Я народився 10 червня 1989 р. у м. Горлівці Донецької області. Моя мама, Лапенко Наталія Сергіївна, працює завідуючою рентгенвідділенням у ТМО «Сім'я і здоров'я»; батько, Лапенко Павло Григорович, працює завідуючим ЛОР-відділенням міської лікарні № 1 м. Дзержінська; старший брат Лапенко Григорій Павлович, працює диспетчером в державному підприємстві національна енергетична компанія «Укренерго» Донбасівська електроенергетична система.

       У школу я пішов, коли мені виповнилося 6 років, у 1995 р. За час навчання в школі, спробував себе в багатьох видах спорту: займався карате, баскетболом, велоспортом, боксом. З десяти років я почав захоплюватися фотографуванням: мої перші фотоапарати це «Зеніт» і «Київ-4». Коли почали з'являтися перші цифрові фотоапарати, я придбав собі Samsung V3. Зараз знімаю на Panasonic Lumix FZ7, а надалі планую придбати дзеркальний цифровий фотоапарат.

       У 10 класі, у мене з'явилися справжні друзі, з якими я дружу дотепер. Тоді ж разом з друзями я записався на тренування з рукопашного боя, які проходили в нашій школі, де ми весело і з користю проводили час. Ми разом брали участь в різних вікторинах і конкурсах, де відстоювали честь школи. Любов до хімії мені прищепила у восьмому класі, наш викладач Лідія Марківна. Вже тоді я знав, що моє життя буде пов'язане з цією наукою.

       У 1999 р. мій брат поступив у Донецький національний технічний універсітет (ДонНТУ), а через 6 років я зробив аналогічний вибір. У одинадцятому класі я зрозумів, що моїх шкільних знань недостатньо для вступу і записався на підготовчі курси з хімії при університеті. На курсах я визначився з вибором спеціальності, про що жодного разу не пошкодував. Поступив я здавши рейтингові випробування, набравши 47 балів з 60. До закінчення навчання в школі я вже був зарахований до студентів ДонНТУ.

       Особливих складнощів в університеті я не відчував: вчитися було легко і цікаво, в чому незаперечна заслуга викладачів рідного факультету. На другому курсі навчання ми з групою побували на практиці на заводах м. Донецька. Тоді ж я взяв участь в олімпіаді по органічній і аналітичній хімії, яка проходила в нашому університеті, де я зайняв перше місце.

       На третьому курсі навчання я проходив практику в Науково-технічному центрі «Реактівелектрон», де познайомився з методами отримання і випробування функціональної кераміки.

       Після захисту кваліфікаційної роботи бакалавра на тему «Отримання вогнетривів на основі карбіду кремнію» я був зарахований до магістрату.

       Особливо запам'яталася практика на ВАТ «Кривий Ріг Цемент», Heidelberg Cement Group, де ми з одногрупником відвідали два цементні заводи: Дніпродзержинський і Криворізький, за що я вдячний провідному інженеру по підготовці кадрів компанії Heidelberg Cement Group в Україні, Турівній Галині Михайлівні. Саме тоді я зрозумів, що хотів би працювати технологом на цементному заводі.

       З темою майбутньої кваліфікаційної роботи магістра мені пощастило: наша кафедра якраз почала роботу над вивченням можливості використання аргилітів, що містяться у відвалах вугільних шахт, як сировина при виробництві цементних в'яжучих матеріалів, і я швидко приєднався до роботи. Мій науковий керівник, завідувач кафедрою проф. Шаповалов В. В. Тема майбутньої кваліфікаційної роботи магістра: «Вивчення можливості використання аргилітів для отримання в'яжучих матеріалів».

       В майбутньому планую влаштуватися на роботу пов'язану з моєю спеціальністю: стати інженером технологом.

       Додатково: середній бал за час навчання в універсітеті - 4.74; маю водійські права категорії В.

ENG РУС