Факультет менеджменту
Кафедра управління персоналом і економіка праці
Спеціальність: Управління персоналом і економіка праці
Актуальність тими дослідження: На даний момент у світовому суспільстві прогресує перехід від індустріальної економіки до інформаційної або економіки знань. Перехідний період характеризується як і раніше високим значенням природно - сировинних ресурсів, але істотно зростає роль людських ресурсів, инновационно - інтелектуальної діяльності людини, що формує інтелектуальний капітал, як фактор стійкого соціально - економічного розвитку. Усе більше зростає роль наукомісткої продукції в розвитку виробництва. У зв'язку із цим величезний вплив на розвиток і підприємства, і економіки в цілому повинне зробити теоретичний і практичний розвиток сучасних підходів до керування інтелектуальним капіталом як основи збільшенні прибутку [1]. Рівень інтелектуального капіталу й уміння ефективно його використати визначають успішне функціонування організації на сучасному ринку товарів і послуг. Однієї із причин по яких наші підприємства уступають по конкурентоздатності розвиненим західним підприємствам є не розуміння в повному ступені ролі інтелектуального капіталу для розвитку всієї організації в цілому. Ще однією причиною є те, що дотепер немає загальної теорії управління інтелектуальним капіталом і розуміння важливості взаємозв'язку між окремими його елементами.
Ціль та завдання: Основною метою роботи є вивчення сутності інтелектуального капіталу, структури й керування його елементами в цілому. Для досягнення поставлених цілей були сформульовані наступні завдання: вивчення сутності інтелектуального капіталу, визначення терміна й аналіз структури, розглянути підходи до керування інтелектуальним капіталом, проаналізувати методи оцінки інтелектуального капіталу організації, визначити роль керування персоналом у розвитку інтелектуального капіталу. Для рішення поставлених завдань наукового дослідження використалися системний, процесний, ситуаційний походи, загальнонаукові методи аналізу, синтезу, аналогії, формальної логіки, спостереження, методи соціальних досліджень, експертної оцінки, економіко - статистичні методи.
Передбачувана наукова новизна: Наукова новизна даної роботи полягає у визначенні ролі й значення керування персоналом у розвитку інтелектуального капіталу організації. Запропоновано авторське визначення терміна "інтелектуальний капітал", узагальнена структура інтелектуального капіталу організації й одержала подальший розвиток в умовах Макіївського Науково - Дослідницького Інституту.
Плановані практичні результати: Впровадження рекомендацій з визначення структури інтелектуального капіталу і його оптимізації в умовах Макіївського Науково - Дослідницького Інституту.
Огляд досліджень і розробок по темі у ДонНТУ
Основою даного дослідження послужили праці як закордонних так і вітчизняних авторів, що вивчали сутність, структуру, методи оцінки й керування інтелектуального капіталу. Також дана тематика була розглянута й ученими Донецького національного технічного університету. Так Богдан В.С. вивчив сутність й основи інтелектуального капіталу [2], Кендюхов А.В. розробив концепцію організаційно - економічного механізму керування інтелектуального капіталом підприємства [3], Цвирко І. обґрунтував вплив інтелектуального капіталу на політику компанії [4], Левина І.В. розглянула інституціональні фактори відтворення інтелектуального капіталу, а також інтелектуальний капітал і його значення в контексті сучасного економічного розвитку [5].
Огляд досліджень і розробок по темі в Україні
У цей час багато українських та російських вчених звернулися до зазначеної проблеми, розглядаючи її в тому або іншому аспекті: керування персоналом і людським капіталом (Р.І. Капелюшников, І.М. Албеков, Т.Г. Леонов, Т.Ю. Базарів, А.Я. Кибанов, С.А. Дятлів й ін.); керування інноваціями (І.Т. Балабанів, Р.А. Фатхутдинов, Э.А. Уткін, С.Д. Ильенкова, Г.Я. Гольдштейн й ін.); керування інтелектуальними активами й інтелектуальною власністю (В.В. Белов, Б.А. Яковлев, А.А. Бовин, Л.І. Лукичева, А.Н. Козирєв, Б.Б. Леонтьев й ін.); методологія навчання дорослих (Т.А. Федотова, А.А. Вербицкий, СИ. Зміїв й ін.); інформаційне забезпечення діяльності організації (Т.Н. Калянов, В.В. Липаев, Ю.Ф. Тельнов, И.В. Соколова, А.Н. Романов й ін.). Значний внесок у розвиток і популяризацію нового напрямку керування організацією роблять російські вчені В.Л. Іноземців, В.Л. Макаров, С.М. Климов, Б.З. Мильнер, Г.И. Маринко, В.П. Баранчеев, В.П. Багов [1].
Огляд досліджень і розробок по темі в світі
Можна виділити багато іностранних вчених, які розглядали цю тему. К. Віг, Т. Ллойд, П. Друкер, Р. Аккоф, Я. Менцер, Л. Прусак, Э. Брукинг обґрунтували важливість систематичного формування й використання знань в економіці суспільства. А. Тоффлер, Д. Белл, Е. Маасуда вказали на значимість створення й поширення інформаційних технологій. Т. Шульц і Г. Беккер створили теорію людського капіталу. М. Полани, И. Новак, X. Такеуши звернули увагу на використання неявних знань працівника. Теорію організації, що самонавчається, розвивали К. Аджарис, П. Сендж, Д. Тис. П. Страссман і К.-Э. Свейби зробили значний внесок у методологію оцінки інтелектуального капіталу [1].
Короткий виклад власних результатів, наявних і запланованих:
Основою інноваційної діяльності організації є її інтелектуальний капітал. Рівень інтелектуального капіталу й уміння ефективно його використовувати визначають успішне функціонування організації на сучасному ринку товарів і послуг. При цьому під терміном "інтелектуальний капітал" варто розуміти як позначення творчих можливостей організації по створенню й реалізації інтелектуальної й інноваційної продукції [6].
Інтелектуальний капітал — це знання, інформація, досвід, організаційні можливості, інформаційні канали, які можна використати для створення багатства. Інакше кажучи, це сума всього того, що знають і чим володіють. Однак, незважаючи на значну кількість виконаних досліджень, багато теоретичних, методологічних і методичних аспектів здійснення процесу управління ІК розкриті не повною мірою.
Інформація, знання, інтелектуальна власність перетворилися в продукти виробничого процесу. Сучасні інформаційні й комунікаційні технології визначають не тільки сьогоднішній, але й завтрашній день сучасного суспільства, рівень розвитку якого значною мірою залежить від ефективної комунікації й ступеня використання коштів обробки інформації (комп'ютерів, обчислювальної техніки, ксероксів, телефонів, програмного забезпечення) [7]. Інтелектуальний капітал (ІК), таким чином, — це термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія тепер не може існувати. Тим часом, таке явище, як інтелектуальний капітал, звичайно не розглядається як самостійний об'єкт управління, а, по суті, розподіляється по окремих напрямках тим самим, здобуваючи другорядне значення. Частково це пов'язане з тим, що управління знаннями й інформацією (які в сукупності з кадрами, тобто виробниками знань і становлять інтелектуальний капітал) традиційно базується на аналізі якихось умовно - відчудженних процесів їхньої трансформації. При цьому людина більшістю подібних теорій "розглядається як оброблювач інформації, а не її творець", як слідство: "організації часом не обертають необхідної уваги на творчий потенціал своїх співробітників" [8].
В.П. Багов, Е.Н. Селезньов, В.С. Ступаков, автори навчального посібника "Управління інтелектуальним капіталом", під терміном "інтелектуальний капітал" мають на увазі "інтелектуальне багатство організації, що визначає її творчі можливості по створенню й реалізації інтелектуальної й інноваційної продукції" [6].
Відомий закордонний вчений Э. Брукинг, застосовував термін "інтелектуальний капітал" для позначення нематеріальних активів організації ("це термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія тепер не може існувати") [9].
У той же час, незважаючи на зростаючу актуальність розгляду інтелектуального капіталу підприємства як нової області управління, усе ще не існує однозначного трактування самого терміна «інтелектуальний капітал».
Тому розглянемо ще декілька підходів до визначення цього поняття різними авторами:
1. ІК організації — сукупність індивідуальних та колективних, явних та неявних знань, інформації, досвід, кваліфікації, мотивації персоналу, його комунікаційних можливостей, які використовуються організацією [10].
2. Інтелектуальний капітал — це ресурси, які впливають на ефективність функціонування підприємства (можливість досягати мети) та відповідають наступним ознакам:
- не мають матеріального змісту;
- представляють собою майбутні економічні вигоди [11].
3. ІК — це інтелектуальне багатство організації, що визначає її творчі можливості по створенню й реалізації інноваційної продукції [12].
В. Іноземців каже, що інтелектуальний капітал — це інформація й знання, які відіграють роль "колективного мозку", що акумулює знання працівників, інтелектуальну власність, накопичений досвід, організаційну структуру, інформаційні мережі, імідж підприємства [13].
Б. Леонтьев під інтелектуальним капіталом підприємства розуміє вартість всіх наявних інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, природні й придбані розумові здатності й навички, а також накопичені бази знань і корисні відносини з іншими суб'єктами; тобто мова йде про бренди, клієнтурі, фірмовому найменуванні, каналах збуту, ліцензійних й інших угодах і т.д. [14].
Л. Мірошник розглядає інтелектуальний капітал ширше — як розумові здатності людей у сукупності зі створеними ними матеріальними й нематеріальними засобами, які використаються в процесі інтелектуальної праці; таким чином, до складу інтелектуального капіталу включаються як нематеріальні, так і матеріальні активи [15].
Проте, найбільш точним та всеохоплюючим визначенням терміна «інтелектуальний капітал», на мою думку, — це знання, інформація, досвід, організаційні можливості, інформаційні канали, які можна використати для створення багатства. Це те чим володіє підприємство, та за допомогою чого можливий його розвиток.
У вітчизняній науці досліджено проблематику структури інтелектуального капіталу підприємств В.П. Багов, Е.Н. Селезньов, В.С. Ступаков вивчають, що інтелектуальний капітал складається із двох тісно взаємодіючих частин: кадрового капіталу й інтелектуальної власності [6]. Кадровий капітал ділиться на людські та структурні активи. В свою чергу інтелектуальна власність поділяється на виробничі та маркетингові активи.
Під кадровим капіталом мається на увазі сукупність наявних знань, досвіду, професійних якостей співробітників організації (людські активи), що є базової складової "інтелектуальної власності", яке забезпечує створення, і потенціали творчої активності колективу, що визначається корпоративною культурою організації й загальною культурою взаємодій у колективі (структурні активи) [7].
Людські активи — це насамперед співробітники організації, тобто фахівці, наділені знаннями й навичками, професійними якостями, люди з певним характером і здатностями, вихованням і культурою. Це частина людського капіталу, найважливішою особливістю якої є те, що її не можна не продати, не здати в заставу; її можна лише ефективно або неефективно використати для досягнення цілей організації.
Структурні активи організації. Корпоративна культура організації — це невід'ємна частина її людського капіталу, що є основою структурних активів організації. Вона визначає ефективність творчого процесу й успішність нарощування знань і навичок співробітниками організації.
Інтелектуальна власність, являє собою продукт творчої діяльності співробітників організації й має подвійну природу. З одного боку, створювана в організації інтелектуальна власність стає товаром на ринку інтелектуальної продукції й може здобуватися іншою організацією, а з іншої сторони це інтелектуальний інструментарій, що безпосередньо бере участь у створенні інноваційної продукції й у ній упредметнюється, багато в чому визначаючи її споживчу цінність, а, отже, і вартість [6].
Маркетингові активи — це частина інтелектуального капіталу, що створюється не в процесі творчої діяльності фахівців організації, а є результатом всієї інноваційної діяльності, що створює імідж фірми, тобто "образ фірми (її товарів або послуг), що забезпечує положення на ринку й вірність покупця фірмовій марці" [6].
Відомий закордонний вчений Э. Брукинг, застосовуючи термін «інтелектуальний капітал» для позначення нематеріальних активів організації ("це термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія тепер не може існувати" [9]), пропонує підрозділити їх на чотири частини: ринкові активи, інтелектуальна власність, людські активи й інфраструктурні активи.
Як видно, ця модель має трохи іншу структуру, чим інші варіанти, пропоновані вітчизняними фахівцями. Основною різницею є, мабуть, зсув акценту з людини, як виробника знань на знеособлений їхній облік у рамках категорії "нематеріальні активи".
Ринкові активи — це той потенціал, що забезпечується нематеріальними активами, пов'язаними з ринковими операціями. Як приклади можна привести різні марочні назви товару, покупців з їхньою прихильністю цим марочним назвам, повторюваність угод, портфель замовлень, канали розподілу, різні контракти й угоди, такі як ліцензування, франшиза й т.п.
Інтелектуальна власність включає ноу-хау, торговельні секрети, патенти й різні авторські права. Сюди також ставляться торговельні марки товарів і послуг. Деякі компанії щорічно реєструють тисячі патентів, значна частина яких навіть не виводиться на ринок.
Під людськими активами мається на увазі сукупність колективних знань співробітників підприємства, їхніх творчих здатностей, уміння вирішувати проблеми, лідерських якостей, підприємницьких й управлінських навичок. Сюди також включаються психометричні дані й відомості про поводження окремих особистостей у різних ситуаціях, наприклад при командній організації робіт або в стресових ситуаціях.
Інфраструктурні активи — це ті технології, методи й процеси, які роблять роботу підприємства взагалі можливої. Наприклад, корпоративна культура, методи оцінки ризику, методи керування торговельним персоналом, фінансова структура, бази даних по ринку в цілому й окремих покупцях, комунікаційні системи на зразок електронної пошти й телеконференцій.
П. В. Беспалов розглядає структуру інтелектуального капіталу у вигляді трьох складових: людського, організаційного й клієнтського капіталу [7].
Людський капітал — це частина інтелектуального капіталу, що має безпосереднє відношення до людини (знання, практичні навички, творчі й розумові здібності людей, їхні моральні цінності, культура праці). Людський капітал важливий при проведенні інновацій і любого відновлення.
Організаційний капітал — це частина інтелектуального капіталу, що має відношення до організації в цілому (процедури, технології, системи керування, технічне й програмне забезпечення, оргструктура, патенти, товарні знаки, культура організації, відносини із клієнтами). Організаційний капітал — це організаційні можливості фірми озиватися на вимоги ринку. Він відповідає за те, як людський капітал використається в організаційних системах, перетворює інформацію. Організаційний капітал у великому ступені є власністю компанії й може бути відносно самостійним об'єктом купівлі - продажу.
Споживчий, або клієнтський капітал складається зі зв'язків і стійких відносин із клієнтами й споживачами. Одна з головних цілей формування споживчого капіталу — створення такої структури, що дозволяє споживачеві продуктивно спілкуватися з персоналом компанії.
Інтелектуальний капітал — багатомірне явище, тому навряд чи можливо сформулювати просту й універсальну його модель.
Проте я пропоную виразити кількісно та якісно модель інтелектуального капіталу яку запропонували .П.Багов, Е.Н. Селезньов, В.С. Ступаков в умовах Макіївського Науково - Дослідницького Інституту по охороні робот в гірничій промисловості (рис.1).
Рис. 1 - Структура інтелектуального капіталу МакНДІ (анімація, 8 кадрів, 10 циклів, 22 Кб)
З рис. 1 можна помітити, що лише структурні активи використовуються не достатньо та знаходяться в стадії розробки.
У даній роботі були викладені основні підходи до визначення сутності й структури інтелектуального капіталу організації. Також представлена й ідентифікована структура інтелектуального капіталу Макіївського Науково - Дослідницького Інституту по охороні робіт у гірничій промисловості. Викладено основні рекомендації з удосконалення структури в МакНДІ. Одним з основних перспектив дослідження є визначення ролі керування персоналом у розвитку інтелектуального капіталу.
При написанні даного реферату випускна робота магістра ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи: 1 грудня 2011 р. Повний текст роботи та матеріали за темою роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.