Мої батьки Жереб΄ятьев Олександр Миколайович і Жереб΄ятьева Ніна Іванівна переїхали в це прекрасне і квітуче місто Донецьк в 1987 році з моєю старшою, але на той момент ще малесенькою сестричкою. Після того, як вони улаштувалися в новому будинку підшукали роботу, вони вирішили, що пора б звати нову лелеку, так народилася я 15 вересня 1989 року. Вихованням моїм займалася мама, яка після мого народження закінчила працювати і вирішила присвятити себе сім'ї. У садок я ходила не охоче, оскільки була дуже соромлива на той час і удома мені сповна вистачало спілкування зі своєю старшою сестрою.
У 1995 році я пішла в школу і тут те все і почалося! Уроки, домашні завдання, книги – все це мене дуже захопило, але не надовго. Дуже скоро мені набридло, я стала шукати себе, в чомусь іншому.. У сьомому класі я вирішила зайнятися вільною боротьбою. Родичі були здивовані і стривожені – “таке заняття не для маленької і крихкої дівчини” - говорили вони мені, але я наполягла на своєму і добилася не поганих результатів. Через рік тренувань я займала призові місця в обласних і регіональних змаганнях. Опісля ще пів року поїхала на між українські змагання. Участь в них запам'яталася мені на все життя, – підготовчі тренування, чуже місто, стреси, хвилювання, – але зі мною була моя команда, тренер, які допомогли мені впоратися зі всім цим. На цьому змаганні я зайняла четверте місце, це не дало мені ні грамоти, ні розряду. Але я була щаслива, це був відмінний результат, для змагань такого рівня. Після цього мною зацікавилися, мені почали пропонувати кращі тренера співпрацювати з ними, вступ до медичного університету на пільговій основі від їх клубу, всі говорили про гарні перспективи у великому спорті...Але це було не моє.. Тому вільна боротьба залишилася для мене дуже цікавим етапом мого життя – захоплення, але не більш, я вирішила вступати до університету.
У 2006 році я “свідомо”, як і більшість абітурієнтів вибрала спеціальність маркетинг. Питання з вибором університету не стояло як такого, моя старша сестра вчилася в ДонНТУ (на той момент ДПІ), і дала мені наполегливі рекомендації “Так, там складно, але там дають кращі знання”. Почалося студентське життя і мені воно дуже сподобалася, навчання давалося мені легко, спеціальність подобалася все більше і більше, тому я парила. На першому ж курсі я зустріла свою кохану людину. У 2007 році ми зіграли весілля. Тепер я займалася не лише навчанням, але і облаштуванням родинного вогнища. Через деякий час мій будинок був як повна чаша, я навчилася всьому: прибирати, готувати (що чесно кажучи до заміжжя не вміла зовсім), незабаром мені стало даватися це з легкістю і я вирішила, що час і попрацювати. Спеціальність маркетинг давала мені багато цікавих знань, але це була лише теорія, мені хотілося практики, хотілося побачити зрозуміти це середовище зсередини. Оскільки освіта в мене була не закінчена, брати маркетологом мене ніхто не хотів. Тому я влаштувалася на роботу промоутером, і моїм директором став директор по маркетингу, я побачила організацію його роботи, побачила, як це все відбувається на практиці. Після цього я змінила не одне місце роботи і зрозуміла, чого не вистачає нашим директорам з маркетингу, їм не вистачає знань в управлінні персоналом. Закінчивши бакалаврат за фахом маркетинг я вирішила закінчити магістрат за фахом “Управління персоналом” для того, щоб надалі бути професіоналом в цій області і не допускати тих помилок, які я відчула працюючи в під керівництвом відмінного фахівця з маркетингу, але який допускає помилки в управлінні персоналом.
У 2010 році я поступила на бюджетний магістрат спеціальності “Управління персоналом і економіка праці”, на той момент мені було дуже складно, це був дуже насичений час, не було жодної вільної хвилинки - я вчилася, працювала повний робочий день і чекала найголовнішої події в моєму житті...
І ось 6 грудня з'явився мій кращий новорічний дарунок – у мене народилася дочка.
Я дуже активна, і сидіти удома не для мене, я вимагаю самореалізації і прагну до цього. Найближчим часом я планую закінчити успішно своє навчання, захистити магістерську роботу. При цьому дарувати любов своїй сім'ї, а головне дочці.
“Ми досягаємо мети і ставимо нові, в цьому і є сенс життя”
(Кузьміна )Н.О.
Дружна сім'я, багато дітей і самореалізація.