Іванов Костянтин Євгенійович

Коротко про себе

О моєму житті

 Народився я морозним зоряним вечором 24 лютого 1987 року в місті Кіровоград. Це був 9 рік подружнього життя моїх батьків: Іванова Євгенія Івановича і Іванової Людмили Георгіївни. Кіровоград – маленьке, провінційне місто. Він дуже не сподобався мені, і вже через два місяці на літаку я прибув в місто Макіївку Донецької області, де оселився в самому екологічно чистому районі Донецька і Макіївки поблизу ботанічного саду. Перші два роки мого життя я майже щодня гуляв під покровом місцевих і заморських дерев, відпочивав і пустував на березі невеликих чарівних озер. Пам'ятаю, що наш район тоді ще будувався і з кожним роком замість пустирів, з'являлися нові будинки. Незабаром побудували і садок, в який я ходив всього півтора місяці. Мені дуже не сподобався садок, тому що все дитинство мене оточували чарівні няні, з якими я цілими днями гуляв і веселився, а тут такі строгі виховательки, – вже з дитинства любив свободу.

 Свобода закінчилася, коли мені виповнилося 7 років, і я пішов в школу №37. Навчання давалося легко, схоплював все «на льоту». Ніколи не був «завучкой», але завжди отримував п'ятірки. Купа грамот і золота медаль зараз скромно порошаться на полиці. У школі у мене з'явилися багато нових друзів, з якими ми постійно веселилися, не дивлячись на строгих вчителів. Наші дружні взаємини залишаються міцними і до цього дня. Більш всього мені подобалися вчителя з відчуттям гумору, нехай навіть і строгі. Дуже вдячний своєму класному керівникові Сайковіч Тамарі Михайлівні, дивно, але в школі всі думали, що вона з нас знущається. Думаю, схожа ситуація була у багатьох, просто з віком починаємо дивитися на поведінку людей зовсім з іншого боку.

 Дуже подобалося їздити на шкільні олімпіади. Було цікаво бувати в нових місцях і знайомитися з новими людьми. Серед предметів завжди виділяв інформатику і любив комп'ютери. Незамінну допомогу в навчанні надавав інтернет, про який у той час ще багато хто не чув. У той час він підкорив мене різноманіттям творів і вирішеннями різних завдань.

 З дитинства захоплювався баскетболом і настільним тенісом. Декілька років підряд ми з друзями всі вечори проводили на баскетбольному майданчику, на жаль, тепер на це не вистачає часу. Декілька років ходив в театральний кружок, було весело. Побував на одному занятті з бальних танців і вирішив, що це не для мене. Вибір ліг на спортивні танці, якими із захопленням і займався декілька років. Виступали на різних заходах, брали участь у різних конкурсах. У старших класах довелося відмовитися від цих радощів, адже прийшла пора підготовки до вступу до університету. Так і не зумів полюбити математику.

 Практично відразу мій вибір пав на Донецький національний технічний університет. А ось з вибором спеціальності у мене вийшла досить забавна історія. Один мій хороший друг вчився на факультеті «Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики» на спеціальності «Електронні системи» і, розпитавши його про навчання, відразу вирішив поступати саме туди. За результатами рейтингів я виявився на четвертому місці, а пройшли всього троє... Пам'ятаю сильно тоді засмутився, але ж треба було щось робити далі. Все зважилося волею випадку, чому я дуже вдячний. Дізнався про існування факультету «Обчислювальної техніки і інформатики» лише коли проходіл мимо 4 корпусу, і ось я тут. Поступити вийшло на платну основу навчання, але завдяки моєму хорошому навчанню впродовж чотирьох років, вийшло поступити в магістратуру за рахунок державних коштів, чому я дуже задоволений і пишаюся собою.

 Студентські роки, як всі говорять, дійсно виявилися найвеселішими в житті. Тепер трохи сумно, адже час так швидко вийшов. Навчання в університеті показало якими приємними можуть бути в житті зльоти і якими тяжкими падіння, але ж, як то кажуть, життя – це зебра, біла смуга, чорна... На другому курсі університету вирішив спробувати поєднати роботу з навчанням, але через півтора роки зрозумів, що це достатньо складно. Навчання ставало все складнішим і складнішим, а роботи ставало все більше і більше. Вибір був зроблений на користь повноцінного навчання. Не скажу, що даремно пішов працювати, адже отримав колосальний досвід спілкування з людьми різного віку і положення і досвід комп'ютерного векторного дизайну рекламної продукції, що неодноразово допомагало мені в процесі навчання. На 4 курсі переді мною став вибір наукового керівника і теми магістерської роботи. Коли викладачі на кафедрі взнали, що я хочу працювати у напрямі інтернет-технологій, мені порадили звернутися до доцента Анопрієнко Олександра Яковича, з яким я ще не був знайом. Тепер я розумію, що мій вибір був повністю виправданий. Олександр Якович постійно допомагає мені своїми радами і повчаннями, за що я йому дуже вдячний. Він допоміг мені вибрати і сформулювати тему магістерської роботи: «Розробка програмних та апаратних засобів системи управління контентов факультетського рівня».

 Вже впродовж декількох років займаюся розробкою інтернету-проектів повного циклу, від дизайну до їх пошукового просування. Я практично упевнений, що моє подальше життя буде пов'язано саме з цим. У планах відкрити власну фірму і зібрати дійсно дружний і згуртований колектив. В найближчому майбутньому хочу завершити свою магістерську роботу і розвинути її до такого рівня, щоб вона принесла користь факультету і його студентам.