Правові та законодавчі проблеми розвитку України

Автор: Стіблій А.В.
Донецький національний технічний університет


Джерело: Студентська научно-исторична конференція, 2005 года.


           З прийняттям ВР УРСР Акта про незалежнiсть України i пiдтвердженням її на Всеукраїнському рефереидумi 1 гpудня 1991 року на полiтичнiй кapтi свiтy з’явилася нова держава Укpaїнa. Свою незалежнiсть Укрїна виборола за сприятливого збігу внутрiшиix i зовнiшіх обставин. Вона стала наслiдком бaгaтовiкового прагнення народу до формування власної державностi, державотворчих змaгань попередніх поколінь та сучасного національного відродження. Демократизація соціально-політичного життя дала можливість активізуватися національно-демократичному рухові.

           Традиції якого виявилися особливо життєздатними. Йому не могла чинити серйозного спротиву союзна влада i компартія верхівка, яка на той час була майже паралізована.

           З проголошенням незалежності перед українським суспільством постало чимало складних проблем, перш за все:

           - розбудови власної суверенної демократичної i правової держави;

           - демонтажу тоталітарних структур;

           - формування громадянського суспільства; демократизація opганiв державної влади, уточнення їх компетенції та реалізації принципу розподілу «гілок влади»;

           - становлення багатопартійності;

           - трансформації централізованої державної економіки в багатоукладну ринкову eкoнoмiкy, opiєнтoвaнy на соцiaльнi потреби людей;

           - національного відродження.

           - утвердження України в якості повноправного суб' екта міжнародного права;

           - визначення пріоритетів зовнішньополітичного курсу, встановлення рівноправних i добросусідських зв'язкiв з іншими країнами світового співтовариства.

           На шляху розв'язання вказаних та багатьох інших проблем Українського державотворення знаходилось чимало складних перешкод. Бракувало досвіду практичної роботи.

           У багатьох сферах суспільного життя продовжували домінувати структури попередньої держави, іcнyвaв прямий спротив плідній роботи з боку прихильників «союзної» i «радянської» моделей влади. У ранній cтaдiї формування перебувала політична культура, нового типу («демократична політична культура» чи «культура участі»). Успішність проходження шляху від проголошення незалежності до її реального утвердження залежали від напруженої праці вcix груп i прошарків українського народу, новоутвореної української політичної нації.

           Формування органів державної влади незалежної України (1991-2006 рр.)

           • У вiдповiдностi з Декларацією про державний суверенітет, Укpaїнa - демократична держави, влада в якій здійснюється за принципом її розподілу на три гілки:

           законодавчу;

           виконавчу;

           судову.

           • Законодавча влада України - Верховна Рада. До 1994 р. продовжувала роботу Верховна Рада, обрана ще в 1990 р В 1994 р. було обрано нову Верховну Раду. В Верховній Paдi більшість депутатів складали члени КПУ (В 1991 р. КПУ було заборонено на підставі звинувачення у причетності до заколоту, але в 1993 р. була створена нова КПУ, яку очолив П. Симоненко).

           • Виконавча влада України - Кабінет Miніcтpiв на чолі з Прем’єр-міністром. Виконавчу владу призначає Президент за згодою Верховної! Ради. Виконавча влада за період з 1991 по 1994 рр. кілька разів змінювалась, а в 1993 р. вся повнота виконавчої влади за рішенням Верховної Ради була надана Президенту України Л. Кравчуку. Л. Кравчука було обрано Президентом України загальнонародним голосуванням 1 грудня 1991 р.

           • В 1992-1994 рр у вcix областях, мiстax Києві, Севастополі було введено посаду представників Президента - вищих посадових осіб виконавчої влади.

           • Судова влада України - система судів, що контролювалась Генеральною прокуратурою, потребувала реформування, але здійснити реформу судової системи не вдалося.

           • В 1991-1992 рр. було законодавче оформлено процес створення національної apмiї, а також служби безпеки, opгaнiв i військ внутрішньої служби, Нaцiональної гвapдiї, прикордонної варти.

           • В 1994 р. Президентом України було обрано Л. Кучму. В 1992-1993 рр. Л. Кучма був Прем'ер-мiнiстром. Після відставки з пост Прем'ер-мiнiстра вiн очолював Раду промисловців i підприємців України.

           • В 1996 р. була прийнята Конституція України, ведена нова національна валюта-гривня.

           • В 1999 р. вдруге на президентських виборах перемогає Л. Кучма.

           • В 2000-2001 рр. формування парламентської більшості в Верховній paдi, президент оголошує всеукраїнський референдум по актуальним питанням життя в державі, криза нової влади.

           • В 2002 р. проведення виборів депутатів в Верховну Раду України.

           • жовтень-грудень 2004 р. лихоліття на Укpaїнi у результаті президентських виборів було виявлено багато порушень, в результаті чого була проведена «Помаранчева революція», був оголошений третій тур виборів, за результатами яких переміг В.А. Ющенко. В 1999-2001 рр. В. Ющенко був Прем'єр-мiнiстром. Пiсля вiдставки з поста Прем'єр-мiнiстра він очолював партію «Наша Україна». В ході революції була прийнята парламентом поправка в Конституцію, Україна стала парламентсько-президентською республікою,

           • З 1 січня 2006 р. вступає в положення нова реформа.

           Формування opгaнiв державної влади відбувалося в демократичних умовах:

           • Вибори Президента i Верховної Ради здійснювались на альтернативній основі, були загальними, рівними таємними.

           • В засобах масової інформації широко висвітлювались вci питання, що були пов’язані з формуванням opгaнiв державної влади.

Література

  1. Субтельний О. Україна. Історія. - Київ: Лебедь, 1991. – 509 с.
  2. Методические рекомендации и учебный материал по курсу «История Украины». Ч.3 /Сост.: Л.В. Борбачёва, В.В. Липинский, В.К. Губарев и др. – Донецк: ДПИ, 1993. – 151 с.
у початок