Алейкiн Євгеній Валерьевич Факультет Обчислювальної техніки і інформатики (ФВТI) Системне програмування Тема випускної магістерської роботи: Розробка методів контролю і перерозподілу відео-потоків Керівник: Мальчева Раїса Вікторівна

• середній бал за час навчання в університеті – 4.8;
• володіння мовами: російська; українськф; англійська: читання, переписка, розмовний (зі словником); ;
• професійні навички:
  • мови програмування: C/C++, C#, Delphi (Pascal), Assembler, Java;
  • інтернет-технології: HTML/XHTML, CSS, JavaScript, PHP, MySQL;
  • бази даних: MS SQL Server, MySQL, MS Visual FoxPro, MS Access;
  • керування проектами.

      Я народився 22 жовтня 1986 року в місті Донецьку. Мій батько, Алейкин Валерій Дмитрович, народився 5 травня 1959 року. Мама, Алейкина Олена Леонідівна, народилася 27 грудня 1965 року. Батько за професією інженер, фахівець із систем аудита, керування якістю й сертифікації. У мене є брат - Владислав, теж Валерійович, народився 2 лютого 1988 року. Влад вчиться в Донецьком національному технічному університеті на спеціальності "Програмне забезпечення".

      До дитячого саду моїм вихованням і навчанням займалися батьки. А в дитячий сад №319 я пішов років з 4-5. В "садку" було дуже навіть не погано. Я поліпшував свої навички в читанні, додаванні чисел, але найбільше мені подобалися заняття іноземною мовою - англійським. Хоча це були дуже прості заняття, вони вплинули на те, що коли прийшов час іти до школи - я пішов у клас із поглибленим вивчанням іноземних мов.

      В 1993 році я пішов у перший клас до Ліцею №319, але відучившись у ньому один рік, після перейшов у загальноосвітню школу №115 з поглибленим вивчанням іноземних мов, де й провчився всі класи, що залишилися, аж до одинадцятого. Другий клас, одинадцятий, іспити, "випускний"... Школа закінчилася. Особливих досягнень у шкільні роки в мене не було. Але закінчив школу все-таки добре, принаймні одинадцятий клас. От з інформатикою в мене проблем не було й незабаром після появи цих уроків я став займатися в цій області самостійно й досяг деяких результатів. Це вплинуло на вибір університета й спеціальності.

     Отже в 2002 році, ще під час навчання в школі, я пішов на підготовчі курси в Донецьком національному технічному університеті. Потрібно було брати участь у рейтингах по двох предметах - математика й інформатика. З інформатикою в мене проблем не було, а от з математикою було складніше. Хоч у школі й викладали математикові на гідному рівні, я почерпнув відтіля не багато, дуже не багато. Тому на курсах довелося важко... Але все-таки до початку рейтингів, це вже був 2003, я вийшов на достатній рівень і майже надійшов на безкоштовну форму навчання. Але "майже" не зарахувалося й зарахувався я в Донецький національний технічний університет на платну форму навчання. Так, не сказав, хоча й так ясно, що вибрав я кафедру "Обчислювальної техніки і інформатики" і спеціальність "Системне програмування".

      Навчання в університеті мені подобалося набагато більше чим у школі. Я познайомився з новими людьми, з'явилися нові друзі. Але перешикуватися на щоденне навчання все-таки коштувало деяких зусиль. Тому перший семестр я закінчив на четвірки. Однак незабаром результати стали набагато краще.

      До четвертого курсу, за відмінне навчання, я перевівся на безкоштовну форму навчання. Нарешті! Через чотири роки після початку навчання в університеті я одержав свою першу стипендію! Далі щодо навчання я особливо не напружувався - усе йшло добре. Не без виключень, звичайно, але це вже дріб'язки.

      У квітні 2007 року в місті Харкові проходила Всеукраїнська олімпіада по системному програмуванню. Я й два моїх одногруппника - Вова Єлников і Дмитрий Дуков, приймали в ній участь. Наша команда зайняла третє командне місце. Я посів перше місце по Україні, а Вова - третє, серед більше чим 150 учасників з усією України. Дуже добре з'їздили. Потім були грамоти, дипломи, премії навіть...

      До кінця четвертого курсу, здавши на відмінно держіспити, я одержав диплом бакалавра й був зарахований на бюджет у магістратуру.
      Тему своєї магістерської роботи я вибрав таку: "Розробка методів контролю й перерозподілу відео-потоків".

      Тепер телебачення й цифрове відео зайняло невід'ємну частину в житті людей. Причому ця область постійно розширює своє коло, з'являються нові можливості й перспективи. Аналогову техніку стрімко витісняють цифрові методи обробки даних. Для зйомок передач використається спеціальна апаратура або спеціалізовані обчислювальні системи. Подібна техніка може бути дуже великою, громіздкоїю і незручною. Чому б не перекласти більшу частину цієї роботи на ПК. У такому випадку для зйомок буде досить мати ноутбук і відповідне програмне забезпечення. Тепер керування камерами, у найпростішому випадку, буде достатній один оператор, перед яким на екрані монітора буде розташована панель керування камерами, записом, перерозподілом, микшированием і виводом відео-потоків. Весь потік буде контролюватися із ПК.
      Звичайно, ви можете сказати, що все це є, і привести приклад, указавши пальцем на телевізор, де йде чергове шоу. Однак це не зовсім так. Для зйомок може використатися різноманітні апаратури, і деяку частину роботи необхідно робити вручну. До того ж, якщо зйомки відбуваються не стаціонарно, апаратури необхідно переустановлювати. Це дуже незручно. Ну й другий варіант використання спеціалізованих апаратур з підтримкою високоякісного відео. Це дорого й просто не всім потрібно.
      Таке програмне забезпечення вже зараз знайде практичне застосування й багато студій, особливе невеликі, із зацікавлені в його застосуванні.

      Майбутнє воно на те й майбутнє. Ніхто не знає що там буде. Але в усіх є свої плани. Є вони й у мене. У цей момент я тісно пов'язаний із програмуванням і домігся в цьому значимих успіхів. Найближчим часом я буду займатися в області розробки програмного забезпечення. Цим я займаюся вже зараз і буду займатися цим якийсь час після закінчення університету. Однак метою для себе я ставлю ту ж область розробки програмного забезпечення, але в іншій особі - керування проектами. Любою проект у будь-якій області цим починається й цим же закінчується. При гарному керівнику, навіть маючи не дуже досвідчених розроблювачів, результати будуть на високому рівні. Ну а сніжний ком почав рости, сподіваюся він коли-небудь перетвориться в лавину.