|
Мирощенков Кирил Іванович Факультет: Енергомеханіки та автоматизації (ФЕМА)
|
Про себе
Середній бал в період навчання в університеті дорівнював 4,81. Вільно володію російською, українською мовами. У об'ємі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Користувач – Pcad, C++, Visiol Basek, Internet, Компас, Mathcad, Matlab. Маю розробки за темою магістерської роботи. Особисті якості: комунікабельність, стресостійкість, цілеспрямованність, вміння спілкуватися, швидке навчання, стремління до кар'єрного росту.
Автобіографія
Життя – це нескінченне вдосконалення,
вважати себе досконалим – означає вбити себе
Ф.Геббель
І так з чого б почати? Почати словами ніби «темною ніччю в темному місті, в темному пологовому будинку » це було б трохи похмуро. Гаразд, почну так – 17 червня 1985 року в місті Веймар (Німеччина) в теплий гарний літній день, що не провіщав нічого незвичайного, але не тут то було, саме, цього дня своїм криком сповістили весь світ про своє народження два могутніх титана. Так вийшло, що я народився з своїм кращим другом у цьому житті - моїм братом Денисом.
Моя сім'я: тато - Мирощенков Іван Федорович, народився 1 грудня 1951 року військовослужбовець (підполковник), в даний час на пенсії; мати - Мирощенкова Тетяна Сергіївна, народилася 6 жовтня 1953 року, раніше працювала риелтором в агентстві нерухомості, в даний час на пенсії; брат – Мирощенков Роман Іванович, народився 16 липня 1973 року, працює ЗАТ «Енегопром»; брат – Мирощенков Денис Іванович, народився 17 червня 1985 року, студент Донецького національного технічного університету.
З причини того, що мій тато був військовослужбовцем наша сім'я побувала в багатьох містах, тоді ще існуючого СРСР та світу таких як: СРСР - Москва, Санкт-Петербург, Кострома, Галич, Ташкент, Самарканд; Веймар і Дрезден – Німеччина. Життя нашої сім'ї було повне різноманітними подорожами. Оскільки мій тато був офіцером, основний час він проводив на роботі. Моїм вихованням займалась найкраща у всьому світі людина – це моя мама, Мирощенкова Тетяна Сергіївна.
Моя мама мала величезний досвід у вихованні, і щоб у мене і мого брата не виникло нестачи спілкування з однолітками то у віці чотирьох років нас з рюкзаками за плечима вивели в наше перше суспільство – дитячий сад. Я зростав тямущим малим, так що в цьому віці вже вмів читати, поки що коряво писати і вже достатньо непогано рахувати. У садку нічого примітного не було, зокрема: огиди до манки, молока з «пінкою» і небажання спати в «тиху годину».
Минали роки, осінь зміняла літо, і прийшов той самий час коли вже нічому новому навчити мене в садку не могли. Жадання знань, в якійсь мірі авантюризм, пошук чогось новенького ще не дослідженого привели мене 1 вересня 1994 року, з букетом в руці до стін першого мого храму знань. Чесно кажучи, я так і не зрозумів в перший мій учбовий день нічого до ладу, тому що перший дзвінок - це свято, яке знаменує про новий етап в житті кожного. Так я потрапив до ЗШ № 17 міста Галич, Костромської області, потім перейшов до ЗШ № 122 міста Донецька.
Що казати навчання мені давалося легко, але не без труднощів. У щоденнику були тільки гарні відмітки, але й були відмітки про незадовільну поведінку. Але життя змінюється, змінювався і я – почав активно приймати участь у олімпіадах: з російської мови, з літератури, з математики, і хімії. Були предмети, які я любив: російська мова, література, математика, хімія біологія, інформатика. З п'ятого класу почав брати активну участь у художній самодіяльності, театральному гуртку, займався сучасними танцями (правда, не надовго), але найбільших досягнень я добився в спортивній секції, де займався ігровими видами спорту: баскетбол, волейбол, футбол. Виступав на районних і обласних шкільних змаганнях по легкій атлетиці.
Після закінчення дев'яти класів в 2000 році я почав помічати за собою, що я почав захоплюватися іншими видами знання, відмінне від того, яке давала школа. Так відкрився новий етап у моєму житті - я поступив в Донецький технікум промислової автоматики.
В технікумі я набув незамінні знання й навики в метрології, електропостачанні, автоматизації виробничих процесів, а також в теорії автоматичного регулювання. Всі викладачі технікуму, як з гуманітарних так і з технічних дисциплінах прищепили мені любов до техніки. В роки навчання в технікумі я відчув всю красу і всі обурення студентського життя. З другого курсу почав захоплюватися таким видом спорту як американський футбол, і посвітив цьому виду спорту величезну частину свого вільного від навчання часу. З американським футболом я відчував радість перемог, гіркоту програшу.
В 2004 році я лишив стіни Донецького технікуму промислової автоматики з дипломом з відмінністю. Тепер переді мною стало питання про подальше навчання. Після довгих поневірянь у пошуках університету де б я схотів вчитися і далі осягати неосяжні горизонти наукового знання я зупинив свій вибір на Донецькому національному технічному університеті. В цьому же року за наслідками співбесіди був зарахований на спеціальність «Автоматизоване управління технологічними процесами» (АУП ін.) факультету ЕМА, випускаюча кафедра «Гірська електротехніка і автоматика ім. Р. М. Лейбова».
В університеті я осягав різного роду науки які необхідні для виховання справжніх фахівців по напряму підготовки «Автоматизація і комп'ютерно–інтегровані технології». На першому курсі мені з легкістю давалася математика, яку викладала нам Казакова Олена Іванівна. В кінці першого курсу запропонувала виступити на конференціях з докладами, які проходили в СевГТУ міста Севастополь. Я написав дві роботи: «Планування сітей масштабу підприємства» і «Протиаварійний захист шахт» і за ці роботи мене нагородили дипломами і видали в науковій збірці.
На другому курсі мені належало визначитися з об'єктом автоматизації і науковим керівником. Моїм науковим керівником погодився стати кандидат технічних наук, доцент Оголобченко Олександр Семенович. Саме ця людина є одним з кращих фахівців в області автоматизації технологічних процесів, видатний педагог, керівник який завжди зможе допомогти, звичайно, вимагаючий значного самостійного науково-технічного пошуку і розробок.
В кінці другого курсу, здавши державні іспити на «відмінно» і отримавши диплом бакалавра, я поступив в магістрат де до цього дня і вчуся.
Темою моєї магістерської роботи є «Дослідження і розробка системи автоматизації конвейєрних ліній шахт». Дана тема є актуальною для вугільної промисловості, оскільки в роботі розв'язуватиметься проблема оптимального автоматичного управління, в місце автоматизованого, для розгалужених конвейєрних ліній, теоретично обгрунтовується застосування регульованого електроприводу і управління проміжними бункерами.
В найближчому майбутньому хочу успішно захистити магістерську роботу, але для цього ще необхідно прикласти немало зусиль. Планів на майбутнє будувати не хочу, обгрунтувавши це висловом - «Безглуздо будувати плани на все життя, не будучи паном завтрашнього дня» - Сенека.
|