ВСТУП

Об’єктом роботи є продуктивність праці та заробітна плата на макро- й мікрорівнях.

Предмет дослідження - розгляд співвідношення між продуктивністю праці та зарплатою в України й на металургійних підприємствах Донецької області.

Метою дослідження є визначення взаємозв’язку між продуктивністю праці та її оплатою в Україні на основі аналізу їх динаміки у промисловості за видами економічної діяльності та за регіонами, а також виявлення взаємозв’язку між продуктивністю праці та заробітною платою на підприємствах металургійної галузі.

Завданнями роботи є:

1) визначення сучасних проблем регулювання взаємозв’язку між продуктивністю праці та заробітною платою;

2) аналіз динаміки продуктивності праці та заробітної плати у промисловості за видами економічної діяльності та за регіонами України;

3) встановлення взаємозв’язку між продуктивністю праці та заробітною платою на прикладі металургійних підприємств Донецької області;

4) розроблення рекомендацій щодо оптимізації співвідношення продуктивності праці та заробітної плати.

Методи дослідження: формалізація, аналіз та синтез, систематизація, узагальнення, економіко-математичного моделювання, вимір, інтерпретація, порівняння, прогнозування.

Актуальність дослідження. У СРСР багато літератури було присвячено розгляду взаємозв’язку між продуктивністю та заробітною платою. Зокрема Н.Маслова, О.Рубан, В.Проскуряков займалися дослідженням даного питання. У сучасних умовах дослідженням динаміки продуктивності праці та зарплати займаються українські вчені А.Ревенко, К.Крищенко та російські науковці Р.Яковлєв та П.Ігнатовський.

Продуктивність праці є однією з найважливіших економічних категорій, в якій найбільш повно відображається ефективність суспільного виробництва. Тут акумулюється в тісному поєднанні ефективність використання робочої сили, земельних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Підвищення продуктивності праці належить до вирішальних умов розвитку виробництва, і на цій основі забезпечення значного поліпшення матеріального добробуту українського народу, здійснення соціальних перетворень у суспільстві. Серед країн колишнього СРСР Україна має найменші показники росту продуктивності праці. Останнім часом втратився взаємозв’язок між продуктивністю праці та заробітною платою, що негативно впливає на економічні показники, соціально-економічні процеси та на розвиток економіки держави в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Кваліфікаційна робота магістра виконана протягом 2009-2010 рр. згідно з науковим напрямком кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного технічного університету.

Передбачувана наукова новизна отриманих результатів. У кваліфікаційній роботі магістра представлена методика, яка дозволяє визначити відмінності в рівнях продуктивності праці та заробітної плати за регіонами та за видами економічної діяльності. Також розроблена система об'ємних економічних показників, що утворює підсистеми вторинних прямих і зворотних питомих економічних показників, куди входить продуктивність праці та заробітна плата, які дозволяють провести остаточну оцінку ефективності діяльності підприємства.

Практичне значення отриманих результатів. Представлена робота має певне теоретичне значення, а запропоновані практичні рекомендації щодо оптимізації співвідношення продуктивності праці та заробітної плати представляють інтерес для підприємств усіх сфер діяльності й економіки держави в цілому і дозволяють стверджувати о перспективності подальшої дослідницької роботи у даному напрямку. Пропонована система об'ємних і питомих економічних показників і методика їх аналізу можуть застосовуватися для обґрунтування рівня продуктивності праці і встановлення оптимального коефіцієнта випередження темпу росту продуктивності праці над темпом росту заробітної плати.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЮ ПЛАТОЮ (ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА ТЕМОЮ)

У радянські часи багатьом аспектам підвищення продуктивності праці приділялася значна увага. Економічна політика базувалася на засадах марксистської політичної економії, що вважала підвищення продуктивності праці основним, якщо не єдиним джерелом економічного розвитку. В усіх планах розвитку народного господарства, від п’ятирічних загальносоюзних до річних планів підприємств, колгоспів, у союзних та українських статистичних довідниках наводилися показники зростання продуктивності праці, заробітної плати та нормативи співвідношення темпів росту оплати праці у сфері матеріального виробництва та суспільної продуктивності праці [1, с. 32].

У СРСР багато літератури було присвячено розгляду взаємозв’язку між продуктивністю та заробітною платою. Зокрема Н.Маслова, О.Рубан, В.Проскуряков займалися дослідженням даного питання [2, 3, 4]. Згідно з Н.Масловою «продуктивність праці і заробітна плата обумовлюють їх взаємний ріст. Підвищення росту продуктивності праці сприяє росту заробітної плати. Підвищення заробітної плати при правильному стимулюванні кількості та якості праці у свою чергу веде до росту продуктивності праці» [2, с. 83-84]. У сучасних умовах такий підхід не можна вважати доцільним, бо існують фактори підвищення продуктивності праці, що не ведуть до підвищення заробітної плати, а саме зниження питомої ваги трудомістких видів продукції та виробництва, змінення питомої ваги покупних напівфабрикатів. Так само не завжди фактори росту заробітної плати ведуть до росту продуктивності праці. До таких факторів належать: змінення форм і систем оплати праці, змінення доплат і виплат, пов’язаних з відхиленнями від нормальних умов праці, централізована зміна тарифних ставок і посадових окладів.

Більшість вчених вважає, що ріст продуктивності праці повинен опереджати ріст заробітної плати. «У кожній ланці народного господарства повинен забезпечуватися випереджуючий ріст продуктивності праці порівняно з підвищенням її оплати. Однак міра цього співвідношення не може бути однаковою, повинні враховуватися конкретні фактори, що впливають на ріст продуктивності й оплати праці», - наголошував О.Рубан [3, c. 104]. Він враховує помилку свого попередника. Зв'язок між ростом продуктивності праці й зарплати не може бути пропорційним. Проте він не приводить класифікацію факторів росту продуктивності праці та її оплати. Також у СРСР міністерствами встановлювалися нормативи співвідношення між приростом продуктивності праці та середньою заробітною платою, що вже не практикується у незалежній Україні.

Продовжує вивчати це питання В.Проскуряков, який досліджує «співвідношення темпів росту продуктивності і оплати праці працівників, зайнятих у матеріальному виробництві, у взаємозв’язку з підвищенням норми накопичування і розширенням масштабів виробництва, збільшенням розмірів суспільних фондів споживання, видатків на науку, розвитком галузей непродуктивної сфери, підвищенням заробітної плати низькооплачуваних працівників, необхідністю зниження собівартості. Усе це є наслідком випереджуючого росту продуктивності праці над ростом її оплати» [4, с. 35]. Однак, зосереджуючи свою увагу лише на матеріальному виробництві, В.Проскуряков не враховує сферу послуг. Крім того умови функціонування матеріального виробництва за часів незалежності України також зазнали змін (вже немає розширеного масштабу виробництва, фондів суспільного споживання, видатки на науку значно скоротилися).

Зі становленням України як самостійної незалежної держави та переходом до трансформаційної, ринкової економіки увага до всіх аспектів продуктивності праці була майже повністю втрачена. Занепад уваги до проблематики продуктивності праці значною мірою обумовлений тим, що сучасна західна економічна наука, на відміну від марксистської радянських часів, не вважає продуктивність праці єдиним джерелом економічного зростання. Також слід зазначити, що вже у перші роки незалежності Україна, як і інші республіки колишнього СРСР, перейшла на міжнародну макроекономічну Систему національних рахунків. Вона, на відміну від так званої «системи балансу народного господарства» радянських часів, не виокремлює в економіці сферу матеріального виробництва, у якій за тодішнім уявленням надавалася виключна роль виробництву національного доходу.

Поштовхом до поновлення уваги до продуктивності праці став виступ Голови НБУ Володимира Стельмаха на нараді у Кабінеті Міністрів України з участю Президента України 2 листопада 2007р. Він звернув увагу й обґрунтував необхідність поновлення та впровадження у практику макроекономічного аналізу та прогнозування показників суспільної продуктивності праці. У сучасних умовах дослідженням динаміки продуктивності праці та зарплати займаються українські вчені А.Ревенко, К.Крищенко та російські науковці Р.Яковлєв та П.Ігнатовський [1, 5-7].

На думку А.Ревенко «співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та реальною заробітною платою є однією з основних макроекономічних пропорцій. Тлумачення цих співвідношень має виходити з того, що в нормальних економічних умовах, можливо, лише за виключенням короткочасних періодів, темпи зростання реальної заробітної плати та реальних доходів населення, як у всій економіці, так і в її основних галузях, не можуть перевищувати реальні темпи зростання продуктивності праці» [1, с. 36]. Це положення відповідає реаліям сучасної економіки. Однак А.Ревенко, аналізуючи продуктивність праці, будує свої висновки тільки на двох роках (2000 та 2006 рр.) та не враховує динаміку показника за інші роки.

Як визначає К.Крищенко «заробітна плата і продуктивність праці перебувають у тісному взаємозв’язку. Так, зростання продуктивності праці та збільшення на цій основі маси споживчих товарів і послуг слугує об’єктивною передумовою підвищення заробітної плати. Водночас заробітна плата виступає основним матеріальним стимулом зростання продуктивності праці. Необхідно враховувати, однак, що на початковому етапі підвищення рівня оплати праці зазвичай приводить до зростання продуктивності праці, а отже до збільшення прибутків підприємства. Проте після певного моменту витрати роботодавця, пов’язані з подальшим підвищенням зарплати, перевищуватимуть отриману вигоду. Тому, виходячи з теоретичного обґрунтування підвищення рівня оплати праці, важливе значення має зв'язок зростання заробітної плати із граничною продуктивністю праці. Побудова ефективної системи управління заробітною платою у виробничій сфері має ґрунтуватися на співвідношенні рівня заробітної плати і продуктивності» [5, с. 11]. К.Крищенко зазначає, що тільки до певного моменту ріст заробітної плати буде приводити до росту продуктивності праці. Однак він приділяє більше уваги механізму управління оплатою праці, досліджує тільки динаміку номінальної та реальної заробітної плати в Україні, аналіз продуктивності праці у Крищенко відсутній.

За думкою Р.Яковлєва «серед показників, що характеризують результативність будь-яких, тим більше радикальних, пов’язаних зі зміною суспільних систем, соціально-економічних перетворень, найважливіші – продуктивність праці та реальні доходи населення. Теперішня ситуація характеризується незатребуваністю цих показників і навіть виключенням продуктивності праці із числа економічних показників, що офіційно ураховуються» [6, с. 26]. Тож така ситуація є недопустимою. Реальні доходи населення характеризують стан соціально-економічного розвитку держави, рівень добробуту всіх членів суспільства. Підвищення економічного і соціального розвитку країни, ріст реальної заробітної плати населення є неможливими без росту продуктивності праці.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ

З метою дослідження взаємозв’язку між продуктивністю праці та її оплатою та вивчення галузевих і регіональних особливостей цього співвідношення у роботі розглянуто статистичні показники продуктивності праці та заробітної плати в Україні за 2001-2007рр. Встановимо взаємозв’язок між продуктивністю праці та заробітною платою у промисловості та за регіонами. Для цього розрахуємо коефіцієнт відмінностей (КВ) за наступною формулою:

(2.1)

де П_i/П_м - співвідношення між продуктивністю праці у «і» галузі / регіоні та її національним рівнем;

З_і/З_м- співвідношення між заробітною платою у «і» галузі / регіоні та її національним рівнем;

n – кількість галузей / регіонів.

Коефіцієнт відмінностей показує розбіжності між галузевими (регіональними) співвідношеннями продуктивності праці та заробітної плати у порівнянні з національним рівнем [8]. У роботі приведений розрахунок коефіцієнтів відмінностей на базі даних Державного комітету статистики України і Статистичного щорічника України. [9; 10, с. 116-117, 409-410]. На основі розрахунків було виявлено, що у промисловості ріст продуктивності праці відстає від росту заробітної плати. У 2001р. продуктивність праці зросла на 18,6%, а заробітна плата на 34,4% порівняно з попереднім роком. У 2007р. продуктивність праці у промисловості зросла на 14,3% проти росту заробітної плати на 28,2%. Коефіцієнт відмінностей у промисловості за видами економічної діяльності у 2001р. складав 0,0952 або 9,52%, а у 2007р. - 0,0895 або 8,95%. Тобто відмінності між ростом продуктивності праці та зарплати за видами економічної діяльності в Україні незначні та коливаються у межах 9%. У 2007р. порівняно з 2001р. коефіцієнт відмінностей скоротився на 0,57%.

Як і за видами економічної діяльності, ріст продуктивності праці за регіонами України відстає від росту заробітної плати. У 2001р. продуктивність праці зросла на 18,6%, а заробітна плата на 35,2% порівняно з попереднім роком. У 2007р. продуктивність праці за регіонами зросла на 14,3% проти росту заробітної плати на 29,7%. Коефіцієнт відмінностей за регіонами у 2001р. склав 0,0981 або 9,81%, а у 2007р. - 0,0801 або 8,01%. Тобто відмінності між ростом продуктивності праці та заробітної плати за регіонами України незначні та мають схожі значення з коефіцієнтом відмінностей за видами економічної діяльності. У 2007р. порівняно з 2001р. коефіцієнт відмінностей за регіонами скоротився на 1,8%.

На рис.2.1 представлена динаміка індексів продуктивності праці та середньомісячної реальної заробітної плати в Україні за 2001-2007 рр., значення яких отримано ланцюговим способом на основі статистичних даних [10, с. 29, 370, 407].

Рисунок 2.1 – Динаміка темпів росту продуктивності праці та заробітної плати в Україні
(Анімація: обсяг - 82,6 КБ; розмір - 618х266; кількість кадрів - 6; затримка між кадрами - 100 мс; затримка між останнім і першим кадрами - 100 мс; кількість циклів повторення - нескінченне)

Аналіз показників у динаміці свідчить, що стійкої тенденції зміни динаміки продуктивності праці не простежується. Так, найменші темпи приросту спостерігаються у 2002 і 2005 рр. Пік зростання продуктивності праці припав на 2004р. - 111,38%. Середньомісячна реальна заробітна плата зростає більшими темпами, ніж продуктивність праці. З 2005р. спостерігається тенденція до зменшення темпів росту середньомісячної реальної заробітної плати.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

У економічних розрахунках продуктивність праці виражається у вартісних вимірниках продукції, що випускається одним працівником. При цьому рівень продуктивності праці визначається по співвідношенню фактичних і розрахункових показників. У ряді випадків для оцінки продуктивності праці і її взаємозв’язку із заробітною платою застосовуються окремі економічні показники, такі як питома рентабельність реалізованої продукції, собівартість продукції та інші. Застарілі методичні прийоми не дозволяють дати достатньо об'єктивну оцінку оптимального співвідношення продуктивності праці та заробітної плати. Разом з тим комплексна і об'єктивна оцінка рівня продуктивності праці та заробітної плати є важливим завданням при аналізі і виявленні можливих резервів росту продуктивності праці з найменшими витратами.

Показники оцінки рівня продуктивності праці та рівня заробітної плати на рівні підприємства до теперішнього часу як правило застосовуються розрізнено і безсистемно. Разом з тим ці показники є певною взаємозв'язаною системою, оскільки вони розраховуються щодо однієї початкової бази і можуть зробити істотний вплив на загальну оцінку ефективності виробництва і діяльності підприємства. Самі показники і їх окремі групи характеризують лише деякі сторони оцінки взаємозв’язку продуктивності праці та її оплати. Крім того, деякі показники з цієї системи ще не застосовуються в економічному аналізі, хоча вони можуть зробити істотний вплив на загальну оцінку співвідношення продуктивності праці та заробітної плати.

У реальних виробничих умовах економічну оцінку співвідношення продуктивності праці та заробітної плати окремих ділянок і підприємств з достатньою повнотою можна здійснювати із застосуванням сукупності показників, що утворюють систему вартісних і натуральних економічних показників: чисельність працівників, обсяг товарної продукції, фонд оплати праці штатних працівників, валовий прибуток, чистий прибуток, чиста виручка від реалізації продукції, собівартість продукції.

Приведена система об'ємних економічних показників утворює підсистеми вторинних прямих і зворотних питомих економічних показників, куди входить продуктивність праці та заробітна плата, які дозволяють провести остаточну оцінку ефективності діяльності підприємства. Загальна система об'ємних і питомих економічних показників представлена у загальному вигляді у табл.3.1. Дана таблиця включає як об'ємні показники у відповідних одиницях вимірювання, так і похідні - вторинні економічні показники. Вторинні показники є питомими, оскільки вони показують питому величину одного об'ємного показника, віднесену до одиниці іншого об'ємного показника. Дана таблиця є діагональною, тобто містить прямі показники над діагоналлю і зворотні їм показники під діагоналлю.

Таблиця 3.1 - Система економічних показників оцінки діяльності підприємства

Всього таблиця утворює з дев'яти початкових об'ємних показників 36 прямих і 36 зворотних похідних показників. Показники продуктивність праці (ТП/Ч), заробітна плата (ФОП/Ч), рентабельність реалізованої продукції (ВП/С або ЧП/С) та інші широко відомі в економічному аналізі. Ряд показників застосовується в спеціальних методиках аналізу. Це трудомісткість (Ч/ТП). Решта показників ще не знайшли застосування у вітчизняному економічному аналізі, хоча їх значення цілком об'єктивно, особливо на завершуючих стадіях аналізу. Для додаткової оцінки можуть бути привернуті інші об'ємні показники. Остаточна оцінка ефективності діяльності підприємства буде здійснена на основі питомих показників продуктивності праці та заробітної плати. Методику побудови і призначення системи спеціальних показників, що характеризують вплив рівня співвідношення продуктивності праці та заробітної плати на ефективність діяльності підприємства, проілюстровано у кваліфікаційній роботі магістра на прикладі металургійних підприємств Донецької області.

РОЗДІЛ 4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Перевищення темпів росту заробітної плати над темпами росту продуктивності праці приводить до негативних наслідків в економіці. Задля ефективного функціонування економіки країни продуктивність праці повинна хоча б перевищувати ріст заробітної плати на 10% [4, с. 56].

Можливі дві ситуації, при котрих ріст продуктивності праці буде випереджувати ріст її оплати:

1. Заробітна плата залишається незмінною, а продуктивність праці підвищується на 10%.

2. Продуктивність праці залишається на тому ж рівні, а заробітна плата зменшується в 1,1 раз.

Другий варіант є недопустимим в силу неможливості пониження рівня заробітної плати. Зменшення рівня оплати праці призводить до зниження купівельної спроможності населення, погіршення рівня його життя і погіршення якості самої робочої сили, а головне – до втрати мотивації до праці у робітників. Втрата стимулів до праці приведе до зниження виробітку працівників, погіршення якості виробленої продукції, а також до зниження обсягів виробництва, що в свою чергу приведе до зниження прибутків підприємств. Тобто зменшення заробітної плати негативно вплине на економіку країни в цілому. Тому зупинимось на першому варіанті, коли рівень оплати праці залишається незмінним, а рівень продуктивності праці зростає. У кваліфікаційній роботі магістра наведені розрахунки прогнозних рівнів продуктивності праці та заробітної плати для України та металургійних підприємств Донецької області.

ВИСНОВКИ

Таким чином, через розпад СРСР, перехід України від планової економіки до ринкових відносин, інфляцію, спад виробництва намітилися негативні тенденції у розмірах ВВП і продуктивності праці, порушення взаємозв’язку між продуктивністю праці й зарплатою. Тому необхідно приділити значну увагу розгляду продуктивності праці, а зокрема її співвідношенню з заробітною платою.

Перевищення темпів росту заробітної плати над темпами росту продуктивності праці в Україні має наступні негативні наслідки: ріст витрат на виплату зарплати приводить до скорочення прибутку або росту збитків підприємств; збільшується питома вага збиткових підприємств; скорочуються інвестиції до основного капіталу та загалом інвестиційна активність підприємств; відсутність зв’язку між ростом зарплати та продуктивністю праці підриває стимули робітників до праці.

Для виходу з цієї ситуації на підприємствах необхідно відновити розрахунок продуктивності праці, встановити чітку прив’язку росту заробітної плати з показниками росту продуктивності праці. У незалежній Україні росла здебільшого номінальна зарплата. Для того, щоб зростала реальна заробітна плата треба прийняти міри по скороченню інфляції, стримувати ріст цін на продовольчі товари.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах // Україна: аспекти праці. – 2008. - №2. - С. 32 - 37.

2. Маслова Н. Производительность труда и заработная плата в промышленности СССР. – М.: Наука, 1983 – 128 с.

3. Рубан А. Производительность труда и реальные доходы. – М.: Мысль, 1987. – 176 с.

4. Проскуряков В. Производительность и оплата труда: факторы роста и мера соотношения. – М.: Экономика, 1986 – 112 с.

5. Крищенко К. Удосконалення організаційно-економічного механізму управління оплатою праці // Україна: аспекти праці. – 2007. - №6. - С. 9 – 16.

6. Яковлєв Р. Динамика производительности труда и заработной платы в постсоветской России: есть ли взаимосвязь? // Україна: аспекти праці. – 2004. - №4. - С. 26 – 34.

7. Игнатовский П. Производительность труда – двигатель развития // Экономист. – 2004. - №11. – С. 3 – 13.

8. Goschin Zizi. The connection between labour productivity and wage in Romania. Territorial and sectoral approaches [Електронний ресурс] / Goschin Zizi, Danciu Aniela-Raluca, Gruiescu Mihaela. / - Режим доступу до статті: http://steconomice.uoradea.ro/anale/volume/2008/v2-economy-and-business-administration/029.pdf

9. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу до статистичних показників: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/vvp/vvp_ric/vvp_u.htm

10. Статистичний щорічник України за 2007 рік. Держкомстат України. – Київ: «Консультант», 2008. - 571 с.

ПРИМІТКА

При написанні даного автореферату кваліфікаційна робота магістра ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи: 15 грудня 2010 р. Повний текст роботи та матеріали за темою роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.

ДОГОРИ