  |
|---|
 |
| Посилання |
|
 |
|
Колосов Євген ОлексійовичФакультет: Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики Науковий керівник: |
 |
 |
|
 |
|
Про себе (головне):Середній бал в період навчання в університеті склав 4,76. Вільно володію російським і українським мовами. Трохи гірше володію англійською мовою. Маю досвід роботи з операційними системами Windows, Linux, Unix, пакетами програм Micrsoft Office, MS Visio, Sistem View, Microwave Office, Algorithm Builder, Netcracker 4.0, OPNET, Компас 3d Matlab,Boson Netsim, Ethereal. Знайомий з язиками програмування Turbo Pascal, C++, HTML. Маю досвід створення бази даних з використанням Oracle. ДитинствоЯ народився чудовим осіннім вечором 25 вересня 1986 року в місті Донецьк. В ще одній молодій сім'ї з'явився на світло нащадок, на якого покладалися великі надії. Я був єдиною дитиною в сім'ї тому мені пощастило отримати, як мовиться, по повній :) всю любов моїх батьків - Колосової Людмили Вікторівни і Боднарюка Олексія Васильовича. У мене, напевно як і у будь-якої іншої дитини, знайомство з першим колективом відбулося в дитячому саду. Там я дружив практично зі всіма. Я був досить тихим хлопчиком, тому рідко з ким-небудь конфліктував. Я добре пам'ятаю свій двір, в якому я виріс. Тут у мене з'явилися перші і найвірніші друзі. Ми і досі підтримуємо відносини і часто проводимо разом час ШколаМайже за місяць до того як мені повинно було виконатися 7, 1 вересня мама мене повела в школу № 54. Мене записали в 1Д клас. Я добре пам'ятаю свою першу класну керівницю Ірину Вікторівну, яка познайомила мене того дня з моїми майбутніми однокласниками. Вона була нам другою мамою впродовж трьох років, учила і виховувала нас, за що їй низький уклін. Наш Д клас був дуже дружним. У молодших класах ми з однокласниками постійно дуріли, як могли, адже діти все-таки. Проте, з приходом в школу з'явилися перші серйозні обов'язки – домашні завдання. І я чесно справлявся з цим. Я відрізнявся вражаючою стабільністю в цьому плані. За весь шкільний час я жодного разу не отримав трійки, проте, і не був відмінником навіть в першому класі (мене завжди підводила російська мова). Десь починаючи з п'ятого класу, у мене почали з'являтися захоплення одні за одним. Я постійно щось конструював, малював, постійно з чимось експериментував. Трохи пізніше з'явилося перше кохання і в це час навчання почало відходжувати на другий план. Проте, я все рівно не здав позиції. Відучившись 7 класів в своїй рідній 54 школі, я вирішив перейти в гімназію №70, яка давала добру підготовку для вступу до університету (так.. вже тоді я знав, що піду в університет) Не проучившись і року, я дізнався від друзів про такий серйозний учбовий заклад як Донецькій коллеж. Я записався на підготовчі курси (довелося суміщати з гімназією) В загальному, після восьмого класу, склавши вступні іспити, я поступив в 9а клас Донецького коллежа. Ось там я серйозно відчув різницю в навчанні. Пам'ятаю як на першому занятті по математиці наш вчитель Щиголев Іван Петрович влаштував вхідний контроль, за наслідками якого розділив наш клас на дві підгрупи. Я потрапив до другої (трохи не дотяг). Цей час можна порівняти з першим студентством. Тут вперше я дізнався, що таке літня і зимова сесія. Ми були практично повноцінними студентами. Так я і відучився там 3 роки і отримав серйозну підготовку для надходження в університет. УніверситетВибір університету не стояв переді мною – я вже давно знав, що вчитимуся на технічному ВНЗ, і вже давно для себе вирішив, що це буде ДОННТУ. А ось з вибором спеціальності я не був упевнений. Переді мною стояло питання декілька. Я перш за все хотів, щоб моя майбутня професія була пов'язана з новими технологіями. Добре вивчивши все за і проти, я все-таки зупинився на "Телекомунікаційних системах та мережах" факультету Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики. І, як виявився пізніше, не помилився. Поступати вирішив по рейтингах (за плечима був Донецький коллеж). На рейтинги виносилися два предмети – математики і фізик. Пам'ятаю той день коли я прийшов дивитися результати. Я дуже хвилювався, оскільки конкурс на бюджет був достатньо великим, а платне навчання мене не влаштовувало. І все-таки я пройшов (хоч і не на повний бюджет, а з укладенням цільового контракту).. Моєму щастю не було межі. Я відразу подзвонив батькам, щоб обрадувати їх. Всі були вельми горді за мене. Попав я, як і більшість бюджетників, в групу ТКС-03А. Почалося нове життя, нові знайомства, нові враження... Багато своїх майбутніх одногрупників я вже знав не перший рік. Деякі мої колишні однокласники також поступили на цю спеціальність. З перших же занять відчулося навантаження. Проте, воно для мене, після навчання в коллежі, було більш ніж переборне. Все це вже здавалося мені не новим. Отже університетське життя протікало своєю чергою, від сесії до сесії. Лекції, лабораторні, практичні заняття, оцінки заліки, іспити, переживання в час сессії, недосипанні ночі, недобачені сни, радість від оцінок, гордість за себе. Викладацький склад був досить “могутній” та ледарювати особливо не давав. Особливо цікаво стало з другого курсу, коли пішли перші спецпредмети. Так пролетіло 4 роки. Весь цей час я прагнув якнайкраще вникати в суть предметів і в цілому вчився не погано. Я, як і більшість студентів, вже визначив для себе тему, по якій надалі працюватиму. Настав вирішальний момент - держіспит за фахом. Сказати по правді, я не розраховував тоді на надходження в магістратуру. (У магістратуру брали 12 чоловік). Однак яке ж було моє здивування, коли оголосили результати іспиту. Я отримав 5 і червоний диплом бакалавра. Я магістрант! МайбутнєВ майбутньому, як мабуть і усі, хочу успішно закінчити навчання в магістратурі чудово захистити магістерську роботу. Потім знайти вподобану мені високооплачувану роботу за фахом. Планую також продовжувати своє хоббі, зв'язане з написанням музики та розвивати ці навички, щоб вони також приносили свої дари. Отже, гадаю, попереду ще багато всього цікавого. |
|
|
|
© ДонНТУ, Колосов Е.О. |
|