«Награды, лесть и прочее
Не заменяют ум и честь
И все такое прочее!»
Роберт Бернс
Я, Фунтиков Максим Миколайович народився 1 листопада 1987 року в місті Красний Луч Луганської області. Дитинство було веселим і безтурботним, але відвідування дитячого садка залишило в пам'яті не кращі спогади.
З п'яти років я навчився читати! Моїми першими прочитаними літературними творами були статті місцевої газети.
В 1995 році я пішов у перший клас, у середню школу № 13 м. Красний Луч. Нові знання, які давали нам у школі були цікаві, але в мене завжди виникало ще безліч питань. Рамки загальноосвітньої школи не давали повноцінних відповідей на ці питання. Вчився я на п'ятірки, але це лише теорія. Практичні дослідження не змушували чекати на себе. Після школи я намагався максимально швидко й правильно виконати всі домашні завдання. Таким чином, виконавши частину обов'язкових щоденних справ, я приступав до улюблених занять.
Улюбленим захопленням вражаючим мене з дитинства й донині – є відкриття та дослідження всього нового. Самостійний пошук вимагає не тільки цікавості й допитливості, але й особливий творчий підхід до дослідження різних нових явищ. Так, я намагався самостійно майструвати «складні» на той момент технічні пристрої.
Не можу назвати себе великим знавцем літератури, але вітчизняні класичні твори допомагали мені зрозуміти ті або інші процеси, що відбуваються в природі та в соціумі. Таких поетів і письменників як Пушкін О.С., Лермонтов М. Ю., Чехов А. П. і Толстой Л. М. я б воістину назвав пророками в нашій Батьківщині.
Обсяг шкільних знань не достатньо освітлював події об'єктивної дійсності у світлі суб'єктивної реальності, але заклав базис мого світорозуміння. Особливий внесок у формування моєї особистості внесли мої батьки: Миколай Дмитрович і Світлана Борисівна Фунтикови.
Мій батько, з дитячих років, пробуджував в мені інтерес до природознавства, любов до природи та прагнення до гармонічного співіснування з усім живим, що нас оточує.
З тринадцяти років мій інтерес був спрямований на вивчення комп'ютерної техніки та технології. Освоєння апаратного та програмного забезпечення комп'ютера дало свої позитивні результати вже в старшому віці, коли шкільні роки закінчилися.
В 2005-2006 році пройшов навчання в Донецьком вищому регіональному училищі автосервісу за фахом «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення». В ході навчання я розвивав та закріплював базові навички роботи з комп'ютером!
В 2006 році на підставі вступних іспитів, я вступив на бюджетну форму навчання до двох вузів: Донецький інститут штучного інтелекту та Донецький національний технічний університет. Для мене вибір був очевидний – Донецький національний технічний університет. Виконання робіт з спеціальності «Радіоелектронні системи, пристрої та комплекси» за роки навчання стало головною та улюбленою справою.
Причинами вступу до університету стали: одержання вищої освіти та бажання освоїти специфіку радіотехнічних систем та пристроїв. Протягом навчання в університеті мене цікавили проблеми оптимізації й поліпшення сучасних радіоелектронних систем.
Науковий керівник доктор технічних наук Сорочан Анатолій Григорович допоміг мені конкретніше визначитися зі специфікою роботи та спеціалізацією. Саме тому темою моєї магістерської роботи стало «Дослідження приймача виявлення на основі j-кореляційної обробки сигналів».
В процесі навчання в університеті я одержав не тільки знання, але й безцінний досвід взаємодії з людьми в умовах різноманітних життєвих ситуацій. Приємні спогади залишили в мене поїздки по різних місцях України та близькому зарубіжжю під час канікул!
Найяскравіші враження залишила поїздка до м. Геленджик улітку 2008 року. Геленджикський район характерний не тільки курортною зоною Північного Кавказу, але й історичною спадщиною стародавності наших предків – Дольменами. Саме тому свій індивідуальний розділ я присвятив дольменам.
2010 рік став визначним у моєму житті.
Саме в цьому році я успішно склав іспити та вступив до магістратури, продовживши навчання в університеті зі своєї спеціальності, і створив новий осередок суспільства під назвою родина. Повноцінним це осередок став з моменту появи нового чоловічка – мого сина Микити. Моя сім'я, дружина Вікторія і син Микита, займають особливе місце в моєму житті.
Після захисту магістерської роботи та одержання диплома, хочеться знайти своїм знанням і навичкам гідне застосування.
Крім вивчення технічних питань, міні цікава тема інтеграції науково-технічного прогресу в педагогічній роботі з підростаючим поколінням.