Проблеми фінансування інноваційної діяльності підприємства
Автор: Богданов О.Ю.
Керівник: Фищенко О.М.
Джерело: VIII Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні інформаційні технології в економіці та управлінні підприємствами, програмами та проектами», Алушта, 20-26 вересня 2010р. - Харків: Національний аерокосмічний університет ім. Н.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Інноваційний розвиток економіки України є актуальною проблемою та єдиною можливістю підвищення її конкурентоздатності. Особливістю інноваційної діяльності є значні строки її здійснення. Основною проблемою фінансування інновацій як на макро, так і на мікрорівні є дефіцит інвестиційних ресурсів. Тому в сучасних умовах дуже важливо визначити можливі джерела фінансування інноваційної діяльності та оптимальне їх співвідношення. Дана проблема була досліджена в роботах Бланка І.А., Ковальова В.В., Михальського О.В., Перстока Т.Ю., Хобти В.М., Шеремета В.В., та інших. На нашу думку, з практичної точки зору найбільш доцільно розглядати способи фінансування наступним чином:
Способи фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства:
- Власне
- Залучене
- Боргове
- Комбіноване
Представлена класифікація, на нашу думку, найбільш повно описує можливості підприємства щодо залучення фінансових ресурсів для реалізації інноваційних проектів з урахуванням закордонного досвіду та сучасних тенденцій розвитку. Для аналізу альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності необхідно оцінити кожну стадію інноваційного процесу з точки зору особливостей, які безпосередньо впливають на вибір оптимального та потенційно можливого способу їх фінансування.
На основі оцінки потенційних джерел фінансування інноваційної діяльності особливої уваги заслуговує універсальний механізм, який можна використати на всіх етапах інноваційного процесу – від фундаментальних досліджень до маркетингу. Це венчурний (ризиковий) фонд. Венчурний фонд, за визначенням українського законодавства, - це інститут спільного інвестування закритого типу, недиверсифікованого виду, що здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які були недопущені до торгів на фондовій біржі або в торгівельно-інформаційній системі.
Венчурні фонди мають право видавати позики, вкладати кошти в нерухомість, цінні папери та інші активи. Особливостями венчурних фондів є те, що вони найменш підпадають під регулятивні вимоги з боку держави, що робить їх гнучким інструментом для реалізації інвестиційних програм або всередині корпоративних схем фінансування, оподаткування відбувається тільки під час виплати доходів учасникам венчурного фонду; ці фонди сплачують 25%-ий податок з доходу тільки при закритті.
Таким чином, фінансування інноваційних проектів вітчизняних підприємств може здійснюватися за допомогою різних джерел, що відіграє важливу роль у формуванні інноваційної політики в країні. Основними умовами прискорення інноваційного розвитку є: стабілізація економічної ситуації в країні, залучення фінансових ресурсів, розробка чіткої інноваційної політики держави, підвищення зацікавленості суб’єктів господарювання у нових розробках, інноваціях все це дозволить не тільки підвищити науково-технічний рівень виробництва, але і динамічність всього господарського комплексу.
Література
- Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. - К.: МП «Ітем» ЛТД, «Юнайтед Лондон ТрейдЛімітед», 1995. - 448с.
- Михальський В.В., Шклярук С.Г. Цінні папери. Портфельні інвестиції. - К. (Україна): «Нора-принт», 1999. - 185 с.
- Ковальов В.В., Іванов В.В., Лялін В.А., Інвестиції - М.: ТК «Велбі», 2003. - 400 с.
- Шеремет В.В., Управління інвестиціями - М.: «Вища школа», 1998. - 414 с.
- Хобта В.М. Управління інвестіціямі: Навчальний посібник. - Донецьк, 2005. - 415 с.