Народилася я 23 березня 1989 у м. Донецьк, де за два роки до цього зустрілися мої батьки (на той час студенти Донецького державного медичного університету): тато - Олег Анатолійович і мама - Ірина Олександрівна. Після закінчення університету батьки переїхали в маленьке, але дуже гарне містечко в Донецькій області - Слав'яногірськ.
Як і більшості дітей, мені доводилося ходити в дитячий садок. Не можу сказати, що мені це дуже подобалося, як-то так не склалися стосунки з вихователькою, яка на той радянський час вважала, що якщо дитина пише лівою рукою, то це непорозуміння терміново потрібно «ліквідовувати». Але зробити їй це не вдалося, завдяки втручанню мами і моїй внутрішній впертості. Та й взагалі режим дитячого садку мене не дуже радував. Тому я не раз організовувала групові втечі з нього.
А взагалі я була слухняною і старанною дитиною, яка сама вирішує всі свої проблеми. Намагалася менше турбувати своїх батьків по дрібницях. А батьки всіляко розвивали як морально, так і фізично. Подобалося малювати, грати з мамою в англійські ігри.
Далі перед моїм першим класом сім'я переїздить до Донецьку.
У 1996 році я пішла у фізико-математичну школу № 35 м. Донецька та потрапила в один із сильних класів. Улюбленими предметами були географія і англійська. Дуже важко було змусити мене робити те, що мені не подобалося. З 10 років почала вивчення німецької мови. Перший час мова здавалася грубою та не гарною, але потім головним покаранням була заборона на німецьку.
З 6 років я займалася художньою гімнастикою. Можливо, саме вона допомогла організувати мою творчу натуру. Начебто спочатку спорт - дуже безтурботно, але потім він забирає щодня по 3-4 години часу, а на вихідних набагато більше. Отримавши «звання» кандидата у майстра спорту мамі вдалося вмовити мене покинути гімнастику. За що зараз я дуже вдячна. Адже не дарма кажуть, що занадто - то не здраво.
Приблизно в один період часу мені довелося кинути художню гімнастику і перейти в іншу школу (№ 150). Яка теж внесла свої корективи в моє життя, як своєрідна «школа виживання». Але, мені вдалося зберегтися завдяки додатковим заняттям англійською мовою в Лондонській школі, німецькою мовою з найкращим викладачем - Шавруковою Оленою Євгенієвною і танців, які стали альтернативою художньої гімнастики.
Одним з яскравих моментів життя став перехід у навчально-виховний комплекс № 1. Шкільне життя в старших класах було наповнене не тільки уроками і домашніми завданнями, а й постійною участю у всіляких конкурсах, КВК, туристичних зльотах, «Золотих трояндах». Саме в цій школі я придбала друзів і подруг, з якими і зараз спілкуюсь.
У 11 класі почалася активна підготовка до вступу до ВНЗ.
З трьох ВНЗ, в які я вступила, вибрала Донецький національний технічний університет. Цей вибір був не випадковий, оскільки багато знайомих позитивно відгукувалися про нього.Спеціальність «Економіка підприємства (маркетинг)» поєднує наукове й творче, тому я обрала саме її.
Протягом навчання не раз брала участь у конференціях, олімпіадах. І в результаті в кінці другого курсу була переведена на бюджет. Що стало ще більшим стимулом до старанного навчання. Отримала червоний диплом бакалавра.
Серед предметів найбільше запам'яталися маркетингові дослідження. Це був не тільки теоретичний курс, а і практичний.
Моїм науковим керівником став - Ярим-Агаєв Олександр Миколайович. Напевно, немає такої галузі знань, в якій він не знав чогось. Він може розкласти будь-який матеріал чітко, лаконічно і з тонким гумором. Тема магістерської роботи: ”Розробка маркетингової політики аптечної мережи ”.
На 3 курсі брала участь у міжнародному семінарі у Латвії, присвяченому питанням національних меншин. На 4 курсі була керівником групи міжнародного табору в Німеччині.
Після успішного захисту магістерської роботи та отримання диплома, хотілося б знайти своїм знанням і навичкам хороше високооплачуване застосування. І активно просуватися по життю до своєї мети.