Інноваційна діяльність в АПК України

На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу України, який характеризується складним фінансовим становищем сільськогосподарських товаровиробників, високим ступенем мінливості факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на динаміку розвитку економічної системи держави, виникає необхідність впровадження інновацій в реальний виробничий процес. Аграрний сектор, на якому сьогодні практично тримається державність України, до 2000 року був збитковим. Важливий фактор розвитку економіки України, земля, фактично не бере участі у формуванні норми прибутку.

Багато аспектів реформування аграрного сектору України висвітлені у роботах таких вчених, як О.І. Амоша, Л. М. Кузьменко, М.Г. Чумаченко, І. Бураковський, у роботах яких проаналізовано основні аспекти розвитку сучасної економіки та внутрішнього промислового ринку. Однак слід відзначити, що проблемі реформування АПК України, а також аналізу його економіко-правової бази необхідно приділити більше уваги.

Враховуючи специфіку розвитку вітчизняного агропромислового комплексу та особливості функціонування і розташування аграрних наукових установ, виокремлюється проблема детальної розробки концепції створення і розвитку інноваційних структур (типу агропромислового або агронаукового парку), сферою інтересів яких буде сільське господарство.

Агропромисловий парк (АПП) стимулює передачу нових наукових розробок від науково-дослідних установ та організацій безпосередньо зацікавлених в них суб’єктам господарювання (с/г товаровиробникам, переробним та збутовим організаціям тощо). Іншими словами – АПП представляє собою, з одного боку, певний механізм, за допомогою якого науковці можуть комерціалізувати результати своїх розробок та досліджень, з іншого – він є місцем де сільськогосподарські підприємства можуть отримати прямий та швидкий доступ до існуючих нововведень, замовити і отримати кваліфіковану наукову експертизу з різноманітних питань виробничо-комерційної діяльності. Успішне функціонування АПП, як одного з механізмів загального інноваційного процесу, що стимулює збільшення інноваційної сприйнятливості АПК, особливо актуальне для вітчизняної наукової школи, яка має високий рівень фундаментальних досліджень, але вони не мають комерційної орієнтації, що знижує їх подальшу комерційну реалізацію. Але при організації парку, необхідно щоб до його складу обов’язково входили організації, які своїми функціональними можливостями перекривали б усі стадії інноваційного процесу – від етапу пошуку і виникнення ідеї до комерційної реалізації нововведення.

Такий підхід, на мою думку, змінить характер і якісний рівень зв’язків аграрної науки з виробниками сільськогосподарської продукції. Науковцям не потрібно буде відволікатись від проведення науково-дослідних робіт і розпорошувати свої можливості на пошук потенційних споживачів інтелектуальних продуктів, оскільки в АПП будуть входити організації і підприємства, які самі зацікавлені в пошуку і реалізації перспективних нововведень. Це значно скорочує часовий проміжок від виникнення ідеї, до її експериментальної перевірки і початкового впровадження.