Автобіографія

      Дитинство

      Народилася я холодним осіннім ранком 14 листопада 1989 року. Сподіваюся, мої молоді батьки були раді цій події. Моя мама, Наталія Валеріївна, студентка 4 курсу ДПІ кафедри АСУ в той час, судячи з усього, моє народження очікувала дещо пізніше — саме тому напередодні вона старанно готувалася до здачі іспиту. Але доля розпорядилася інакше — завжди обов'язкова і відповідальна студентка поїхала не на іспит (нехай простить її викладач з комп'ютерних мереж Володимир Георгійович Адамов), а в пологовий будинок. За розповідями близьких вся моя сім'я дуже відповідально поставилася до цієї події: не тільки тато і мама, бігали й метушилися буквально всі — від дідуся-академіка до зовсім юної тітки-школярки, за що їм всім величезне спасибі!
      Потім були ясла «Оленка», дитячий садок «Ластівка». Особливо запам'яталися саме часи, проведені в «Ластівці»: незабутні ранки, тематичні вечори та веселі уроки фізкультури в басейні. У всіх заходах я намагалася брати найактивнішу участь — пісні, танці, хороводи, роль «сніжинки» на новий рік. Саме дитячий садок, як не дивно, навчив мене бути обов'язковою і виконавчої. З цього часу і стала проявлятися моя відповідальність з приставкою «гіпер» — море переживань і величезне бажання бути кращою завжди, скрізь і в усьому.
      Одним словом, це були світлі і безтурботні дитячі роки, які згадуються з трепетом і усмішкою під час чергового перегляду старих фотографій і відеозаписів.

      Шкільні роки

      Свій перший шкільний день я пам'ятаю досить смутно. Не було ні величезної лінійки, ні натовпу людей, ні випускника з маленькою першокласницею на шиї — причиною відсутності всіх цих «принад» першого вересня стала приватна школа, в якій я провела перші півтора року свого шкільного життя. Цей період був більше схожий на продовження часів дитячого саду, ніж на новий етап в житті
      Ця шкільне життя почалася з середини другого класу, коли я перейшла в ЗШ № 68. Свій перший день у новій школі я не забуду ніколи! Для мене все було по-новому: у класі 25 чоловік, модульна система навчання, складні домашні завдання, потреба в економії часу. Окреме спасибі моїй першій вчительці — Олені Олексіївні Тирнахсиз, яка не тільки «підтягнула» мене по уроках, а повністю допомогла адаптуватися до нового середовища. Саме з її легкої руки я і стала вчитися на «відмінно» всі наступні роки. Також з цього часу, під чуйним керівництвом люблячих батьків, я активно зайнялася художньою гімнастикою і вивченням англійської мови, а з дев'ятого класу в моєму житті з'явилися ще й спортивні бальні танці. Вільного часу в той період у мене практично не було, однак шкодувати про це не доводиться — цей час навчив мене чітко планувати та організовувати свій день.
      Середня школа почалася з нового вчителя з великої літери — Галини Михайлівни Крупеніної, яка призначила мене старостою класу. Ця подія додало мені багато нових турбот і мотивації до ще більшої організації дня.
      «Шкільні роки чудові ...». Було все — і перша дитяча закоханість, і перший масовий прогул, і перший запис у щоденнику неприємного змісту, і зйомка в рекламі, і участі в телевізійних шоу, і приголомшливі театральні постановки, і нескінченні виступу, і туристичні поїздки з класом. Час біг весело і захоплююче! Досить швидко підійшов підсумок шкільного періоду — випускні іспити, золота медаль і випускний із морем сліз і теплих напутніх слів перед виходом в доросле життя.

      Університет

      Питання з вибором ВНЗ, думаю, відпало саме собою ще до мого народження (мама закінчила кафедру АСУ в ДПІ, а батько — кафедру АТ). Продовжуючи сімейну традицію, було вирішено штурмувати простори Донецького національного технічного університету, а саме спеціальність ІУС кафедри АСУ.
      На зборах факультету КІТА 31 серпня 2006, можливо завдяки заслугам моїх батьків перед вже рідним ДонНТУ, мене призначили старостою групи ІУС-06А. До цієї посади мені не звикати, тому особливих труднощів не виникло. Саме з цього дня і закрутилася студентське життя — лаби, заліки, модулі. Час пролетів дуже швидко: буквально недавно всі ми були купкою першокурсників з переляканими очима — а сьогодні вже пишемо свою біографію для сайту магістрів.
      Говорячи про значимість навчання в ДонНТУ, хочеться відзначити, що незалежно від того, чи стануть в нагоді нам знання, отримані за роки навчання, закінчуючи ДонНТУ, всі ми оволоділи навичками роботи з інформацією, уміннями швидко приймати рішення, реагувати на різного роду ситуації. Ми подолали певний щабель, пройшли хорошу школу життя і з гордістю будемо носити звання «магістр Донецького національного технічного університету».

      Плани на майбутнє

      «Не треба боятися невідомого, бо кожен здатний знайти те, чого хоче, отримати — в чому потребує» — так написав Пауло Коельо, і з цим складно не погодитися.
      У найближчому майбутньому я планую успішно захистити магістерську роботу, отримати диплом, а далі — нехай це звучить банально — хочу отримувати моральне і матеріальне задоволення від роботи, хочу створити міцну сім'ю. У планах — подивитися весь світ. Я вірю в себе, тому досягну поставленої мети!