У далекому 1989 року мого народження жовтень був напрочуд холодним і похмурим місяцем. Але 6 числа з самого ранку погода почала налагоджуватися, а коли до вечора зовсім розпогодилося і пологовий будинок освітлювали останні промені теплого жовтневого сонця, я з'явився на світ. Назвали мене Олексієм. Народився я в невеликому, але дуже дружному, шахтарському місті Краснодоні, що розташований на річці Кам'янка і з усіх боків оточена шахтами і териконами. Місто знаходиться в Луганській області, за півгодини їзди від обласного центру. У Краснодона славна і трагічна історія. Під час вітчизняної війни в місті діяла підпільна антифашистська комсомольська організація «Молода гвардія», яка, не дивлячись ні на що, вперто боролася з німецькими загарбниками. Однак підла зрада перервало діяльність «Молодої гвардії», більшість підпільників були захоплені і по-звірячому закатовані. У пам'ять про їх подвиг у міському парку, був споруджений меморіальний комплекс «Нескорені».

У віці чотирьох років, я з батьками переїхав в місто Донецьк, де живу й досі. Визначили мене спершу в садок, а коли виповнилося 6 років, віддали в перший клас 142 школи, яка, до речі, знаходилася через дорогу від садочка. У молодших класах улюбленими предметами були «точні» науки, хоча і читати теж подобалося. У старших класах все сильніше виявлялася тяга до точних наук, вони то і визначили мою подальшу долю. Із середньої школи особливо запам'ятався предмет креслення, напевно, самий улюблений предмет в 142 школі. Саме він допоміг розвинути просторову уяву, що не раз рятувало при здачі лабораторних робіт з нарисної геометрії в університеті. У школі давали середній рівень знань, якого навряд чи б вистачило для беззастережного вступу на хорошу спеціальність, тому хотілося більшого ... У 2006 після старанної підготовки та складання серйозного іспиту, який проходив у БНЗ першого корпусу ДонНТУ, вступив у «Донецький колеж», заснований Григорієм Штейном. Тут вчитися було дуже здорово. Нестандартна, як для школи, система навчань з 9 класу привчала до університетського життя. Всім учням видали заліковки, а рік розділили на два семестри, в кінці кожного з яких проводилися іспити. Так, і самим головним нововведенням, яке особливо подобалося учня, була відсутність щоденника як факт. У кінці 11 класу учнів колежу водили по університетах, для ознайомлення з можливими спеціальностями і посилено готували до вступних іспитів. Цікаві предмети, чудові викладачі, сприяли легкому дострокового вступу до кількох університетів.

Вступивши на кілька спеціальностей довелося робити не легкий вибір. Вибирав між інформаційними керуючими системами ДонНТУ і прикладною математикою ДонНУ. Зваживши безліч фактів визначив, що ДонНТУ для мене краще. Не дивлячись на те, що з університетської системою був вже трохи знайомий, у першому семестр все одно було важко - багато нового, незрозумілого, але найважче було шукати аудиторії. У новинку були і курсові, з таким типом робіт я раніше не зустрічався, але набивши шишки при здачі кількох, я зрозумів, що в них також немає нічого важкого. З часом стало все просто і зрозуміло, з кожним семестром з'являлося все більше улюблених предметів і викладачів. Все пішло по накатаній - лекції, лаби, модулі стали буденною справою і успішно все здавалося в термін. У коні четвертого року навчання довелося згадати все вивчене за 4 роки і здати державні іспит. Але і з цим завданням впорався успішно, отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури. Темою для магістерської роботи вибрав цікавий та перспективний напрям - бездротові сенсорні мережі (WSN), а назва теми звучить так: «Моделювання та візуалізацію бездротових сенсорних мереж».

Основним завданням на найближчий рік є закінчення магістратури, а разом з тим написання магістерської роботи і захист її не менше ніж на відмінно. Подальші плани будувати складно, хочеться займатися цікавою справою, якщо вийде то за фахом і ні від кого не залежати, а просто працювати на себе ...