Я народилася в славному й забрудненому місті Єнакієве 5 липня 1984 року. Моя родина: мати - Новикова Любов Володимирівна - домогосподарка; батько - Новиков Сергій Іванович – робітник заводу, бабуся - Гречихина Марія Антонівна, дід - Новиков Іван Семенович.
У дитячому садку, скільки себе пам'ятаю, я або грала із друзями, або виступала на новорічних святах. Особливих успіхів за цей період не досягла. За спокійний і не скандальний характер придбала загальну любов своїх вихователів. Читати навчилася досить рано. За словами мами, спочатку читала все, що попадеться на очі - вивіски магазинів, афіші, написи на сидіннях автобусів (не завжди цензурні). Захоплення книгами з роками розвинулося в непереборну залежність, з якою батьки вже втомилися боротися. Найбільший вплив на розвиток мого світогляду мали книжки В. Пєлєвіна, Ч. Паланіка, братів Стругатських, К. Кастанеди та інші дивні твори.
Свій Перший Дзвоник я проспала разом з мамою. Але надалі таких помилок не допускала. Навчальний старт був вдалим - з 1 по 3 клас одержувала похвальні грамоти й табелі з одними п'ятірками. Потім мій кар'єризм пішов на спад і подальші роки навчання пройшли нейтрально - без особливих зльотів і падінь. У цей час я сильно захопилася малюванням. Тому, що б направити творчу енергію у потрібне русло, батьки запропонували мені піти в художню школу. Там я навчалася протягом чотирьох років. Зрозуміло, що в школі малювання стінгазет, різних плакатів і оголошень залишали мені. Але це заняття мені не сильно подобалося, тому що не давало простору для буйної творчої думки. У свій вільний час я каталася з друзями на велосипеді, грала у бадмінтон, читала книжки.
В 1999 році, після закінчення дев'ятого класу, я вступила до Єнакіївського металургійного технікуму на спеціальність «Монтаж і обслуговування систем і засобів автоматизації технологічних процесів». Вчилася добре, заради підвищеної стипендії. На четвертому курсі була практика на металургійному заводі. Дуже запам'яталася лекція по техніці безпеки яка була прочитана на підприємстві. Нас застерігали не перестрибувати через струмки розпеченого шлаку, не лізти під вагонетки й постійно носити каску, щоб уникнути одержання черепно-мозкової травми. До кінця лекції, я хотіла тихенько втекти й ніколи не з'являтися на заводі. Тому перші дні практики далися мені важко. Але я не шкодую про те, що була змушена вступити до технікуму. Він став для мене першим щаблем у доросле життя й підготував до подальшого сходження на вершину навчального Олімпу.
В 2003 році вирішила одержати вищу освіту. І вступила до ДонНТУ на перший набір нової спеціальності АУП в області металургії.
Мене оселили в гуртожиток №9, в одну кімнату із Прокоф'євой Катериною, Ковальовою Юлією й Єгоровой Тетяною. Незважаючи на маленьке помешкання, разом нам тісно не було.
У навчальний процес я влилася швидко. І спеціалізовані предмети вже не так лякали. На четвертому курсі довелося визначатися з темою НДРС, і подальшим її розвитком у магістерській роботі. Із всіх металургійних процесів найбільше зацікавило безперервне лиття сталі й проблеми, пов'язані з випуском придатних заготівок. Тому ми разом зі своїм науковим керівником Гавриленко Б.В. вирішили вибрати тему магістерської роботи: «Обґрунтування параметрів і розробка пристрою автоматизованого управління вторинним охолодженням зливку в машині безперервного лиття заготівок».
Після закінчення університету, хотілося б відродити навички малювання, написати хорошу книгу, зайнятися більш поглибленим вивчанням програм AutoCAD і Photoshop та зібрати величезну домашню бібліотеку.
