому я обрала саме електротехнiчний факультет? Чому не модний економiчний? Справа в тому, що мене завжди приваблювала галузь енергетики, тому що без неї неможливi функцiонування й робота всiх iнших: космiчної, металургiйної, словом, всiєї промисловостi. i прочитавши назву моєї майбутньої спецiальностi - "Електропостачання промислових мiст (ЭПМ)", я вирiшила вiдразу й без коливань: це моє! Тим паче, що наш Донецький нацiональний технiчний унiверситет - один iз самих найстарiших, найпрестижнiших i авторитетнiших унiверситетiв України. Пройшло п'ять рокiв, i я жодного разу не пожалкувала про свiй вибiр: у мене цiкава спецiальнiсть, на яку iснує попит у суспiльствi, до того ж наша група - ЕПМ-02б - найкраща! З посмiшкою згадую один епiзод: перший курс, 3 вересня, урок iнформатики. iз всiх студентiв до цього "мишу" у руках не тримала лише я. Хлопцi-однокурсники, оточивши мене, навперебiй давали поради, а мене переповняли почуття радостi, щастя й захвату. Потрiбно вiддати належне й прекрасному викладачевi Погребняк Наталi Миколаївнi, що поставилася до мене з порозумiнням i турботою. Як наслiдок, я перша iз групи з її предмету одержала "автомат" iще до iспиту.

Маю сказати, що всi iншi викладачi унiверситету й, зокрема , нашої кафедри ЕПМ, просто чудовi люди. Ось один iз прикладiв. На четвертому курсi, хоча й була на першому мiсцi за прохiдним балом, через труднощi, що виникли в сiм'ї, я вирiшила, що буду працювати й писати диплом. Але рiднi, друзi й викладачi переконували мене продовжити навчання. До завiдувача кафедри Ковальова Олександра Петровича я прийшла просто порадитися, як краще бути. А вiн не тiльки погодився стати моїм керiвником, учителем i наставником, але, бiльше того, запропонував таку цiкаву тему магiстерської роботи, що я просто не змогла вiдмовитися (а звучить вона так: "Оцiнка електробезпечностi мережi з iзольованою нейтраллю").

Справа в тому, що за останнi 10 рокiв на шахтах нашого регiону iстотно зросла кiлькiсть нещасних випадкiв внаслiдок поразки обслуговуючого персоналу електричним струмом у разi випадкового дотику до струмопровiдних частин, що перебувають пiд напругою. i моє завдання полягає в розробцi методики розрахунку величини струму, який може пройти через тiло людини, а також зниження кiлькостi поглиненої органiзмом електромагнiтної енергiї. На мiй погляд, бiльш гуманної теми неможливо й представити: адже вiд результатiв цього дослiдження буде залежати доля багатьох людей. Щиро розраховую на те, що результати моєї роботи допоможуть забезпечити пожежобезпечнiсть мережi, електробезпечнiсть устаткування i як наслiдок - звести до мiнiмуму кiлькiсть трагiчних випадкiв на пiдприємствах рiдного шахтарського регiону.

Завжди з теплотою й нiжнiстю згадую хлопцiв нашої групи: адже ми стiльки пережили разом! Навiть зараз, пiсля закiнчення навчання, коли, здавалося б, у кожного свої iнтереси, ми часто зустрiчаємося, спiлкуємося, допомагаємо один одному й разом подорожуємо. Нещодавно повернулися зi Святогiрська, а в травнi їдемо до Севастополя. Так, поки що ми не можемо дозволити собi вiдвiдатии Францiю та Єгипет, але, по-перше, у нас все попереду, а по-друге, я вважаю, що дружнi вiдносини - це саме найкоштовнiше, що є в нашому життi.

Дещо про власнi iнтереси та особистi якостi

Люблю робити те, що дається важче за все, тобто кидаю виклик самiй собi. У колективi мене сприймають як людину дуже смiливу i комунiкабельну. Насправдi публiчнi виступи для мене є свого роду випробуванням на професiоналiзм. Просто досвiду поки мало. Тому намагаюся знайомитися з цiкавими людьми, не пропускати жодної конференцiї, де знаходжу однодумцiв. Кожний успiх радує. А починалося все ще в унiверситетi, коли я брала участь у рiзних заходах, КВК, серiї конкурсiв проекту "Студреспублiка" тощо.

Останнiм часом захоплююся верховою їздою i з нетерпiнням очiкую початку змагань. Що може бути прекраснiше вiд спiлкування з такою чарiвною, розумною, разюче грацiозною й дружньою твариною, як кiнь! Не даремно ж усi європейськi принцеси виступають у змаганнях з кiнного спорту! Джерелами моєї життєвої сили й енергiї служать також заняття плаванням, йогою, пiлатесом.

Порiвняно з клубами, дискотеками i шумними вечiрками надаю перевагу цiкавiй книзi або перебуванню у компанiї найближчих людей. Люблю гарну природу, романтику подорожей i пiснi пiд гiтару бiля вогнища. Щовесни веселою компанiєю ходимо в походи в Крим i Карпати. Вважаю, що зараз, поки ми молодi, вiльнi вiд побутових i сiмейних проблем, повнi сил та оптимiзму, кожна мить, кожна хвилина мають величезне значення, адже таке бiльше не повториться нiколи...

Плани на майбутнє

Iз задоволенням поїхала б у Київ на бiзнес-тренiнг, який проводиться там щовесни . Мрiю побувати в Празi й Римi та одержати запрошення на мiжнародну наукову конференцiю. Якщо говорити конкретно, то менi дуже подобається iдея безвiдхiдного виробництва електроенергiї генерувальною органiзацiєю. А взагалi хочу зробити кар'єру, посiти гiдне мiсце в суспiльствi, i займатися справою, що менi до душi. Вважаю, що треба працювати не заради успiху, а заради самої роботи, що приносить задоволення. Решта додасться.