Факультет економіки
Кафедра економіки та маркетингу
Спеціальність:
Економіка паливно-енергетичного комплексу
Науковий керівник:
к.т.н., професор Кучер Анатолій Тимофійович
Собівартість продукції представляє собою вартісну оцінку продукції на базі вартості, спожитої у процесі її виробництва сировини, матеріалів, палива, енергії, праці, та інших складників. Це так звана повна собівартість, яка включає в себе всі витрати на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт та послуг. Порівняння повної собівартості з доходом від реалізації продукції дає валовий прибуток від реалізації.
Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання в області зниження собівартості продукції. Тобто все більшої актуальності набуває проблема зниження собівартості.
Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, раціональне використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, налагодження господарських зв'язків.
Актуальність теми
Проблеми обліку витрат на виробництво і визначення собівартості продукції дотепер залишаються темою дискусій, що розвертаються як у періодичній пресі, так і на науково-практичних конференціях, семінарах. Але невирішені питання ще лишаються.
Встановлено, що від рівня витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного промислового підприємства.
Предмет та об’єкт дослідження
Об'єкт дослідження — Відособлений підрозділ „Шахта „Прогрес“ Державного підприємства „Торезантрацит“.
Предмет дослідження — організаційно-економічні заходи щодо зниження собівартості продукції вугледобувного підприємства
Мета і задачі дослідження
Мета дослідження — розкрити особливості формування собівартості видобутку вугілля на вугледобувному підприємстві, охарактеризувати процес управління нею та запропонувати необхідні заходи, щодо її зниження.
Поставлена мета може бути реалізована через вирішення наступних завдань:
- надати характеристику сучасного стану вугільної промисловості, особливості її функціонування у період кризи, та можливих інституціональних перетворень;
- розглянути види витрат, які включаються до собівартості вугілля, особливості її калькулювання;
- проаналізувати можливі резерви зниження собівартості вугілля;
- охарактеризувати діяльність підприємства за критерієм витрат і можливість ліквідації її „ вузьких місць“;
- розглянути порядок включення витрат в собівартість добутку вугілля і методика їх аналізу;
- запропонувати методику управління собівартістю продукції;
- надати методику оцінки фінансового стану вугледобувного підприємства.
Наукова значущість і практична цінність результатів рoботи
Наукова значущість роботи полягає у запропонуванні використовувати економіко-математичні методи при аналізі собівартості вугілля.
Практична цінність отриманих результатів буде полягати в тому, що випускна робота надасть комплексний інструмент оцінки собівартості продукції вугледобувного підприємства та можливість розробки заходів зі зниження собівартості вугілля.
Огляд досліджень із теми в ДонНТУ. Найбільш відомі та популярні праці таких викладачів університету як Звенячкіна В.Ю, Євдокимов Ф.І., Кучер В.А.
Дослідження із теми в Україні проводили такі науковці як: Гришко Н.В., Балабанов І.Т., Біла О.Г., Бланк І.А., Гриньов А.В., Железняк О.В., Ковалева А.М., Орлов О.О., Партін Г.О., Садовников О.О. та ін.
У даному контексті присвячено багато наукових розробок зарубіжних науковців: Е. Аткінсон, Р. Банкер, Р. Каплан, Р. Янг, Д. Дойл, К. Друрі, Ч. Хорнгрен,Дж. Фосгер, Ш. Датар, Е. Блочер, Д. Г. Кокінс, К. Чен та інших. Світовий досвід показує, що лідером серед країн у пошуках доріг зниження собівартості продукції є Японія. Конкурентні розробки 1960 - 70 рр. японських промислових компаній поклали початок в створення сучасної концепції управління собівартістю.
Останні роки характеризуються зростаючою роллю вугілля як у світі, так і в Україні. Достатньо сказати, що за даними експертів Всесвітнього інституту вугілля, в наступні 25 років вугілля буде рушійною силою світової економіки. При цьому попит на вугілля зросте як мінімум на 50%. На думку європейських експертів, світовий ринок електроенергетики знаходиться на порозі переходу з газу на вугілля як найкращого для електростанцій виду палива. З цього виходить, що постійне підвищення ролі вугілля у світовій енергетиці — стабільна тенденція, яка знижує залежність й уразливість національної економіки від постійного та досить значного зростання цін на нафту та газ.
Підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки можливо за рахунок розвитку вугільної галузі й пошуку шляхів вирішення цілого ряду проблем, які стоять перед нею. Однією з вагомих у вугільної галуз є висока собівартість вугільної продукції, яка значно перевищує ціну[7, c.44].
У вугільній промисловості, де виробнича собівартість однієї тони вугілля визначається розподілом витрат на кількість вугілля, виданого на поверхню (вугілля, що залишається в шахті, у розрахунок не береться), застосовується простий метод обліку витрат та калькулювання собівартості з елементами попроцесного методу. Даний метод застосовується практично у всіх видобувних галузях[15].
При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.
До основних напрямків оздоровлення стану вугледобувних підприємств слід віднести аналіз собівартості продукції та пошук шляхів скорочення витрат. Управління витратами відбувається у спрямованому регулюванні процесу виробництва та реалізації продукції з метою максимального збільшення прибутку. Саме спрямованість управління витратами на збільшення прибутку — принципова відзнака аналізу собівартості як інструменту покращення економічної діяльності підприємств у сучасних умовах. Зниження собівартості як важливий фактор підвищення прибутковості продукції є одним з центральних в управлінні витратами. Крім того, зменшення витрат виконує таке важливе завдання в ринкових умовах функціонування підприємства як економічне обґрунтування зниження ціни, підвищення конкурентоспроможності продукції.
Встановлено, що від рівня витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного промислового підприємства.
Методологія управління витратами — це навчання про систему базисних принципів, методів, методик, способів і засобів їх реалізації в організації й побудові науково-практичної діяльності підприємства. Методологія управління витратами — це алгоритм пошуку мети, набір прийомів, методів, засобів, способів, принципів досягнення мети функціонування підприємства — максимізації прибутку при оптимальній величині витрат.
До структури методології управління витратами вугледобувного підприємства відносяться: основа методології, характеристика діяльності, логічна структура діяльності, часова структура діяльності, технологія виконання робіт і вирішення завдань. Така структура притаманна всім промисловим підприємствам незалежно від галузевої приналежності. Що стосується структурних елементів, то вони можуть відрізнятися залежно від особливостей технологічного процесу, організаційних форм управління та інших факторів.
Традиційна та функціональна системи управління витратами засновані на здійсненні двох етапів розподілу витрат. На першому етапі кошти розподіляються між центрами витрат, а на другому — нараховуються на продукти через центри витрат з використанням відповідних ставок непрямих витрат. Так, за традиційною системою на першому етапі витрати розподіляються між цехами, дільницями, а за функціональною системою — між функціями. На другому етапі обох систем витрати нараховуються на види продукції через центри витрат[7].
Функціональне управління витратами як один з напрямків удосконалення управління підприємством передбачає, що видобуток вугільної продукції здійснюється в ході виробничих функцій (операцій, процесів), які споживають певні ресурси. За допомогою цього методу визначаються витрати на кожну функцію (очисні роботи та утримання шахтних механізмів, наладка обладнання, технічний контроль, переробка вугілля на фабриках тощо), чинники витрат (носії, драйвери) (рисунок 1).
Рисунок 1 - Механізм функціонування управління витратами на підприємствах вугільної галузі
(анімація: об'єм - 69 КБ; розмір 563х652; кількість кадрів - 6; затримка між кадрами - 150 мс; кількість циклів повторення - 10)
Традиційний варіант калькулювання не дозволяє виявити неефективні функції, що пов’язано з іншою структурою витрат при формуванні собівартості вугільної продукції. Застосування функціонального методу управління витратами дає можливість для визначення неефективних функцій. Так, аналіз функцій окремих виробничих дільниць вугільного підприємства виокремлює неефективні функції: очисні роботи та утримання шахтних механізмів, наладка обладнання і вивіз вугілля і породи, які пов’язані з великими витратами на їх реалізацію і які зменшують результативність діяльності виробничих дільниць[7].
На собівартість видобутку вугілля впливають такі найважливіші чинники, як обґрунтування і вибір найбільш ефективних способів відтворення основних засобів, оптимальної амортизаційної політики, раціональних режимів праці і відпочинку трудящих, досягнення максимального ресурсозберігання, підвищення рівня механізації праці на основі НТП. На важливість цих чинників указує характер і ступінь їх впливу на даний показник.
Обсяг виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів збільшується тільки в результаті зниження собівартості.
Розробка плану організаційно-технічних заходів щодо використання внутрівиробничих резервів ґрунтується на результатах аналізу їхніх джерел і факторів, що впливають на техніко-економічні показники. До найбільш важливих джерел резервів варто віднести зниження матеріальних витрат і підвищення продуктивності праці.З усього різноманіття факторів, що впливають на техніко-економічні показники, до укрупнених груп можна віднести:
Продуктивність праці, тобто її результативність і ефективність, виміряється трудомісткістю (часом, витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістю продукції, зробленої за визначений проміжок часу). У результаті зниження трудомісткості економія досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праці з обліком додаткової заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування в розрахунку на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва.
Фактори, що впливають на техніко-економічні показники роботи вугледобувного підприємства, можна об'єднати в наступні укрупнені групи.
Ця група факторів впливає на зниження собівартості в результаті спеціалізації виробництва, удосконалювання організації праці й управління виробництвом, поліпшення матеріально-технічного постачання, ефективного використання часу робочих, скорочення зайвих витрат.
Зниження собівартості вугілля може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.
На собівартість вугільної продукції впливає і вибір оптимальної амортизаційної політики, яка визначається через встановлення термінів служби техніки і норм амортизації. Саме від обґрунтованості всіх цих параметрів знаходяться в різному поєднанні сума амортизації і витрати на поточний і капітальні ремонти техніки. Надмірне завищення нормативних термінів служби техніки приводить до заниження норм і самої величини амортизації, до браку амортизаційного фонду на своєчасну заміну зношеної техніки. У результаті це обумовлює застосування часткового способу відшкодування основних засобів, викликає збільшення зносу техніки, втрати робочого часу і зниження видобутку вугілля зі всіма викладеними вище наслідками[6, c.198-204].
Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при видобутку, способів здобичі природної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості вугілля проводиться на основі галузевих методик добувних галузей промисловості.
До них відносяться: введення і освоєння нових забоїв, виробничих одиниць, підготовка і освоєння виробництва в об'єднаннях, що діють; інші чинники. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості вугілля в результаті ліквідації застарілих і введення нових забоїв на вищій технічній основі, з кращими економічними показниками. Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів вугільної продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по лавах, що знов вводяться в дію[10, c.4-7].
Намічені організаційно-технічні заходи по шахті повинні привести до ліквідації існуючої диспропорцій між виробничими можливостями окремих ланок і процесів виробництва. Для цього необхідно після реалізації намічених заходів визначити виробничі можливості ланок і процесів і перевірити, до яких розмірів підвищиться виробнича можливість тих „вузьких місць“, куди направляються капіталовкладення і впроваджується нова техніка. При цьому необхідно, щоб досягаються виробничі можливості відповідали або незначна перевищували можливості провідних ланок виробництва, не створювалися нові диспропорції і не мали місце недовикористання виробничих потужностей і фондів підприємства.
При написанні даного автореферату магістерська робота ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи: 1 грудня 2011 Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.
