Тодоракі Максим Іванович
Персональна сторінка магістра
Портал магістров ДонНТУ
|
Про себе | Дитинство | Школа | Університет
Середній бал в період навчання в університеті 4,4.
Вільно володію російською, українською. В обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою.
Маю досвід програмування на мовах С, C++, Java, Pascal, HTML з використанням наступних програмних серед: Borland Delphi 7, Borland Developer Studio, Microsoft Visual Studio, IntelliJ IDEA, Borland JBuilder, Macromedia Dreamweaver.
Також є досвід монтажу, налагодження й підтримки локальних мереж. |
|
Народився 16 грудня 1986 року в місті Донецьку (Україна). Батько – Тодоракі Іван Євгенійович, 1951 р.н., інженер-металург; мати – Тодоракі Ольга Іванівна, 1952 р.н., інженер-металург. У дошкільному віці батьки вирішили віддати мене в дитячий сад. Особливих талантів там у мене не виявили, так їх ніхто і не прагнув виявляти. Швидко навчився читати, завдяки рідній старшій сестрі, Тодоракі Олені Іванівні (стоматолог-терапевт). Серед яскравих спогадів – автомобілі, цілком реальні, до яких у мене був доступ з раннього дитинства. Правила дорожнього руху я мало не досконально знав в 6 років. | |
У 135 школу мене віддали в 6 років. Вчився я нормально, хоча і особливого ентузіазму на початку у мене не було. Добре давалася математика, особливо, коли у нас в 6 класі з'явився дуже досвідчений викладач. Але паралельно зі школою мене віддали на бальні танці. У 6-8 років я ще не сильно захоплювався ними, проте пізніше мене це заняття серйозно захопило і стало ледве не на перший план перед школою! Почалися багатогодинні тренування, репетиції, підготовки до конкурсів. У 8-9 класах я зрозумів, що таке спортивний бальний танець. Коли 3-4 рази на тиждень по 3-4 години я проводив на тренуваннях, сил і часу на навчання залишалося все менше. Були і конкурси, і навіть почесні місця. Завдяки бальним танцям я небагато поїздив по Україні. Проте в 8 класі я вирішив поступати в Донецький коллеж, щоб там продовжувати своє навчання в 9-11 класах. На той момент це був дуже відомий учбовий заклад Донецька, який славився своїм рівнем підготовки технічних предметів. Коли я вступив туди, для мене значно складніше стало об'єднати важке навчання в коллежі з наполегливими і стомлюючими тренуваннями з бального танцю. Забігаючи наперед, відзначу, що апофеозом став 11 клас коллежу, коли до всього іншого додалося ще і навантаження, пов'язане з підготовкою до вступу до ВУЗУ. Загалом, розставивши для себе пріоритети, я залишив бальні танці, присвятивши їм в цілому близько 10 років.
Навчання в коллежі у той же час виявилося набагато цікавіше шкільного. По-перше, рівень викладання залишав школу далеко позаду. Інше відношення до тих, що навчаються – як до студентів, а не як до школярів – теж порадувало. Потрапивши в математичний клас, я потрапив в оточення досить цікавих і розумних людей, серед яких знайшов немало надійних друзів. Крім всього іншого, коллеж прищепив мені університетські порядки: з 9 класу кожні півроку у нас була повноцінна сесія.
Під час навчання у коллежі, я став активно цікавитися всякою комп'ютерною технікою. Причому це був як комп'ютер, так і всякого роду периферія. У свій час захоплювався обробкою фото, пізніше – не на жарт зайнявся нелінійним відеомонтажем. За допомогою батьків придбав недешеве устаткування для відеомонтажа і навіть заробляв на відеообробці. У 10-11 класах зацікавило програмування.
Вивчивши варіанти подальшого навчання у ВУЗах, дійшов висновку про необхідність вступу до факультету Обчислювальної техніки і інформатики в ДонНТУ. Можливо, роль зіграла відносна популярність цього факультету, крім того, мене заінтригував величезний конкурс на рейтингових випробуваннях в ДонНТУ саме на цей факультет. У 11 класі я почав посилено займатися математикою і інформатикою – по цих предметах виносилися завдання на рейтингу в лютому – березні 2003 року. Під час додаткових занять інформатикою мене іноді охоплював жах складності деяких завдань з рейтингів, але не дивлячись на це, за наслідками випробувань я був зарахований до рядів студентів ще будучи школярем.
Цей час – коли я був вже на 100% студентом (весна 2003 року), запам'ятався мені як саме невимушене в плані навчання. Практично все моє тодішнє оточення потрапили, як і я, у ВУЗи ще до закінчення коллежу. В результаті була сила-силенна часу на відпочинок з друзями однокласниками, чому я був дуже радий.
| |
Студентом я став в 2003 році. Спочатку навчання було для мене не складніше ніж у колежі. Проте пізніше, на 2 і 3 курсах, мені ставало все складніше. Я завжди прагнув одержувати стипендію, середній бал для якої був необхідний не менше 4. І мені завжди це вдавалося. Хоча в окремих семестрах це було украй важко. Ми вивчали багато цікавих предметів, які виявляються корисними в повсякденній робочій практиці. Проте були і такі курси, призначення вивчення яких на сьогоднішній день так і залишилося незрозумілим для мене. Я вважаю, що сучасна програма навчання фахівців комп'ютерних наук вимагає постійного коректування у зв'язку з величезними темпами розвитку IT-технологій. Були також і предмети, які ставали абсолютно нецікавими через невчасне, а іноді і некваліфіковане їх викладання. Проте понад усе ВУЗ вчить навчатися, швидко знаходити і засвоювати необхідну інформацію, і в тут мені не в чому дорікати ФОТІ.
На старших курсах я зацікавився програмуванням на мові JAVA, вивчення якої практично не було передбачене нашою програмою. Я почав відвідувати курси глибокого вивчення даної технології. Крім того, на 4 курсі я вирішив, що для сучасного висококваліфікованого амбітного фахівця недосить однієї вищої освіти. В результаті – на 5 курсі я вступив до інституту перепідготовки кадрів при ДонНТУ, для отримання другої вищої освіти за фахом «Економіка підприємства». Мене підстебнула також можливість отримання другого диплома всього за 2 роки навчання. Спеціальність вибрана не випадково, оскільки практика роботи моїх знайомих доводить, що для просування по кар'єрних сходах рано чи пізно економічна освіта стає необхідною.
У 2007 році я, успішно склав державний іспит та отримав диплом бакалавра. Після цього навчання продовжив за тим же напрямком для отримання диплому магістра.
Напрямком магістерської кваліфікаційної роботи після довгих пошуків була вибрана технологія розширеної реальності. Конкретна затверджена тема проекту звучить так: «Накладання тривимірних об'єктів на відеопотік в технології розширеної реальності». Робота виконується під керівництвом доц. Анопрієнко О.Я.
Окрім технології JAVA в коло моїх поточних інтересів входить також мережеве і internet-програмування. Вивченням технологій в цих напрямах я планую зайнятися найближчим часом.
Про себе | Дитинство | Школа | Університет
| |
|
