Автобіографія
Ну почнемо...
Перш за все, хочу сказати «БРАВО» ви мене знайшли на моїй персональній сторінці магістрів. Напевно Ви шукайте якусь інформацію про мене, це я дізнався, прочитавши Ваші думки, коли ви скликали на мою посилання. Перед тим як я надам Вам якусь подібність своєї автобіографії, хочу подякувати всіх близьких мені людей, а особливо своїх батьків.
Як я не намагався, але я не зміг написати нормальну шаблонну біографію, тому перед вами моя біографія - імпровізація, як джаз. Ось слова одного великого для мене саксофоніста Владислава Калашникова з приводу джазу - «Ніколи не знаєш чим закінчиться те, що ти почав, але знаєш точно, що всі будуть у захваті». Ці слова можна застосувати й до моєї автобіографії.
Дитинство
А як Ви думаєте, коли я народився? А ось і не вгадали, судячи з усього у Вас немає ніяких здібностей до телепатії. Розкрию Вам секрет, день мого народження припав на 28 березня далекого 1988 року. Дане явище спостерігалося в «славному» місті Макіївка. З приводу своїх спогадів з дитинства нічого Вам сказати не можу, але з радістю покажу, адже в ті часи вже існували фотоапарати, і в нашій родині такий був. Тому всі спогади переведені у фотографії. З дитячих спогадів пам'ятаю лише подорожі в дитячий садок 5 разів на тиждень і законні 2 дні вихідних. Після садка мене зазвичай забирала додому Бабуся ... Ну і щоб не нудьгувати вдома, я завжди грав з нею в карти. За довгі роки гри в карти я дуже добре навчився шахраювати, вважати карти і блефувати. Внаслідок такого досвіду я визначився, ким я буду, і вибір мій упав на банкіра.
Школа
У семи річному віці тобто у 1995 році (це для тих у кого проблеми з рахунком) я вирушив до школи. Чесно кажучи, я був радий, що закінчилася ця нудьга в дитячому садку. Після тривалих і важких переговорів з вчителями та директором мене прийняли в Макіївський міський ліцей. Чесно зізнаюся, я був незадоволений тими умовами, які вони мені запропонували, адже ця була та ж робоча п'ятиденку і законні державою два дні вихідних все як у дитячому садку. А коли я дізнався, скільки мені необхідно буде тут вчитися (10 років!), Я зрозумів що я «потрапив». Перед усіма школярами завжди стоїть вибір, в який клас йти у нас було лише два класи «А» і «Б»: «А» клас для математиків і фізиків і «Б» клас для біологів і хіміків. А так як проблем з математикою у мене не було (так я вважаю), я відправився в клас «Б» (та й до того ж я не був зубрилою, щоб йти в клас «А»).
Перші три шкільні роки пройшли, і я зробив для себе висновок, яка ж це дурниця школа. Тому я змінив свою стратегію навчання і почав розвивати в собі навички, які я вважав, знадобляться мені в майбутньому. Більшість, мабуть, ставите собі питання, що це за навички? Скажу так, це те, чим володіють найвпливовіші люди планети, «сірі кардинали», політики, «глобальні предиктори», а тепер і я в якійсь мірі. Решта сім класів нічим не виділялися на тлі попередніх, навчання йшло досить легко. Як і у всіх шкільний час супроводжувалося великою кількістю нових знайомств. Частина таких знайомств тепер переросла в дружбу і одне шкільне знайомство переросло у сильну любов.
Як і у будь-якого школяра, навчальні роки не обійшлися без відпочинку і спорту. У нашій школі був великий вибір секцій від шахів та плавання до гольфу і поло на слонах:). Але я зупинив свій вибір на баскетболі в силу своїх конкурентних переваг (високого зросту і ваги, достатньої для того, щоб зіштовхнути противника) походив в секцію близько року і кинув - адже основи даної гри отримав, а тепер стоїть удосконалюватися і розвиватися самому на дворових майданчиках , чим займаюся іноді і до цього дня.
Відпочинок класом проходив дуже здорово - це були регулярні походи на «Макіївську природу» (я сміявся, поки писав ці слова), були регулярні відрядження класу в Седово, Севастополь, Щурово, Львів, Бердянськ, Гонолулу, Рейк'явік, ой з двома останніми замріявся, просто давно туди хочу поїхати.
Університет
На останньому році навчання у всіх школярів виникає питання, в який ВНЗ піти і на яку спеціальність. У мене таке питання ніколи не виникало, тому що я знав, що піду в ДПІ (ДонНТУ), а ось із спеціальністю довелося визначатися. Батьки радили йти на технічну спеціальність, а так як я з дитинства хотів стати банкіром то я хотів піти на фінансиста. До того ж упевненості в батьків не було з приводу вступу на спеціальність «Фінанси» із-за великого конкурсу. Тому я зробив, як дипломат догодивши і батькам і собі, і подав документи лише в один ВНЗ - ДПІ / ДонНТУ на дві спеціальності «Фінанси» та «Металургія чорних металів». Після здачі рейтингів пройшов на обидві спеціальності. Але все-таки зупинив свій вибір на «Фінансах» як і хотів. Чотири роки пролетіли швидко, за цей час здобув нові знання, нові навички ну і, звичайно ж, нові знайомства.
Після четвертого курсу стало питання куди йти? Було три варіанти: перший - продовжити навчання на спеціаліста, другий - на магістра, і третій варіант - йти працювати, але так як я закінчив навчання в 2009 році в розпал економічного спаду (який стався через мені подібних фінансистів:)) то варіант з роботою відпав відразу, але відкрилася нова можливість як «розрулити» цей спад. І відповідь була така - ІННОВАЦІЇ. Я вирішив перейти на спеціальність «Управління інноваційною діяльністю» з метою щоб у майбутньому при виникненні будь-яких проблем я міг би їх усунути завдяки інноваціям і неординарним рішенням. У процесі навчання на даній спеціальності застосовувалися нові, оригінальні форми і методи роботи. Я удосконалив здатності аналізувати і оцінювати економічні ситуації, креативно мислити, приймати нестандартні рішення, працювати в команді.
План на майбутнє досить скромний - стати «Глобальним предиктором»