БІОГРАФІЯ_

Дитинство

Вже потім, коли я почав усвідомлювати суть всього, що відбувається навколо, мені сказали, що народився я 27 липня 1989 року. Освоївши такі базові людські навички, як ходити і розмовляти, я поступив до дитячого саду «Снєжинка». Незважаючи на назву, він був суворим. У дитинстві переважно любив грати з іграшковими моделями машин і конструктором Lego.

Школа

Шкіл в радіусі кілометра від мого місця проживання було дві. Мене записали до той, яка була далі - СШ № 115 з поглибленим вивченням іноземних мов. Серед улюблених предметів, мабуть, на перше місце поставив би англійську мову. У нас її викладали з першого класу. Любов до предмета більшою мірою прищепила чудова вчителька, яка була і доброю, коли робиш домашнє завдання, і суворою, якщо починаєш сідати на шию. А в старших класах ми часто їли на уроці торт на різні свята. Ще імпонували такі дисципліни як Фізична Культура і Трудова підготовка.

Десь у 7-8 класі один з моїх однокласників, який згодом став моїм кращим другом, запропонував займатися брейк-дансом. Для себе я звів брейк-данс більше до чогось подібного гімнастиці, тому що вивчав і відпрацьовував тільки силові елементи. Тренування доставляли масу позитивних емоцій.

Паралельно спорту я починав цікавитися сферою IT. Почалося це з вивчення основ веб-технологій (HTML) і написання невеликих програм на Delphi. До речі, перший мій комп'ютер з'явився раніше - десь на 11-му році мого життя. Пам'ятаю тільки, що серцем цієї пекельної машини був процесор Pentium-100MHz. Разом з комп'ютером з'явився і Інтернет через Dial-Up модем US.Robotics 14.4k. Через пару років сталась черга апгрейдів комп'ютера. Перший експеримент з розбиранням комп'ютера дав зрозуміти, що возитися з комп'ютерним залізом мені навіть цікавіше, аніж копатися в вихідних програмних кодах. Я вивчав ринок комп'ютерного заліза, основні характеристики комп'ютерних комплектуючих та їх продуктивність. Чомусь мені це було цікаво. Вибирав, купував і збирав я комп'ютери не тільки для себе, а й допомагав друзям і знайомим. З розвитком сфери IT комп'ютерного заліза почав просуватися в маси і феномен оверклокінгу, який мене дійсно зацікавив і який змусив мене глибше капнути в знання комп'ютерного заліза. Це в деякій мірі також допомогло мені освоїти базову школу ремонту комп'ютерного обладнання. Зі школи мене, дякувати Богові, не виганяли, і я довчився до випуску. Закінчив школу відмінником, начебто, але без золотої медалі.

Університет

За настійною рекомендацією мами поступив за рейтингами на бюджет у Донецький національний технічний університет на спеціальність «Комп'ютерні системи і мережі» факультету тоді ще «Обчислювальної Техніки та Інформатики». Пам'ятається, що перший курс був не дуже складним і навіть цікавим, не дивлячись на масу нововведень у порівнянні зі школою. На другому семестрі ніби й стипендію підвищену отримував.

Перед початком другого курсу перейшов в іншу групу, яка зветься в народі німецької. Крім мовного ярлика ця група належала вже до спеціальності Системне програмування, що вселяло якусь підвищену довіру. Тоді у мене з'явився новий улюблений предмет - Німецька мова. У якійсь мірі він нагадував шкільні уроки. У новій групі я придбав справжніх друзів, які завжди підтримували у важку хвилину.

З кожним новим курсом, як мені здається, вчитися ставало важче. Часом попадались дуже нецікаві для мене предмети, змусити себе, вивчити які я не міг. Нерідко попадались і неадекватні викладачі, які відбивали все бажання вивчати предмет. І навпаки - предмет, який не представляв абсолютно ніякого інтересу, подавався викладачем в такому вигляді, що сам мимоволі на дозвіллі тягнувся до підручника з цієї дисципліни. Протягом періоду навчання захоплювали дисципліни з програмування, які, на щастя, підносили розумні, кваліфіковані і добрі викладачі. В університеті, якщо хочеться отримувати стипендію і не охотка мати борги, доводиться починати щось робити не тільки під час сесії, а й упродовж усього навчального семестру. Це значно ріже час дозвілля. Часу і сил вистачає мало на що. Хоча, мені говорили, що я неправильно розподіляв їх. Однак, коли наступала весна, ми намагалися економити енергію на парах і витрачали її в повній мірі на футболі, який нерідко організовували після пар.

З першого курсу Студентський ПрофКом постійно збирав з нас якісь внески незрозуміло на що. І десь на третьому курсі ми з одногрупниками скористалися послугами цього самого Профкому, поїхавши зі знижкою на екскурсію до Львова і на лижний курорт в Карпати. Ще з моментів, які запам'яталися, можна відзначити поїздку на олімпіаду з комп'ютерних мереж до міста Хмельницький. Добре підготуватися до олімпіади ми не встигали, тому поїздка мала більше характер екскурсії. Один з учасників нашої команди був близький до призового місця навіть, зайнявши 5-у позицію в загальному рейтингу.

Пройшли 4 роки навчання в університеті, і треба було поступати на 5-ий курс. Шанси поступити на бюджет в магістратуру в мене були не дуже великі, але завдяки підтримці друзів і отримання сертифікату ECDL (European Computer Driving Licence), я все-таки пройшов. Однак, не все так райдужно, адже вступивши сюди, кожний змушений написати і захистити магістерську роботу. Моя майбутня магістерська робота «Розробка і дослідження підсистеми віртуальних паралельних моделей розподіленого паралельного моделюючого середовища (РПМС)», як і ще 12 чоловік у нашій команді, є частиною великого загального проекту, який курує професор Святний Володимир Андрійович.

Плани на майбутнє

Загадувати щось або будувати плани на майбутнє не особливо люблю, але, безсумнівно, першорядним завданням є тотальне закінчення університету та захист магістерської роботи, яку, до речі, ще треба написати. Хотілося б, звичайно, виконати і здати роботу в строк. І щоб не відрахували раніше. Ще було б непогано знайти цікаву і високооплачувану роботу, щоб можна було думати про якусь незалежність і організацію нової сім'ї.