Моя Біографія
Загальне
Мій середній бал за період навчання в університеті дорівнює 4.78. Вільно володію російською та українською мовами. Англійською мовою володію на рівні, достатньому для читання та розмови. Маю досвід праці у телекомунікаційній галузі, досвід проектування та монтажу корпоративних локальних обчислюваних мереж. Під час відпочинку граю в більярд.
Дитинство
Я народився 14 лютого 1988 року у місті Донецьк - це, на мій погляд, була дуже знаменна подія. Як потім я дізнався від своїх батьків, під час мого формування, наша родина усюди зустрічалася з числом 13. Куди б вони не пішли: до кінотеатру, театру – всюди їм попадалися квитки чи на 13-й ряд, чи на 13 місце. А коли настав час з`явитися мені, батьки теж подумали, що це трапиться 13 лютого…. Але ж – я, чесно кажучи, вирішив затриматися на один день та з`явився у День закоханних. Ось так!
Дуже багато варіацій було з приводу мого імені – батьки розглядували дуже багато варіантів, у тому числі й Валентин (для того, щоб присвятити до дня закоханих). Точно невідомо , хто саме запропонував, щоб мене назвали Максимом, але, на мій погляд, це було пряме влучення. Мені дуже подобається моє ім`я. Говорять, що ім`я здебільшого формує характер та відношення до життя. Ну що ж, я зовсім не проти цього.
У дитячому садку зі мною практично не було турбот. Я був дуже спокійним, легко знаходив контакт з іншими діточками. Я дуже полюбляв гратися з іграшковим автопромом, а також грати у ігри, спрямованими на розвиток логіки та мислення. Збирання пазлів або іграшок ЛЕГО не викликало в мене труднощів. У міру того, як я дорослішав, змінювалися й мої пристрасті – спорт та особливо всі жваві ігри заступили все важливе. Майже в той час в мене з`явився велосипед – дуже яскравим залишився в мене спогад про перегони з вихователькою – я був поперед неї протягом 2 колів навкруги дитячого садку, але ж вихователька виявилась гарним суперником. Усі 2 кола вона була в мене на «хвості», та так й хотіла учепитися за мій задній бампер, але же я теж був не поганим «наїзником». У підсумку, на 3 колі я заїхав перепочити, та й попався у лапи суперника.
Школа
До школи №70 міста Донецьк я пішов, коли мені виповнилося 6 років. Директор відмолювалася мене брати до себе в учні, аргументуючи це тим, що я буду спати на уроках. Але ж цього не трапилося. У школі мені подобалося, бо було достатньо цікаво: нові друзі, захоплення – усе нове. Початкову школу я закінчив з відзнакою.
Потім 5 клас – дуже багато викладачів, новий класний керівник. Сурової Світлані Петрівні я дуже вдячний!!! Вона була завучем з виховної роботи, а з того приводу, що ми були її класом то й займалися організацією практично всіх заходів, що там (у школі) відбувалися. То ж ці справи приносили мені особливе задоволення. Якщо потрібно було захищати честь школи – ми (тобто, мій клас) і тут були попереду усіх інших! Наша команда, котра грала в «Дебати» вигравала районні та місцеві змагання. Я займав призові місця в олімпіадах з історії та економіки, навіть висовував свої кандидатуру на президенти шкільної республіки. Школу я закінчив з золотою медаллю. Було доволі весело, скажу я вам.
Університет
У останні місяці навчання у школі прийшов такий момент, коли стало потрібно вибирати, ким саме я хочу бути у майбутньому – скажу чесно, для мене це було досить важко. У школі я навчався у економіко-правовому класі, а у вільний час захоплювався комп`ютерами. Саме тому, мабуть, комп`ютери здобули перемогу та я обрав телекомунікаційні системи та системи у Донецькому Національному Технічному Університеті, тому що краще цьому ніде не навчать. З того приводу, що у кишені в мене була золота медаль, співбесіду я склав на «відмінно» та майже з легкістю вступив до університету та отримав бюджетне місце.
Знайомство з групою пройшло доволі гладесенько. Ми швидко стали друзями, знайшли спільні інтереси. В цілому, навчання не викликало в мене особливих труднощів. Кажучи відверто, було достатньо часу навіть на інші справи.
Саме з цього приводу я виграв у отримав перемогу в конкурсі наукових робіт, який проводила компанія «Київстар». Практично відразу почався відбір до команди для наукової роботи компанії «МТС». Мені пощастило стати членом цієї команди, та через місяці розробки та підготовки проекту ми захищали його перед керівництвом компанії та представниками ВНЗів України. Політика взяла своє. Нам присудили тільки 3-є місце – коли оголошували призові місця , зала була у шоці, що нас залишили тільки 3-ми… Але ж я не засмучуюся – най величезні досягнення ще попереду – я це відчуваю!
У виборі теми моєї науково-дослідницької роботи мені допомогла доцент кафедри Автоматики та Телекомунікацій Воропаєва В.Я. Мені дуже сподобався її предмет, та коли настав час написання НДРС, я, не замислився аж ні трохи та пішов до неї. У підсумку роботи для мобільних операторів, наробітки НДРС, публікації й сформували мою тему: «Дослідження особливостей забезпечення показників якості в мультисервісних мережах при впровадженні нових сервісів в стандарті GSM» - ця тема нова, перспективна та й доволі актуальна.
Майбутнє
Після успішного захисту диплому планую влаштуватися на престижну, високооплачувану роботу на посаду інженера з телекомунікацій. Гадаю, що цілеспрямованість допоможе мені дійти до вершини кар'єрних сходів. А коли тернистий шлях буде здоланий, планую стати членом правління великої корпорації. плани на далеке майбутнє - відвідати всі Гран-Прі Формули 1, придбати будиночок у передмістях Монте-Карло з величезною терасою й видом на море. Кожні вихідні плавати на яхті й отримувати задоволення від життя.
