Особливості інноваційного розвитку аграрної сфери України

Біліченко А.Ф., Євтюшкіна А.Б., Кривошеєва І.В.

Науковий керівник Біліченко А.Ф.

Источник: Наукове видання «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації». Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 22-24 травня 2008 року у Хмельницькому економічному університеті. – с. 139-144.

Останнім часом, в умовах стрімкого росту населення Землі та погіршення екологічної ситуації, серед всіх країн світу все більш важливим стає питання продовольчого забезпечення, а разом з тим і розвитку аграрної сфери. В Україні ця проблема загострюється ще й через затяжну економічну кризу в сільському господарстві. Екстенсивний шлях розвитку вже вичерпав себе – вирішити проблему можливо лише за допомогою інноваційних технологій. Розробка й поширення науково-технічних досягнень дозволить підвищити ефективність і стійкість агарного комплексу України, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Інноваційна діяльність є невід’ємною частиною входження нашої держави у процес світової інтеграції.

Таке саме розуміння сутності проблеми інноваційного розвитку в АПК відображено в наукових працях Д.І. Кокоріна, О.В. Василенка, О.В. Прокопенко, П.Т. Каблука. Однак слід зазначити, що проблема формування інноваційного розвитку АПК досліджена недостатньо.

Метою даної статті є дослідження стану інноваційного розвитку в економіці АПК України та пошук шляхів ефективного розвитку інновацій в аграрній сфері.

Інновації – це нагромадження нових знань, матеріалізованих у високоефективних ощадливих технологіях, технологічних елементах – нових сортах і гібридах рослин, порід і порідних груп тварин, машин, обладнання, устаткування, робочих органів машин і знарядь, нових видів добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин, нових прогресивних форм організації виробництва та праці, нових видів послуг тощо, створених у науково-дослідних установах, визнаних доцільними для застосування в практиці, що забезпечують підвищення економічної і соціальної ефективності суспільного виробництва [1].

На теперішній момент Українська академія аграрних наук проводить наукові дослідження з 1 національним, 6 державними цільовими, 32 галузевими науково-технічними проектам, і координує тематику досліджень в організаціях, які працюють над рішенням проблем АПК, підтримує міжнародні наукові зв'язки більш ніж з 60 установами й організаціями миру. Однак ринок інноваційної продукції в аграрній сфері досі знаходиться на стадії становлення. Йому властива низка складних проблем.

Статистичні данні свідчать про постійне зниження інноваційно-активних підприємств. Якщо у промисловості колишнього СРСР цей показник складав 60-70 %, у 1992-1995 рр. – 20-26%, то зараз він дорівнює приблизно 15%. Для порівняння відмітимо, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної активності мають Португалія – 26% та Греція – 29%.[3] До того ж в Україні доволі низьке різноманіття типів підприємств, які займаються комерціалізацією інноваційної продукції. Здебільшого це підструктури крупних організацій або науково-дослідницькі установи Української академії аграрних наук.

Незважаючи на те, що за останні 5 років витрати Держбюджету на наукові дослідження в аграрній сфері зросли майже вдвічі з 270 млн. грн. в 2004 р. до 503 млн. грн. в 2007 р., частина цих витрат в структурі ВВП залишається доволі низькою – в 2007 році загальні витрати на науку складали лише 8% ВВП. Однак це не єдина проблема. Низькою залишається і ефективність розробки та впровадження інноваційної продукції.

До факторів, що негативно сприяють на розвиток інноваційної діяльності в аграрній сфері відносяться: затяжна інвестиційна криза у сільському господарстві та низькі інвестиції в інновації; слабо розвинута організаційна та нормативно-правова база інноваційної діяльності, зокрема недостатньо захищені права власності та не врегульована діяльність технологічних парків; не сформований організаційно-економічний механізм розвитку венчурного підприємництва; відсутність кваліфікованих спеціалістів з інноваційного провайдингу. Однак, навіть якщо інноваційний продукт вже створений, з’являється проблема щодо його впровадження у промисловість через нерозвиненість ринку інноваційної продукції в Україні: відсутня належна інформація про досягнення науки в інноваційній сфері, відсутній ринковий механізм ціноутворення на інноваційну продукцію, бездієвість інноваційних бірж і відсутність ефективної реклами та інше.

Для забезпечення належного розвитку інноваційної діяльності в аграрній сфері, на нашу думку, необхідно впровадити наступні заходи:

• Створити Державний Інформаційний Банк інноваційних розробок в аграрній промисловості для забезпечення суб’єктів інноваційного ринку інформацією про результати науково-дослідницької діяльності. Також доцільно розробити систему доступу до інформаційної бази для забезпечення використання її тільки в межах національного ринку.
• Створити спеціалізовані цільові та венчурні фонди для поповнення джерел фінансування інноваційної діяльності.
• Підтримувати підприємства, які займаються інноваційною діяльністю, за допомогою надання їм податкових пільг та розробити моделі для визначення ефективної ставки пільг для окремих галузей АПК.
• Проводити аукціонні торги інноваційної продукції.
• Створювати проекти по розробці інноваційної продукції, які базуватимуться на співпраці науково-дослідницьких установ та підприємств-споживачів наукової продукції. Це сприятиме створенню попитоспроможної продукції і скорішому її впровадженню у виробництво.

Література

1. Крисальний О.В., Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності // Економіка АПК,2005. – №8. – c.10-13
2. В.В.Коссе, О.В.Гладкова Сучасний стан та проблеми інноваційної діяльності в українській економіці. [Электронный ресурс]/ Наукова інтернет-конференція «Українська наука в мережі Інтернет» http://intkonf.org/kosse-vv-gladkova-ov-suchasniy-stan-ta-problemi-innovatsiynoyi-diyalnosti-v-ukrayinskiy-ekonomitsi/