Середній бал у період навчання в університеті склав 5,00.
Вільно володію російською, українською, читаю й трохи говорю англійською мовою.
Навички: MC Word, MC Excel, Turbo Pascal, LaTeXe, Visual Basic, Compas, MathCad, LabView.
Посидюща, пунктуальна, цілеспрямована, комунікабельна, рішуча.
Спокійною літньою ніччю 22 липня 1986 року на планеті Земля на одну душу населення стало більше, народилася я, Оберемок Євгенія Вікторівна. Моєї появи дуже чекали й хотіли найближчі люди на світі - батьки.
Мама, Оберемок Тетяна Олександрівна виробничиq майстер на вогнетривкому заводі. Вона відмінно знає свою справу і є чудовим організатором.
Тато, Оберемок Віктор Всеволодович, на даний момент перебуває на пенсії по інвалідності. Не можу сказати, що він є зразком ідеального чоловіка, але багато чого в нього запозичити можна.
До мого величезного щастя в родині я не одна. Мого старшого брата звуть Чепурний Віталій Васильович 1980 року народження. У свої 28 років він дуже багато чого досяг: закінчив інститут, працює співробітником ДАІ у званні старшого сержанта, виховує сина й не збирається зупинятися на досягнутому. Я ним пишаюся.
“Дитячі роки чудесні...” - самий період, що забуває не. В 2 роки пішла в дитячий сад «Золота рибка», потім «Лісова казка» у підготовчу групу. І отут почалися: концерти, свята, усілякі виступи. Мама мені спеціально шила сукні, разом придумували костюми, допомагала вчити слова аркуша на два (ах як же це складно, коли всі друзі на вулиці грають у схованки, а в тебе завтра ранок). Як й у нормальної дитини не обійшлося без збитих колін і ліктів.
Час пролетів непомітно, настав час іти в школу. І от я з букетом квітів 1-го вересня 1993 року стою на шкільному дворі з гордо піднятою головою. Виявила себе, звичайно ж, із кращої сторони й уже в 2-м класі на математику, українську мову й літературу ходила в більш сильний клас. Одержати хоча б одну грамоту за відмінне навчання так і не вдалося, писала я не дуже красиво. У п'ятому класі записалася на секцію аеробіки, де чесно трудилася протягом п'яти років. Усі 10 років брала активну участь у житті класу. Ну не можу всидіти на місці, коли назріває яке - той захід, не в моєму це стилі.
Учитися мені подобалося, у школу ходила із задоволенням. Всі предмети давалися легко, особливо точні науки, але в хімію просто закохалася. Я вже заздалегідь знала, що життя свою зв'яжу саме з хімією, тому вибирати університет (ні про який навчальний заклад і думати не хотіла) не склало труднощів. Учителем бути не хотілося (не по мені всі ці викладацькі штучки), тому методом виключення вибір припав на ДонНТУ. З вибором спеціальності («Хімічна технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів») допомогла мама, велике їй за це спасибі!
Атестат одержала з відмінністю, тому вступала по співбесіді. Я вже й не думала що стану студенткою цього ВУЗу, але удача посміхнулася й от я тут.
З найпершого курсу вийшла на відмінно (скільки сліз і безсонних ночей проведено над кресленнями й розрахунками по хімії), а далі все пішло саме собою. Не вірте тому, що з кожним роком учиться легше - найчистіша неправда. З кожним курсом складніше, а відповідальність більше.
Четвертий курс виявився самим важким і вирішальним. Відмінникам запропонували піти в магістратуру, і от я магістрант, займаюся науковою працею під керівництвом заступника завідувача кафедрою, доцента кафедри Прикладної екології й охорони навколишнього середовища Шевченко Алли Юріївни. Мені дуже повезло з керівником! Алла Юріївна дуже сильна жінка, завжди допоможе й направить на правильний шлях.
Тема моєї роботи - «Дослідження можливості одержання керамічного покриття на основі нефелінмісткого відходу». Дана тема актуальна для нашої країни, тому що вирішуються екологічні й економічні питання: даний відхід перебуває у відвалах у дуже великих кількостях і по своїх властивостях близький до глинистої сировини, але більше дешевий.
Одержавши ступінь магістра, планую одержати другу вищу освіту за фахом «Облік й аудит».
У найближчі 5 років у планах знайти гідну роботу й показати свої здатності як керівник, одержати другу освіту, створити щасливу родину зі своєю коханою людиною.
Через 20 років бачу себе як виконуючий обов'язок будівельної компанії в м.Київ. Перше що я зроблю - подарую Донецькому національному технічному університету факультету «Екології й хімічної технології» нове обладнання для дослідницьких робіт.
Це все звичайно мрії, але головне - знайти себе в житті, залишити після себе слід і бути корисної людям!!!
©ДонНТУ 2008 Оберемок Є.В.
