Коваленко ОВ Інноваційний потенціал гірничодобувного підприємства

У вступі обгрунтована наукова актуальність теми магістерської роботи. Проведена оцінка стану наукових досліджень, сформульовані основні завдання і мета магістерської роботи.

У першому розділі «Теоретичні аспекти поняття інноваційного потенціалу підприємства» розглядається основне поняття інноваційного потенціалу підприємства, його характеристика і структура.

В умовах ринку, що характеризується нестабільністю цілей підприємства, обумовлений міцністю попиту і пропозиції, ціни на товари та фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі і іншими макро- і мікроекономічному факторами, однією з першочергових завдань керівництва підприємства стає формування та оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства , тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку [1].

Класифікація видових проявів потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямами:
1) по об'єкту дослідження;
2) за ступенем реалізації;
3) за сферою реалізації;
4) за принципом ієрархії;
5) по функціях управління.

Існують різні підходи до тлумачення поняття інноваційний потенціал. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова, інформаційно-технологічна, організаційна та матеріально-технічна складові.

Окремо можна виділити фінансові ресурси, які забезпечують умови реалізації інших елементів і виконують роль їх кількісної оцінки. Фінансова складова інноваційного потенціалу забезпечує надходження коштів для виконання інноваційних процесів, створює стимули та умови для розробки інновацій, впливає на вибір тематики інноваційних проектів відповідно до потреб функціонування і розвитку самої інноваційної сфери, сприяє ефективному формуванню витрат на інновації, реалізує необхідну еластичність надходжень фінансових ресурсів відповідно протіканню інноваційного процесу [2].

Розглянемо складові інноваційного потенціалу підприємства.

Ринковий потенціал. Відображає рівень відповідності можливостей підприємства зовнішнім ринковим потребам інновацій, які генеруються ринкової середовищем. За аналізом переважна більшість ідей нових товарів генеруються на основі потреб ринку (75%), але ж і більшість інноваційних розрахунків обумовлює саме ринковими факторами (75%). За даними успіху на ринку досягають близько 65% інновацій, хоча лише 10% є дійсно новими, а 20% тільки новими версіями відомих товарів. Таким чином, необхідність маркетингового аналізу ринкової складової інноваційного потенціалу сумніву не викликає.

Інтелектуальний потенціал. Визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень. Це зумовлює наявність фахівців не тільки з високою професійною підготовкою, а можливість очікування нових орієнтованих знань та втілення їх в інновації, що відповідають потребам ринку.

Кадровий потенціал. Характеризує можливості персоналу та робітників підприємства застосувати нові знання та технології, організаційні та управлінські рішення, виконати розробку та виготовити нову інноваційну продукцію. Кадрова складова забезпечується професійною підготовкою персоналу підприємства на рівні, але відповідає сучасному розвитку науки і техніки. Ця складова в значній мірі визначає систему менеджменту, її гнучкість, адаптивність.

Техніко-технологічний потенціал. Відображає здатність оперативно переорієнтувати виробничі потужності і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, які відповідають ринковим потребам. Ця складова характеризує відповідність матеріально-технічного та технологічного застави підприємства, наявність резервів або можливості їх швидкого отримання, гнучкість обладнання і технологій, оперативність роботи конструкторських і технологічних служб.

Інформаційний потенціал. Відображає інформаційну забезпеченість, підприємства, ступінь повноти і точності інформації, необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень. Так, вище сказано, що без наявності достовірної та адекватної інформації стає неможливим застосування стратегії постійних нововведень. Найбільш необхідною в інноваційній діяльності є інформація про потреби ринку, споживчі запити, ситуація на ринку, рівень конкурентної боротьби, перспективні напрямки розвитку НТП. а також про оцінках економічної, політичної, правової, соціальної, технологічної, екологічної середовища, конкурентів порівняно зі станом розвитку, потенціалу та привабливості власного підприємства.

Фінансовий потенціал. Відображає відповідність фінансового застави, інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та системи ефективного управління фінансами підприємства щодо забезпечення стійкої інноваційної діяльності на всіх етапах інноваційного циклу.

Мотиваційний потенціал. Характеризує можливість підприємства щодо приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб'єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів, постачальників вихідної сировини, матеріалів та комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство в цілому і т.п. Особливо важливим формування належної системи мотивації суб'єктів інноваційного процесу, де значну роль відіграє можливість формування спонукальних мотивів споживання та виробництва нової продукції, оскільки відсутність зацікавленості споживачів і виробників робить неможливим успіх будь-якої інноваційної продукції.

Комунікаційний потенціал. Характеризує наявність комунікаційних зв'язків, які відображають рівень визначеності та ефективності взаємодії підприємства з елементами зовнішнього середовища, які сприяють реалізації мети інноваційної діяльності, тобто наявність надійних зв'язків з партнерами, постачальниками ресурсів, каналами розповсюдження та збуту, споживачами інноваційної продукції.

Науково-дослідний потенціал. Відображає наявність створеного резерву результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і можливості їх використання у виробництві нової продукції.

Всі складові частини, які мають вплив на розвиток інновацій, мають бути узгодженими між собою і виконувати певні функції згідно з механізмом їх використання, який розробляється у надрах інноваційного менеджменту підприємства. Розгляд потенціалу лише як сукупності ресурсів і можливостей їх використання є обмеженим. Таке уявлення про нього не враховує цільової характеристики цієї категорії. Використання ресурсів завжди є цілеспрямованим і певним чином організованим для реалізації потреб суспільства та суб'єктів господарювання. Цілями інноваційної діяльності можуть бути виживання підприємства й збереження ніші на ринку, збільшення конкурентоспроможності продукції, експансії, збільшення прибутку тощо. До інноваційного потенціалу також має належати поняття, яке характеризує внутрішню можливість самій інноваційної середовища, в якому знаходиться підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних господарських ресурсів, з їхньої раціональної переробки для формування інноваційного продукту. Слід враховувати й зовнішні економічні фактори, що впливають на інноваційний потенціал, такі, як державна інноваційна політика, політика кредитних установ, конкурентні стратегії споживачів, постачальників, фінансових посередників, зміни у смаках споживачів.

Рис.1. Місце інноваційного потенціалу в економічний потенціал підприємства (анімація: кількість кадрів - 8, кількість циклів - 10)

Отже, ресурсний підхід є недостатнім для визначення поняття "інноваційний потенціал". Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Інноваційний потенціал підприємства - це підсистема цілісної системи, в якій він взаємодіє з іншими потенціалом підприємства (кадровим, науково-технічним, технологічним тощо) [3].

Розглянута вище сукупність складових інноваційного потенціалу дає можливість зробити такі висновки:

Складові інноваційного потенціалу характеризують ресурси і здатність підприємства до реалізації мети інноваційної діяльності;
Аналіз інноваційного потенціалу за складом надає можливість розробки процедури оцінки його достатності для розробки, виробництва та просування на ринок конкретних інновацій;
Результати таких оцінок повинні стати основою для розробки системи цілеспрямованого пошуку, аналізу, оцінки та відбору інновацій, прийнятних для підприємства в певних ринкових ситуаціях.

З цього випливає, можна вважати, що інноваційний потенціал складає ядро загального економічного потенціалу підприємства, органічно входячи, до його складових і визначає потенційну можливість підприємства щодо здійснення інноваційного розвитку [4].

У другому розділі «Стратегічне планування гірничодобувного підприємства» було дано визначення стратегічного планування підприємства та його основні методи визначення.

Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, за допомогою яких розробляється стратегія підприємства, що забезпечує досягнення цілей функціонування підприємства. Логіка цього визначення така: діяльність апарату управління і прийняті на її основі рішення формують стратегію функціонування підприємства, яка дозволяє фірмі досягти своїх цілей.

Процес стратегічного планування є інструментом, за допомогою якого обгрунтовуються управлінські рішення в галузі господарської діяльності. Його найважливіша задача - забезпечити нововведення та організаційні зміни, необхідні для життєдіяльності підприємства. Як процес стратегічного планування включає чотири види діяльності (функції стратегічного планування). До них відносяться: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і регулювання, організаційні зміни [5].

Довгострокове планування на гірничодобувних підприємствах вимагає інвестиційної та інноваційної стратегій. Інакше кажучи, довгострокове планування - це процес формування параметрів, що визначають стан і розвиток економіки підприємства у відповідності із соціально-економічною політикою держави. Воно включає директивні і приватні показники. Директивні - це показники, орієнтовані на виконання підприємством задач (державне замовлення, економічні регулятори); приватні - показники, мобілізують підприємство на виконання стратегічної виробничої програми. Стало бути, довгострокове планування можна розглядати як механізм координації і діяльності держави та підприємства.

Важливе значення мають поточне планування, надійність виконання намічених планів, прогнозування витрат та результатів господарської діяльності, оцінка впливу неконтрольованих факторів виробничої і комерційної (маркетингової) середовища, значення яких не можуть бути фіксованими на етапі планування, способи компенсації відхилення фактичних показників від планових або передбачених контрактами . Такі відхилення легко припустимі в умовах вугільної галузі, але дуже важко і складно преодоліми. У чистому вигляді вони з'являються, наприклад, при раптовій зупинці високомеханізованого очисного вибою через горногеологіческі порушення, технічні аварії і т. п. [6].

В даний час відсутні сучасні методичні документи, що регламентують процес планування діяльності вугледобувних підприємств, шахти не мають довгострокових і середньострокових планів розвитку виробництва, а показники поточних планів розраховуються на основі методик, розроблених у 70-80-ті роки минулого століття, які не враховують ринкові умови господарювання. Основне завдання планування на шахтах в даний час зводиться до обгрунтування державної підтримки на часткову компенсацію витрат за собівартістю продукції. Тільки окремі підприємства розробляють бізнес-плани з обгрунтування доцільності технічного переоснащення шахт при застосуванні обладнання нового технічного рівня, що придбається за рахунок бюджетних коштів.

Розробка методології стратегічного планування у вугільній промисловості грунтується, перш за все, на наукових підходах і принципах, що використовуються в стратегічному менеджменті: системний, поведінковий, адміністративному, маркетинговому, відтворювальному, нормативному, інтеграційних та інших.

Застосування інтегрованого підходу в стратегічному плануванні набуває особливої актуальності, якщо враховувати широкомасштабне реформування в галузі та її значення для економіки країни. Підхід полягає в тому, що стратегічний розвиток галузі необхідно визначати на основі обліку розвитку підсистем вугледобувного комплексу, їх взаємозв'язок між собою і економікою держави в цілому. Інтегрований підхід, крім проведення енергетичної політики і забезпечення енергетичної безпеки, дозволяє здійснювати аналіз та оцінку заходів економічного регулювання галузі, їх вплив на її соціально-економічне становище. Запропонованний процес інтегрованого стратегічного планування розвитку галузі на відміну від існуючих припускає спільний розгляд і взаємний узгодження концепції розвитку, формування стратегії, цільових настанов і програм і практичного розв'язку завдань на рівні вуглевидобувних підприємств.

Принцип системності сприяє виявленню проблем і виробленню стратегічних підходів до їхнього аналізу й усуненню, а саме дає можливість розглядати проблему як єдину цілісну систему з виявленням усіх наслідків і у взаємозв'язку з рішенням приватних зв'язків.

Відтворювальний принцип у стратегічнім плануванні орієнтований на постійне оновлення виробничого потенціалу вуглевидобувного підприємства, задоволення потреб конкретного вугільного ринку.

Однією з першочергових завдань у ринкових умовах господарювання вугільної галузі є установлення й використання виробничої потужності шахт. Тільки на цій основі можливе відродження оптимального планування вугледобутку. Під виробничою потужністю підприємства розуміється обсяг продукції, який може бути видобутий у певний проміжок часу.

Відтворення потужності на основі сітьової моделі здійснюється шляхом підготовки очисних вибоїв. Сітьова модель оптимізується за вартістю проведення вироблення. Класична постановка оптимізації сітьової моделі за вартістю заснована на припущенні про наявність залежності вартості роботи від тривалості її виконання.

Розробка стратегії й стратегічних управлінських розв'язків відіграє провідну роль серед безлічі різноманітних управлінських розв'язків, прийнятих на шахтах, тому що вони визначають шляхи розвитку шахти. Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування стратегічного планування приводить до недостатньо ефективної спрямованості річних і перспективних планів підприємства, що не дозволяє стабілізувати роботу шахт і створювати умови для їхнього розвитку [7].

rus	ukr	eng	ДонНТУ Портал магістрів

	Коваленко Олена Володимирівна Тема випускної роботи: "Інноваційний потенціал гірничодобувного підприємства" Науковий керівник: Євдокімов Федір Іванович Важливе зауваження: При написанні цього автореферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: січень 2010 р. Повний текст роботи та матеріали за темою можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Актуальність	В сучасних економічних умовах рішучу роль в конкурентоспроможності окремих суб'єктів господарювання, регіонів та національної економіки в цілому відіграють інновації. Так як ця тенденція продовжує поглиблюватись, то Україна, щоб не відстати назавжди від економічно розвинених країн повинна всіляко активізувати і стимулювати інноваційну активність суб'єктів господарювання, незалежно від їх форм власності. Розвиток України як індустріально-аграрної країни залежить не тільки від чіткого бачення перспектив розвитку окремих сфер і галузей, але й від визначення пріоритетних напрямків діяльності конкретних підприємств. Це, в свою чергу, говорить про те, що кожне підприємство повинно мати свій інноваційний потенціал. Потенціал (від лат. Potenita - сила) - це джерела, можливості, запаси, кошти, які можуть бути використані для вирішення будь-якого завдання, досягнення конкретної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі. Визначення цілей, які підприємство передбачає досягти, а також засобів, шляхів та умов їх досягнень вирішує стратегічне планування. Тому так важливо розглянути інноваційний потенціал, його структуру а також стратегічне планування гірничодобувних підприємств.

Ціль та завдання роботи	Основна мета роботи полягає в оцінці інноваційного потенціалу підприємства, виявлення його найбільш важливих складових, а також формування стратегії планування на підприємстві. Досягнення поставленої мети передбачає необхідність виконання таких завдань: аналіз інноваційного потенціалу підприємства, його складових; розробка оцінки інноваційного потенціалу за допомогою методу МАІ; визначення цілей стратегічного планування та його здійснення методом мережного планування.

Наукова новизна	Применён метод анализа иерархий для оценки инновационного потенциала предприятия.

Практична цінність	Запропонована оцінка, яка дозволяє якісно оцінити рівень інноваційного потенціалу при різних його складових.

Основна частина	У вступі обгрунтована наукова актуальність теми магістерської роботи. Проведена оцінка стану наукових досліджень, сформульовані основні завдання і мета магістерської роботи. У першому розділі «Теоретичні аспекти поняття інноваційного потенціалу підприємства» розглядається основне поняття інноваційного потенціалу підприємства, його характеристика і структура. В умовах ринку, що характеризується нестабільністю цілей підприємства, обумовлений міцністю попиту і пропозиції, ціни на товари та фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі і іншими макро- і мікроекономічному факторами, однією з першочергових завдань керівництва підприємства стає формування та оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства , тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку [1]. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямами: 1) по об'єкту дослідження; 2) за ступенем реалізації; 3) за сферою реалізації; 4) за принципом ієрархії; 5) по функціях управління. Існують різні підходи до тлумачення поняття інноваційний потенціал. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова, інформаційно-технологічна, організаційна та матеріально-технічна складові. Окремо можна виділити фінансові ресурси, які забезпечують умови реалізації інших елементів і виконують роль їх кількісної оцінки. Фінансова складова інноваційного потенціалу забезпечує надходження коштів для виконання інноваційних процесів, створює стимули та умови для розробки інновацій, впливає на вибір тематики інноваційних проектів відповідно до потреб функціонування і розвитку самої інноваційної сфери, сприяє ефективному формуванню витрат на інновації, реалізує необхідну еластичність надходжень фінансових ресурсів відповідно протіканню інноваційного процесу [2]. Розглянемо складові інноваційного потенціалу підприємства. Ринковий потенціал. Відображає рівень відповідності можливостей підприємства зовнішнім ринковим потребам інновацій, які генеруються ринкової середовищем. За аналізом переважна більшість ідей нових товарів генеруються на основі потреб ринку (75%), але ж і більшість інноваційних розрахунків обумовлює саме ринковими факторами (75%). За даними успіху на ринку досягають близько 65% інновацій, хоча лише 10% є дійсно новими, а 20% тільки новими версіями відомих товарів. Таким чином, необхідність маркетингового аналізу ринкової складової інноваційного потенціалу сумніву не викликає. Інтелектуальний потенціал. Визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень. Це зумовлює наявність фахівців не тільки з високою професійною підготовкою, а можливість очікування нових орієнтованих знань та втілення їх в інновації, що відповідають потребам ринку. Кадровий потенціал. Характеризує можливості персоналу та робітників підприємства застосувати нові знання та технології, організаційні та управлінські рішення, виконати розробку та виготовити нову інноваційну продукцію. Кадрова складова забезпечується професійною підготовкою персоналу підприємства на рівні, але відповідає сучасному розвитку науки і техніки. Ця складова в значній мірі визначає систему менеджменту, її гнучкість, адаптивність. Техніко-технологічний потенціал. Відображає здатність оперативно переорієнтувати виробничі потужності і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, які відповідають ринковим потребам. Ця складова характеризує відповідність матеріально-технічного та технологічного застави підприємства, наявність резервів або можливості їх швидкого отримання, гнучкість обладнання і технологій, оперативність роботи конструкторських і технологічних служб. Інформаційний потенціал. Відображає інформаційну забезпеченість, підприємства, ступінь повноти і точності інформації, необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень. Так, вище сказано, що без наявності достовірної та адекватної інформації стає неможливим застосування стратегії постійних нововведень. Найбільш необхідною в інноваційній діяльності є інформація про потреби ринку, споживчі запити, ситуація на ринку, рівень конкурентної боротьби, перспективні напрямки розвитку НТП. а також про оцінках економічної, політичної, правової, соціальної, технологічної, екологічної середовища, конкурентів порівняно зі станом розвитку, потенціалу та привабливості власного підприємства. Фінансовий потенціал. Відображає відповідність фінансового застави, інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та системи ефективного управління фінансами підприємства щодо забезпечення стійкої інноваційної діяльності на всіх етапах інноваційного циклу. Мотиваційний потенціал. Характеризує можливість підприємства щодо приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб'єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів, постачальників вихідної сировини, матеріалів та комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство в цілому і т.п. Особливо важливим формування належної системи мотивації суб'єктів інноваційного процесу, де значну роль відіграє можливість формування спонукальних мотивів споживання та виробництва нової продукції, оскільки відсутність зацікавленості споживачів і виробників робить неможливим успіх будь-якої інноваційної продукції. Комунікаційний потенціал. Характеризує наявність комунікаційних зв'язків, які відображають рівень визначеності та ефективності взаємодії підприємства з елементами зовнішнього середовища, які сприяють реалізації мети інноваційної діяльності, тобто наявність надійних зв'язків з партнерами, постачальниками ресурсів, каналами розповсюдження та збуту, споживачами інноваційної продукції. Науково-дослідний потенціал. Відображає наявність створеного резерву результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і можливості їх використання у виробництві нової продукції. Всі складові частини, які мають вплив на розвиток інновацій, мають бути узгодженими між собою і виконувати певні функції згідно з механізмом їх використання, який розробляється у надрах інноваційного менеджменту підприємства. Розгляд потенціалу лише як сукупності ресурсів і можливостей їх використання є обмеженим. Таке уявлення про нього не враховує цільової характеристики цієї категорії. Використання ресурсів завжди є цілеспрямованим і певним чином організованим для реалізації потреб суспільства та суб'єктів господарювання. Цілями інноваційної діяльності можуть бути виживання підприємства й збереження ніші на ринку, збільшення конкурентоспроможності продукції, експансії, збільшення прибутку тощо. До інноваційного потенціалу також має належати поняття, яке характеризує внутрішню можливість самій інноваційної середовища, в якому знаходиться підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних господарських ресурсів, з їхньої раціональної переробки для формування інноваційного продукту. Слід враховувати й зовнішні економічні фактори, що впливають на інноваційний потенціал, такі, як державна інноваційна політика, політика кредитних установ, конкурентні стратегії споживачів, постачальників, фінансових посередників, зміни у смаках споживачів. Рис.1. Місце інноваційного потенціалу в економічний потенціал підприємства (анімація: кількість кадрів - 8, кількість циклів - 10) Отже, ресурсний підхід є недостатнім для визначення поняття "інноваційний потенціал". Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково-технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Інноваційний потенціал підприємства - це підсистема цілісної системи, в якій він взаємодіє з іншими потенціалом підприємства (кадровим, науково-технічним, технологічним тощо) [3]. Розглянута вище сукупність складових інноваційного потенціалу дає можливість зробити такі висновки: Складові інноваційного потенціалу характеризують ресурси і здатність підприємства до реалізації мети інноваційної діяльності; Аналіз інноваційного потенціалу за складом надає можливість розробки процедури оцінки його достатності для розробки, виробництва та просування на ринок конкретних інновацій; Результати таких оцінок повинні стати основою для розробки системи цілеспрямованого пошуку, аналізу, оцінки та відбору інновацій, прийнятних для підприємства в певних ринкових ситуаціях. З цього випливає, можна вважати, що інноваційний потенціал складає ядро загального економічного потенціалу підприємства, органічно входячи, до його складових і визначає потенційну можливість підприємства щодо здійснення інноваційного розвитку [4]. У другому розділі «Стратегічне планування гірничодобувного підприємства» було дано визначення стратегічного планування підприємства та його основні методи визначення. Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, за допомогою яких розробляється стратегія підприємства, що забезпечує досягнення цілей функціонування підприємства. Логіка цього визначення така: діяльність апарату управління і прийняті на її основі рішення формують стратегію функціонування підприємства, яка дозволяє фірмі досягти своїх цілей. Процес стратегічного планування є інструментом, за допомогою якого обгрунтовуються управлінські рішення в галузі господарської діяльності. Його найважливіша задача - забезпечити нововведення та організаційні зміни, необхідні для життєдіяльності підприємства. Як процес стратегічного планування включає чотири види діяльності (функції стратегічного планування). До них відносяться: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і регулювання, організаційні зміни [5]. Довгострокове планування на гірничодобувних підприємствах вимагає інвестиційної та інноваційної стратегій. Інакше кажучи, довгострокове планування - це процес формування параметрів, що визначають стан і розвиток економіки підприємства у відповідності із соціально-економічною політикою держави. Воно включає директивні і приватні показники. Директивні - це показники, орієнтовані на виконання підприємством задач (державне замовлення, економічні регулятори); приватні - показники, мобілізують підприємство на виконання стратегічної виробничої програми. Стало бути, довгострокове планування можна розглядати як механізм координації і діяльності держави та підприємства. Важливе значення мають поточне планування, надійність виконання намічених планів, прогнозування витрат та результатів господарської діяльності, оцінка впливу неконтрольованих факторів виробничої і комерційної (маркетингової) середовища, значення яких не можуть бути фіксованими на етапі планування, способи компенсації відхилення фактичних показників від планових або передбачених контрактами . Такі відхилення легко припустимі в умовах вугільної галузі, але дуже важко і складно преодоліми. У чистому вигляді вони з'являються, наприклад, при раптовій зупинці високомеханізованого очисного вибою через горногеологіческі порушення, технічні аварії і т. п. [6]. В даний час відсутні сучасні методичні документи, що регламентують процес планування діяльності вугледобувних підприємств, шахти не мають довгострокових і середньострокових планів розвитку виробництва, а показники поточних планів розраховуються на основі методик, розроблених у 70-80-ті роки минулого століття, які не враховують ринкові умови господарювання. Основне завдання планування на шахтах в даний час зводиться до обгрунтування державної підтримки на часткову компенсацію витрат за собівартістю продукції. Тільки окремі підприємства розробляють бізнес-плани з обгрунтування доцільності технічного переоснащення шахт при застосуванні обладнання нового технічного рівня, що придбається за рахунок бюджетних коштів. Розробка методології стратегічного планування у вугільній промисловості грунтується, перш за все, на наукових підходах і принципах, що використовуються в стратегічному менеджменті: системний, поведінковий, адміністративному, маркетинговому, відтворювальному, нормативному, інтеграційних та інших. Застосування інтегрованого підходу в стратегічному плануванні набуває особливої актуальності, якщо враховувати широкомасштабне реформування в галузі та її значення для економіки країни. Підхід полягає в тому, що стратегічний розвиток галузі необхідно визначати на основі обліку розвитку підсистем вугледобувного комплексу, їх взаємозв'язок між собою і економікою держави в цілому. Інтегрований підхід, крім проведення енергетичної політики і забезпечення енергетичної безпеки, дозволяє здійснювати аналіз та оцінку заходів економічного регулювання галузі, їх вплив на її соціально-економічне становище. Запропонованний процес інтегрованого стратегічного планування розвитку галузі на відміну від існуючих припускає спільний розгляд і взаємний узгодження концепції розвитку, формування стратегії, цільових настанов і програм і практичного розв'язку завдань на рівні вуглевидобувних підприємств. Принцип системності сприяє виявленню проблем і виробленню стратегічних підходів до їхнього аналізу й усуненню, а саме дає можливість розглядати проблему як єдину цілісну систему з виявленням усіх наслідків і у взаємозв'язку з рішенням приватних зв'язків. Відтворювальний принцип у стратегічнім плануванні орієнтований на постійне оновлення виробничого потенціалу вуглевидобувного підприємства, задоволення потреб конкретного вугільного ринку. Однією з першочергових завдань у ринкових умовах господарювання вугільної галузі є установлення й використання виробничої потужності шахт. Тільки на цій основі можливе відродження оптимального планування вугледобутку. Під виробничою потужністю підприємства розуміється обсяг продукції, який може бути видобутий у певний проміжок часу. Відтворення потужності на основі сітьової моделі здійснюється шляхом підготовки очисних вибоїв. Сітьова модель оптимізується за вартістю проведення вироблення. Класична постановка оптимізації сітьової моделі за вартістю заснована на припущенні про наявність залежності вартості роботи від тривалості її виконання. Розробка стратегії й стратегічних управлінських розв'язків відіграє провідну роль серед безлічі різноманітних управлінських розв'язків, прийнятих на шахтах, тому що вони визначають шляхи розвитку шахти. Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування стратегічного планування приводить до недостатньо ефективної спрямованості річних і перспективних планів підприємства, що не дозволяє стабілізувати роботу шахт і створювати умови для їхнього розвитку [7].


Перелік невирішенних проблем	Задача подальших досліджень полягає в оцінці інноваційного потенціалу за допомогою методу аналізу ієрархій.

Поточні і плановані результати за темою	Дано основне визначення інноваційного потенціалу підприємства, розглянуто його структура, а також дан аналіз стратегічного планування на підприємстві та основні методи його визначення.

Заключения і висновки	Таким чином, був проведений аналіз інноваційного потенціалу та стратегічного планування, дана оцінка інноваційного потенціалу підприємства.

Список літератури	Цигилик І.І. Економіка й організація інноваційної діяльності. Навчальний посібник.-Київ: «Центр навчальної літератури» 2004.- 128 с. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003.-5о4 с. Коренков О.В. Управління потенціалом розвитку підприємств. Монографія.- К.: ГРОТ, 2004.-289 с. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління.-Х.: ІНЖЕК, 2003.- 378 с. Федонін О.С., Репіна І.М. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. Посібник.-К.:КНЕУ, 2004.-354 с. Циба Т.Є. Особливості і механізм стратегічного планування//Актуальні проблеми економіки.-2006.-№2.-с.151-172. Организация, планирование и управление в шахтном строительстве / Ф.И. Евдокимов, В.Г. Восполит, Г.П. Никонов. – К.: Донецк: Вища шк., Головное изд-во, 1985. – 215 с.

Важливе зауваження	При написанні цього автореферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: січень 2010 р. Повний текст роботи та матеріали за темою можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Біографія Реферат
ДонНТУ Портал магістрів

Біографія	Реферат