Актуальність теми: Ключовим напрямком розвитку нових економічних відносин в Україні є створення необхідних умов для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, досягти цього можливо на підставі впровадження інноваційної моделі розвитку. Це пов'язано з тим, що динаміка інноваційних процесів є визначальним показником економічного розвитку не лише підприємств, а й країни в цілому [1]. Отже, вагомого значення в даному аспекті набувають питання, які пов'язані з активізацією інноваційної діяльності. При цьому розвиток інноваційної діяльності обумовлює розв'язання, насамперед, питання щодо здатності підприємства забезпечити впровадження інноваційного рішення. Водночас спектр оцінювання такої здатності до здійснення обраного інноваційного рішення є досить широким та в підсумку визначає зміст інноваційного потенціалу підприємства. Однак досягти сталого розвитку діяльності підприємств неможливо без попереднього оцінювання наявного інноваційного потенціалу. Тож, окремі завдання оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу, з точки зору активізації інноваційної діяльності, є взаємопов'язаними, а відтак – актуальними для економічного розвитку взагалі. Питання вдосконалення інноваційних процесів, оцінювання інноваційного потенціалу та його розвитку розглядаються на теоретичному й методологічному рівнях у роботах таких вітчизняних та закордонних учених-економістів: Гальчинського А., Геєця В., Гриньова А., Ілляшенка С., Завліна П., Кантера Р., Кузнєцової А., Лепейко Т., Лапіна Є., Мазура А., Мертона Р., Осецького В., Отенко І., Федулової Л., Чухрай Н., Шовкуна І., Шумпетера Й. та ін. Узагальнення й аналіз опублікованих за даною проблематикою робіт дозволили зробити висновок про те, що питання формування методичних підходів стосовно оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу підприємства недостатньо розроблені як у науковому, так і в практичному аспектах. Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення досліджень пов'язана, насамперед, з визначенням різновидів інноваційного потенціалу, що є ключовим у процесах реалізації та впровадження інноваційних рішень, більш глибоким урахуванням ризиків здійснення інноваційної діяльності та залученням додаткових ресурсів в умовах їх обмеженості. Це в остаточному й зумовило вибір теми.
Мета дослідження : подальший розвиток теоретичних основ та розробка методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційним потенціалом підприємства в нестабільних умовах господарювання. Для досягнення мети в роботі поставлені наступні задачі:
– розглянути сучасні особливості класифікацій інноваційного потенціалу [3];
– провести дослідження розвитку і становлення підходів і методів оцінювання інноваційного потенціалу підприємства;
– вивчити принципи формування інноваційного потенціалу;
– розробити методику загальної діагностики інноваційного потенціалу, яка дозволяє виявити його поточний стан і пріоритети інноваційної діяльності на підприємстві;
– розробити методику оцінювання інноваційного потенціалу підприємства з урахуванням рівня залучення підприємства до інноваційного процесу на основі інтегральних показників і системи окремих показників;
– обґрунтувати управлінські рішення щодо відбору проектів розвитку інноваційного потенціалу підприємства.
Об'єкт дослідження: процес управління інноваційним потенціалом підприємства [7, 8].
Предмет дослідження: основні принципи й методи формування й аналізу економічної ефективності управління інноваційним потенціалом підприємства.
Методи дослідження: Системне вирішення проблемних завдань з обраного напряму дослідження потребує використання загальнонаукових та спеціальних методів. Основа розробок – положення загальної теорії управління, інноваційного менеджменту, стратегічного управління з використанням таких методів, як: системний підхід – при загальному дослідженні проблем управління інноваційним потенціалом підприємства; індукція та дедукція – при дослідженні та визначенні змістовного наповнення визначення "інноваційний потенціал підприємства"; аналіз і синтез; моделювання та формалізація; спостереження, порівняння та вимірювання – для оцінювання інноваційного потенціалу на підприємствах. Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, що регламентують інноваційну діяльність підприємств; основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у межах досліджуваного проблемного поля; офіційні матеріали та експрес-інформація Держкомстату України; організаційно-управлінська документація підприємств, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань і мережі Internet.
Наукове значення роботи полягає в: розробленні методики комплексного оцінювання інноваційного потенціалу підприємства, яка дозволить визначити відповідність інноваційного потенціалу підприємства вимогам реалізації конкретного інноваційного проекту; визначенні функції, структури та змісту складових механізму управління інноваційним потенціалом; удосконаленні визначення поняття "інноваційний потенціал підприємства"; удосконаленні класифікації інновацій на підприємстві.
Практичне значення роботи полягає в тому, що вона використовуватиметься у практиці управління інноваційною діяльністю на діючих підприємствах.
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.
2. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Экзамен, 2001. – 575с.
3. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України //Економіст. – 1999. – № 10. – с. 26-32.
4. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура //Наука и наукознание. – 2001. – №2. – с. 54-65.
5. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь./ – Внедр. Центр «Маркетинг»: Сост. Калашников В. А. : под общ. ред. Дашкова А. П./ – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Маркетинг, 1998. – 403с.
6. Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах). Гл. ред. Прохоров А.М. Изд. 3-е. – М., "Советская энциклопедия", 1975. Т. 20. Плата-Проб. 1975. – 608с.
7. Словарь русского языка: В 4 т. /РАН; Ин-т лингвист исследований; Гл. ред. Евгеньева А.П. — 4-е изд., стереотип. – М.: Рус. язык: полиграф ресурсы. Т. 3: П-Р. / ред. Иванникова Е. А. – 1999. – 749с.
8. Толковый словарь русского языка/Сост. Виноградов В. В. и др.; под ред. Ушакова Д. Н. – М.: Русские словари. Т. 3: П – РЯШКА. – 1994. – 714с.
9. Физический энциклопедический словарь/ Гл. ред. Прохоров А. М. – М.: Сов. энцикл., 1983 – 928с.
10. Онишко С.В. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки // Фінанси України. – 2003. – №6. – с. 67-74.
11. Калитич Г. Функционально-информационный синтез НТИР //Экономика Украины. – 1999г. – № 10. – с. 36-45.
12. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А. и др. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. – К.: «Наукова думка», 1987. – 347с.
13. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины. – 2003. – № 7. – с. 48-53.
14. Фольмут, Хильмар Й. Инструменты контроллинга от А до Я/Пер. с нем. Под ред. и с предисл. Лукашевича М.Л., Тихоненковой Е.Н. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 288с.
15. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394с.
16. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання , 2002.
17. Бажал Ю. Економічна оцінка технологічного розвитку в Україні: стан і перспективи // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. – К., 2001. – 339с.
18. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України. У 3-х тт.// За ред. Гейця В.М., Семиноженка В.П., Кваснюка Б.Є. – Т.3. Конкурентоспроможність української економіки.– К.: Фенікс, 2007. –555с.
19. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Федулової Л.І. – К.: Основа, 2005. – 552 с.
20. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення/ За ред. Александрової В.П. – К.: ІЕП НАН України, 2002. – 77 с.
21. Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку// За ред. Гейця В. М. – К. : ІЕП, 2003. – 1006 c.
22. Акимов А.А., Гамидов Г.С., Колосов В.Г. Системологические основы инноватики. Политехника, 2002. –596 с.
23. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации ХХІ века.– М.: Экономика, 2004.–448с.
24. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку// За ред. Гейця В. М. – К. : ІЕП, 2003. – С. 358.
25. Геєць В.М. Вступне слово // Матеріали міжн. конф. «Конкурентоспроможність української економіки»– К.: Вісник ІЕП НАНУ. – 2007. – С.2.
26. Андрианов Д.С., аспирант кафедры экономики Академии управления «ТИСБИ». Статья. Сущность и структура инновационного потенциала организации. www.tisbi.ru
Примітка:
При написанні даного автореферату наукова робота магістра ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи – грудень 2011р. Повний текст роботи та матеріали з теми роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеного терміна.