Автобіографія

Запорожченко Вікторія Володимирівна

Магістр ДонНТУ Запорожченко Вікторія Володимирівна

Факультет: Комп'ютерних інформаційних технологій та автоматики (КІТА)

Кафедра: Автоматики та телекомунікацій (АТ)

Спеціальність: Телекомунікаційні системи та мережі (ТКС)

Тема кваліфікаційної роботи магістра: Дослідження характеристик зонового покриття радіомереж доступу на базі технології LTE

Науковий керівник: доцент, к.т.н., завідувач кафедрою АТ Бессараб Володимир Іванович

Стисле резюме

Дата народження: 1 травня 1988

Середній бал за період навчання у бакалавраті: 4,88

Володіння мовами: російська, українська, англійська ( у обсязі, достатньому для розуміння та листування).

Маю досвід роботи з:

Ділові якості: відповідальність, пунктуальність, знання ділового етикету

Особисті якості: комунікабельність, вміння та бажання працювати у команді, ввічливість.

Додаткова інформація : отримала диплом бакалавра за спеціальністю «Менеджмент організації» (спеціалізація правове забезпечення діяльності підприємства).

Захоплення: йога, страйкбол, сучасний танець.

Особисті дані: громадянка України.

Автобіографія

«ДЕФРАГМЕНТАЦІЯ ПАМ'ЯТІ»

Пролог

Написати власну біографію неймовірно складно: адже коли ми судимо про себе, у нас немає стандартів і немає об'єктивних критеріїв. У нас відпочатку немає можливості порівнювати. Я знаю, що в багатьох відносинах не схожа на інших, але мені невідомо, хто ж я насправді.

Спробую розібратися зі своєю пам'яттю в Юнгівському стилі. Останньою книгою Карла Юнга були його мемуари «Спогади, сновидіння, роздуми». У них засновник «аналітичної психології» викладає свою біографію, грунтуючись не на датах, коли описується все, що запам'яталося з того часу, а на подіях особливо значущих саме для нього. Часто нам при цьому абсолютно не до календаря. Саме такі моменти свого життя я хочу згадати. Решта - в сміття.

Дитинство

Старт дефрагментації...

Народитися я примудрилась в маленькому шахтарському містечку Добропілля 1го травня 1988 року. Чому «примудрилися»? Тому що в той рік ще проходили традиційні демонстрації присвячені святу 1го травня, дівчата у формі і білих бантах, хлопці в сорочечках йшли з квітами і прапорцями по центральній вулиці нашого міста, серед таких ось школярів крокувала і моя сестра ще не підозрюючи що саме в цей момент у неї з'явилася молодша сестричка. Це спогади про початок мого життя, але не моїми очима ...

А перше, що пам'ятаю я: свій день народження в лікарні, була я там з мамою, і відчувала себе непогано, тільки на вулицю мене ще не пускали, я дивилась у вікно з палати, яка була на першому поверсі, і побачила .... поні! Виявилося, його привіз тато, щоб покращити лікарняний день народження. Чітко пам'ятаю як годувала його батоном з вікна, чудовий був день!

Батьки розповідають, що я росла спокійною дитиною, мені ніколи не було сумно одній. Але спокійною я була не завжди, мабуть енергія в мені таки вирувала, тому для своєї старшої сестрички я стала справжнім випробуванням на витривалість і врівноваженість.

Найулюбленішим заняттям у дитячому садку були танці, вони до сьогодні для мене залишаються улюбленим заняттям ... Мабуть тому, ще однин з яскравих спогадів - перший похід в танцювальну школу: дзеркала, дівчинки в темних трико і білих спідничках, звуки піаніно і рахунок раз-два-три ...

Школа

Дефраментація завершена на 27%

Влітку 1995 року батьки прийняли рішення про те, що я буду ходити до українського класу. На той момент української мови я не знала зовсім, тому все те літо, пройшло в освоєнні «рідної мови», основою для вивчення став дитячий пригодницький роман "Пригоди Кроша». Навчання давалося мені легко, тому з першого класу я була відмінницею. Дуже любила читати, могла читати ночі безперервно, звісно, робити мені цього не дозволяли, але через свою впертість я все-одно читала, тільки ось доводилося це робити з ліхтариком у зубах і під ковдрою.

В цілому школа була в мене звичайна. Хороші і справедливі вчителі, уважний класний керівник, незабутня і добра перша вчителька. Але, не дивлячись, на це в шостому класі мене перевели до щойно відкритої першої в місті гімназії. Вчилася я у фізико-математичному класі, але не дивлячись на це дуже захоплювалася історією. У гімназії було організовано безліч гуртків на будь-який смак, починаючи від танцювальних і спортивних, закінчуючи web-дизайном, журналістикою і гуртком юних фізиків. Я відвідувала все що могла, була учасником всіх заходів і взагалі запам'ятала шкільні роки, як одні з найяскравіших. Була призером учнівських олімпіад, конкурсів читців поезії, танцювальних конкурсів, писала науково-дослідницьку роботу , займалася іноземними мовами, але ніяк не могла вирішити, що ж для мене є найбільш близьким.

У старших класах треба було визначатися з майбутньою професією, що для мене стало проблематично. Я чітко розуміла, що мені легко даються і захоплюють точні науки, але ніяк не могла перестати думати про творчі професії, мабуть великий вплив мали викладачі - дуже обдаровані та талановиті. З того періоду дуже яскравими залишилися спогади психологічних тренінгів під час канікул. Цікавий був навіть відбір: вибирали одного учня довільно і питали того, кого б він хотів запросити і так по ланцюжку. Під час одного з них я і визначилася, вирішила стати інженером, так би мовити поєднати творчість і точні наукі.

Університет

Дефрагментація завершена на 58%

Я навчалася в дуже «сильному» класі і вступ до ВНЗ перетворився у нас на якесь змагання. Я їздила на всілякі рейтинги і олімпіади, і до кінця 11го класу мала 7 ВНЗ на вибір, готових прийняти мене на держбюджет ...

Вибір припав на Донецький Національний Технічний Університет, тому що там були різні комп'ютерні спеціальності, які мене дуже цікавили тоді. Але чистим програмістом я бути не хотіла і вирішила вступати на факультет КІТА, де була спеціальність ТКС (Телекомунікаційні системи та мережі).

Спогадів про цей час дуже багато: безсонні ночі за кресленнями та курсовими, бурхливі студентські вечірки, перший самостійно зроблений ремонт у кімнаті гуртожитку, розчарування і здобуття нових друзів, вічні обіцянки самій собі, що в наступному семестрі обов'язково буду робити все вчасно, нескінченні лабораторні роботи, найцікавіші викладачі ...

Своєрідним підсумком цього відрізка життя став державний іспит. Він був не першим у моєму житті (на той момент за плечима був вже держ з економічної спеціальності), але дався досить важко, особливо складно було пережити час до оголошення результатів, список групи, завчений за 4 роки навчання на пам'ять , здавався нестерпно довгим ... Але терпіння було винагороджено: я отримала 5 з державного іспиту і місце в магістратурі на держбюджеті. Магістратура почалася з вибору наукового керівника, яким став Володимир Іванович Бессараб. Мій керівник не заперечував, щоб я зайнялася дослідженням новітньої технології в області бездротового зв'язку LTE, тому що тема нова, мало досліджена, а тому актуальна. І ми не помилилися з вибором, бо зацікавленість цією технологією виявляють провідні оператори мобільного зв'язку . Сподіваюся, наступним яскравим спогадом стане захист моєї магістерської роботи за темою «Дослідження характеристик зонового покриття радіомереж доступу на базі технології LTE».

Эпілог

Дефрагментація завершена на 92%

Дефрагментація пам'яті завершена на 90%. Все як під час генерального прибирання: розклала все по поличках, позбавившись від фрагментів, що не викликають емоційного відгуку, затримуючись на улюблених спогадах, а найголовніше і корисне - звільнила місце для нових моментів, які, напевно, з'являться, адже попереду ще стільки належить зробити ... У голові стільки планів: закінчити навчання, знайти цікаву роботу ... Але життя - це те, що відбувається з нами, поки ми будуємо плани на майбутнє, тому буду діяти. Дефрагментація пам'яті завершена на 99%. У пам'яті спливли слова пісні: «Жити довше, зробити більше, стати краще – всі мої сподівання»…