З'явилася на світ я в теплу і сонячну весняну днинку - 10 квітня. Моїм вихованням займалися мама Бобелюк Валентина Володимирівна, папа Бобелюк Борис Олегович і бабуся Василенко Софія Іванівна. У 4 роки я пішла в дитячий садок «Джерельце», де у мене з'явилося багато друзів, з багатьма з них я згодом виявилася і в одному класі. Оскільки в дитинстві я багато часу проводила з бабусями, вони прив'язали до мене любов до вишивання і шитва. Завдяки батьку в мене розвивалася тяга до спорту, а мами – любов до читання книг.
1 вересня 1996 року я пішла в перший клас загальноосвітньої школи № 37 м. Макіївки, мій перший вчитель – Кривоусова Валентина Василівна була чуйним і гарним педагогом, на мій погляд, саме вона прив'язала до мене любов до навчання, багато в чому вплинула на побудову мого характеру і розвиток внутрішніх якостей.
Ще одним важливим моментом мого дитинства був перехід на 2-й ступінь шкільного життя – в 5 клас. Моїм класним керівником став Кретов Володимир Ігоревич. Я дуже рада, що 7 років він вів наш клас, кував з нас справжніх людей, про таких вчителів говорять: «Вчитель від Бога». Саме завдяки йому наш клас був таким дружним і згуртованим. Конкурси, ігри, пікніки - він робив усе, щоб ходити до школи було цікаво і весело. 2 рази на рік (навесні і восени) наш класний керівник організовував поїздки до Брусіна.
Навчання в школі мені давалося легко, тому кожен навчальний рік я закінчувала «на відмінно». Моїми улюбленими предметами були: математика, історія, музика і література. У вільний час я займалася танцями, відвідувала секцію волейболу, але найбільший вплив на мене зробили відвідування театрального гуртка, мені подобалося виходити на сцену і грати ролі перед іншими людьми, а також відвідування секції журналістики, де можна було вигадувати цікаві оповідання, брати інтерв'ю, писати статті. Мої публікації можна знайти в міському дитячо-юнацькому друкованому виданні «Большая перемена».
У школі я не пропускала жодного культурного і спортивного заходу: брала участь в КВК, конкурсах краси, співала на шкільних концертах, захищала честь школи в інтелектуальних конкурсах і спортивних змаганнях районного і міського масштабу.
Я не відразу визначилася в якому саме учбовому закладі хотіла б здобувати освіту, тому поступила за результатами рейтингів відразу в декілька університетів. Але після проходження курсів з математики при ДонНТУ, визначилася не лише з університетом, але і спеціальністю. Чому я вирішила стати студенткою ДонНТУ? Тому що цей університет високо котирується як в нашій країні так і далеко за її межами, а багато працедавців позитивно відзиваються про випускників і викладачів цього університету. Чому вирішила освоювати спеціальність «Управління персоналом і економіка праці»? Тому що спеціальність відносно нова, а значить і затребувана. А головне, відчула, що змогла б себе реалізувати в майбутньому, опанувавши знання з цієї спеціальності.
1 вересня 2006 року я перший раз прийшла на аудиторні заняття в університет, це була політекономія. Чесно можу признатися, що абсолютно не слухала тоді викладача, все розглядала величезну аудиторію 3-го корпусу й вивчала нових одногрупників. Можу сказати, що спочатку мені було складно звикнути до збільшеного учбового навантаження, вставати на перші пари, здавати перші модулі. Але я швидко адаптувалася, набула багато нових друзів в університеті, загалом, влилася і занурилася в студентське життя. З одногрупниками ми разом часто збиралися, гуляли, досі згадую з посмішкою спільне розв'язання розрахункових робіт з вищої математики. В університеті я також намагаюся проявляти себе в науковому та культурному житті: беру участь в наукових студентських конференціях і маю ряд публікацій, днях кафедри, де можна себе задіяти і як режисер-постановник, і як організатор, і як актор.
За 4 роки навчання в університеті найцікавішими для мене були такі предмети як: менеджмент персоналу, гроші та кредит, фінанси, релігієзнавство, соціологія праці, управління трудовим потенціалом, психологія і конфліктологія. Також хотілося б назвати викладачів «з великої букви» на пари яких я приходила з подвійним задоволенням і чекала з нетерпінням наступних занять, це Швець Ірина Борисівна, Захарова Оксана Володимирівна, Чумаченко Олена Володимирівна, Шульгіна Тетяна Сергіївна, Євсєєва Олена Геннадіївна, Усачова Галина Михайлівна, Рубан Тетяна Євгеніївна, Леонов Олег Леонідович, Оленцевич Наталія Володимирівна. Окреме спасибі моєму науковому керівникові Котовій Наталії Іллівні за підтримку, поради і терпіння. Без її допомоги і керівництва я не змогла б написати жодної статті і жодної частини НДРСу.
Тема моєї магістерської роботи «Організація оцінювання персоналу». Вибір обумовлений актуальністю цієї теми, оскільки в наш час існує багато проблем з організацією і проведенням оцінки персоналу: нерегулярність проведення, розрізнений і несистемний характер, відсутність конструктивного зворотного зв'язку між оцінюваним і оцінювачем. Усе це свідчить про актуальність дослідження вітчизняного досвіду оцінювання персоналу.
Літом 2010 року я поступила до магістратури на спеціальність «Управління персоналом і економіка праці». В результаті старанного навчання впродовж 4-ох років я змогла поступити на бюджетну форму навчання і дуже цим горжуся. Завдяки студентським рокам в університеті я зрозуміла, що означає надійне дружнє плече й підтримка, стала стійкіше відноситися до життєвих труднощів і більш розсудливо приймати рішення в стресових ситуаціях, цінувати вільний час і зрозуміла наскільки важливе місце в моєму житті займає моя сім'я. Студентство загартовує нас, готує до складного дорослого життя, щоб переступивши поріг університету, ми були максимально адаптовані до конкурентного середовища на ринку праці.
В майбутньому я хотіла б успішно захистити магістерську роботу, знайти хорошу роботу яка приносила б мені моральне і матеріальне задоволення, допомогла б мені самореалізуватися, вийти заміж за надійного і люблячого чоловіка й мати від нього двох дітей. Також дуже хотілося б продовжувати спілкуватися з університетськими друзями, і навіть через багато років зустрічатися разом і згадувати з посмішкою студентські роки.