Коротке резюме:

Володіння мовами:
  ·            Російський
  ·            Український
  ·            Англійський (із словником)

 Уміння і навики: 
   ·            PHP, MYSQL
 ·            C/c++, MS Visual C++, WINAPI
  ·            SQL, UML
  ·         Delphi, Assembler
  ·            Matlab, MATHCAD, Statistica
   ·            Rational Rose
 ·            Arcview GIS, Mapinfo, AUTOCAD

     Родинний статус: не заміжна   
     Середній бал за період вчення: » 4,69.

Автобіографія

Дитинство

  Я народилася 9 грудня 1988 року в місті Донецьк. Мої батьки: мама — Голкова (Хакимова) Тетяна Давлятгорєєвна, папа — Голков Анатолій Володимирович. Я їх дуже люблю і вважаю самими кращими батьками на світі.  Згадуючи дитинство, мені завжди представляється довгий коридор гуртожитку, смак перших жуйок, вони були такі сладенькие і дуже дивно пахли, мамин халат в смужку, а папа був Дідусем Морозом на одному зі святкувань Нового року. А коли мені виповнився рік, бабуся випекла мій найулюбленіший торт «Ведмедик на півночі», я, звичайно, цього не пам'ятаю, але дивлячись на фотографії, сміюся до цих пір. І ще мій жених, ми жили на одному поверсі, і збиралися одружитися в 2 роки.
Першим дитячим садком, в який мене повели батьки, був «Струмочок». До цих пір пам'ятаю, яка це для мене була мука. Навіть вранці я принципово не вставала з ліжка, поки батьки не включали мою улюблену пісеньку. Я поміняла 3 дитячих садка, але любові до садків від цього не додалося. Я так хотіла в школу, що відразу після старшої групи, мені тоді не було і семи років, батьки повели мене в перший клас.

Школа

1 вересня 1995 року продзвенів перший дзвінок в моєму житті. Це була середня школа №23. Моя перша вчителька мені дуже подобалася, навіть зараз, іноді зустрічаючись з нею, завжди відчуваю позитивні емоції. У молодших класах у мене були дві подружки, ми жили в одному дворі і щодня разом ходили в школу. Пам'ятаю, як обговорювали свої радощі і жаль, зараз звичайно це все здається такою нісенітницею, але тоді це було для нас дуже важливо. Моя мама теж працювала в моїй школі, я завжди до неї бігала на змінах і раділа, що у будь-який момент можу бути з нею поряд.

Але, коли я закінчила молодші класи, мама перевела мене в іншу школу. Це була загальноосвітня школа №102. Зміна школи пройшла абсолютно безболісно, в новій школі я відразу влилася в колектив, і знову у мене були дві подружки. Ми дотепер підтримуємо теплі відносини, хоча бачимося дуже рідко. Вони вже вийшли заміж, а в однієї прекрасна маленька доня. У цій школі пройшли мої перші іспити в житті. Закінчивши 9 клас, ми все здавали 5 іспитів, мені видалося це дуже складним і взагалі на загал нездійсненним, тоді я навіть не представляла, скільки всього іспитів готовить мені життя.

Після закінчення 9 класу я зробила в ліцей №6 при Донецьком університеті економіки й торгівлі. Тут доля мене звела з новою подругою, саме в спілкуванні з нею пройшли останні два роки мого шкільного життя. Ліцей я не любила, дуже важко перенесла розставання зі своїми шкільними друзями. Але я розуміла, що для вступу в інститут саме ліцей є зараз самим необхідним. Усі роки школи я тяглася до математики й інформатиці, тому й вибрала "Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг".

Університет

Пам'ятаю, як зараз, навчання в університеті почалася з першої пари англійської мови. Я йшла по коридору до потрібної аудиторії повз пильні погляди моїх майбутніх одногруппников, ми адже навіть не представляли тоді, наскільки близькі ми згодом станемо. Саме тут я знайшла своїх самих близьких друзів. Хоч ми бачимося майже щодня, ми завжди нові й цікаві один одному. І ці люди назавжди займуть місце в моїй душі.

За роки навчання я сильно повзрослела, на багато речей я тепер дивлюся зовсім інакше. Університет у своєму роді є незамінною школою життя, я це відчула на собі й дуже рада всьому, чому він зміг мене навчити.

А недавно я взагалі на загал почала зауважувати, що навіть просипатися на першу пару мені стало вже не так важко, як раніше, просто розумію, що вчитися залишилося зовсім небагато й хочеться насолодитися кожною миттю студентського життя. Університет дійсно став моїм другим будинком, тут усе таке знайоме й по-своєму рідне. Я не можу представити, що через кілька місяців я не буду заходити в ці двері, підніматися по сходах, сідати за аудиторний комп'ютер, нервувати, що він дуже повільно вантажиться. Звичайно, це все дріб'язки, але все наше життя складається із дріб'язків.

Плани на майбутнє

На даному етапі мого життя я, звичайно, прагну успішно написати й захистити магістерську дисертацію. Для мене це дуже важливо. НАДАЛІ прагну знайти гідну роботу, адже займати пристойну посаду - є, ледве чи не першорядною метою кожної людини.

У далекому будущем я бачу себе також і охоронницею сімейного вогнища, дружиною й матір'ю. Як би ні банально це звучало, але родина - це гніздо суспільства.

Звичайно, хочеться всього й відразу, але так не буває. Тому все в моїх руках, у тому числі й моє майбутнє.

Автореферат