RUS
| ENG
||
ДонНТУ
Портал
магістрів ДонНТУ
Томаш Олександр Михайлович
Єкономічний факультет
Кафедра Економики та підприємства
Спеціальність: Управління інноваційною діяльністю
Науковий Керівник: Шилова Ольга Юріївна
Матеріали до теми випускної роботи: Про автора
Реферат з теми випускної роботи
Управління інноваційними витратами
Актуальність теми.
У наш час інноваційна діяльність стала невід'ємною складовою будь-якого економічного процесу. Це обумовлено тим, що рівень розвитку техніки і технологій стимулює появу нових видів діяльності суб'єктів господарювання. Виходячи з цього, можна зробити висновки, що для більш раціонального використання інноваційних ресурсів, необхідно більш детально розглянути такий аспект цієї діяльності, як управління інноваційними витратами. Але ця тема дуже обширна, тому для більш ефективного результату необхідно конкретизувати проблему інноваційних витрат будемо розглядати в даній роботі. Проблема оптимізації витрат завжди стояла на першому місці для підприємств, оскільки це один з основних способів підвищення прибутку підприємства. Ця проблема є дуже актуальною в наш час у зв'язку з кризою вона потребує вливання в нових ідеї та коштів. А тому знадобиться управління проектами, у тому числі й витратами в інноваційних проектах.
Значний внесок у вивчення і поглиблення питання управління витрат внесли українські та зарубіжні автори, а саме: Кірдіна А.Г., Коваленко Т.П., Сабліна Н.В., Хаджинов О.В., Поліщук Н.В. Серед працівників доннту дану тему розглядали такі автори: Хобта В.М., Кравченко С.І, Шилова О.Ю.
Проте ще залишається чимало невирішених питань, пов'язаних з особливостями управління витратами інноваційного підприємства, а саме ефективність застосування аутсорингу у інноваційних проектах, вплив мотивації працівників на рівень витрат у інноваційних проектах.
Мета та задачі роботи
Мета роботи - розвиток теоретичних основ та розробка методичних підходів до управління інноваційними витратами.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
• проаналізувати сучасний стан, та тенденції інноваційної діяльності
• уточнити сутність та класифікацію інноваційної діяльності
• уточнити особливості системи управління інноваційними витратами, їх переваги та недоліки
• виявити особливості та можливі результати функціонально-вартісного аналізу при управлінні інноваційними витратами
• виявити особливості та можливі результати економічного аналізу при управлінні інноваційними витратами
• виявити особливості та можливі результати Контроллінгу при управлінні інноваційними витратами
Головними результатами стало те, що ми виявили не оптимістична нинішню ситуації в Україна на інноваційному ринку. Була уточнена класифікація інноваційних витрат. Виявлені слабкі сторони в управлінні інноваційними витратами. Знайдено недоліки у ФВА при використанні у його при управлінні інноваційними витратами.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкривається стан проблеми, обґрунтовується актуальність теми, формулюється мета роботи, наводиться практична цінність отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні основи управління інноваційними витратами» розглянуті поточний стан інноваційної діяльності в країні, загальні положення про інноваційні витрати та механізми їх управління.
Проблема функціонування інноваційної сфери полягає в тому, що інноваційна активність суб'єктів господарювання залишається досить низькою: за даними Держкомстату України, в 2010 р. Нові рішення і технології впроваджували у виробництво лише 21% промислових підприємств. Аналіз показників, що характеризують стан інноваційної активності в економіці України протягом останніх п'яти років, вказує на її постійне зниження. У першу чергу це підтверджується щорічним зменшенням кількості і питомої ваги підприємств, які впроваджують інновації у всіх галузях промисловості. У 2010 р. Інновації здійснювали тільки 2,2 тис. Промислових підприємств. Питома вага їх у загальній кількості таких підприємств склала всього 20,8%.
Аналіз рівня інноваційної активності по галузях промисловості показує, що тільки деякі з них мають значення цього показника, що перевищує середнього по промисловості. Це коксохімічна та нафтопереробна (40%), легка промисловість (23%), металургія і машинобудування (по 22%), хімічна і нафтохімічна галузі (21%) У більшості ж видів діяльності значення цього показника невелике, а найнижчий він у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (2,3%), добувній (7,5%) і целюлозно-паперової (8,7%) областях промисловості.
На мій погляд така негативна тенденція склалася завдяки декільком факторам: ризик, консервативність та витрати. Найбільш важливий фактор з них – це витрати, тому що у після кризовий період впровадження чогось нового стало менш доступне для підприємців. Але інноваційні проекти є дуже специфічними. Тому, на мій погляд, в вивчені такого явища як управління інноваційними витратами необхідно визначити фактор, який найсильніше впливає на витрати. Але для початок необхідно дізнатися складові цих витрат.
Поточні витрати, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість інноваційної продукції (проекту). Вони класифікуються за економічними елементами: матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів); витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів.
У витрати по елементу «Матеріальні витрати» інноваційного підприємства включають вартість покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів.[3]
«Витрати на оплату праці» включають суми заробітної плати, що нараховується працівникам за виконувану роботу за відрядними розцінками;[3]
Витрати по елементу "Відрахування на соціальні потреби» складаються із сум обов'язкових відрахувань до громадських фондів соціального призначення.[3]
За елементу "Амортизація основних засобів» враховуються суми нарахованої амортизації на повне відновлення основних засобів інноваційного підприємства (власних та орендованих).[3]
Капітальні вкладення (інвестиції) являють собою витрати на проектно-конструкторські роботи зі створення нових або вдосконалення існуючих об'єктів - будівель, споруд, машин, обладнання та інших основних засобів.
Поточні витрати (собівартість) інноваційної продукції при управлінні витратами ділять на змінні і постійні.
Структура інноваційних витрат безпосередньо залежить від стадії інноваційного циклу. На стадіях «винаходження» і проектування частка матеріальних витрат (сировина, матеріали, паливо, енергія) невелика. Переважають витрати на оплату праці та соціальне страхування. На стадіях виробничої реалізації інноваційних рішень зростає частка матеріальних витрат при відносному скороченні інших.
Управляння витратами, незалежно від стадії, залежить від мети підприємства. Це доводить те, що стратегія управління витратами залежить від стратегічних цілей цього підприємства. Співвідношення стратегічних цілей інноваційного підприємства і цілей управління витратами представлені в табл. 2. Але на сам перед нам потрібно уточнити систему управління інноваційними витратами.
При управлінні витратами інноваційне підприємство орієнтується на кінцевий цільовий критерій, який визначається як максимізація відношення результату до витрат або застосованим ресурсів. Можливі п'ять стратегій забезпечення ефективності: перша - мінімізація витрат і ресурсів, друга - максимізація ефекту при дотриманні певних розмірів ресурсів і витрат, а третина - максимізація головного відносини без фіксації витрат і ресурсів; четверта - збереження досягнутого рівня ефективності та обсягів діяльності; п п'ята - розширення діяльності інноваційного підприємства при збереженні рівня ефективності. Виробляючи ту чи іншу стратегію, інноваційне підприємство визначає основні кількісні характеристики цільових значень показників ефективності, результатів, витрат і ресурсів, а також розмір витрат.
Розмір інноваційних витрат - найважливіший показник, від якого залежить ще більш важливий цільовий показник управління - величина корисного ефекту.
Збільшуючи або зменшуючи витрати інноваційного підприємства, змінюючи їх склад, можна впливати на результати інноваційної діяльності. Розрізняють такі фактори які впливають на розмір інноваційних витрат. Це можуть бути:
• масштабність вирішуваних завдань;
• стадія інноваційного процесу;
• ступінь використання наявних ресурсів;
• рівень цільових показників створюваних об'єктів;
• перехід до нового технічного рівня;
• величина створюваного об'єкта;
• рівень цін, тарифів, ставок;
Важливими особливостями сучасного ринку є скорочення життєвого циклу продукції і прискорення технологічного прогресу. Швидкість змін веде до того, наприклад, що багато компаній отримують велику частку прибутку на товарах, які рік тому навіть не існували. Цьому допоміг контролінг. Контролінг як інтегрована система управління фірмою загалом включає стратегічне, середньострокове і поточне планування цілей, їх ресурсного забезпечення, організацію досягнення цих цілей шляхом узгодженої роботи всіх ланок управління і виробництва, кожного трудового колективу і працівника. Для того щоб система управління витратами діяла як складова частина контролінгу, використовуючи його можливості, вона повинна будуватися з урахуванням ряду важливих правил. Спочатку визначаються планові цілі, потім - необхідні для досягнення цілей витрати за місцями їх виникнення, за всіма видами продукції. Ці величини закріплюються в планових показниках і нормативах. У процесі діяльності ведеться облік фактичних витрат і виявляються їх відхилення від завдань. Для ефективної дії такої системи управління повинні бути дуже чітко визначені і організовані всі структурні ланки. Кожен підрозділ інноваційного підприємства отримує статус центру відповідальності, якому делеговані відповідні повноваження. Є наступні види центрів відповідальності:
1) центр продажів - відповідальність тільки за виручку від продажу продукції (служба збуту).
2) центр прибутку - підрозділ або вид діяльності, результати яких відносяться до торгівлі, реалізації продукції .
3) центр результатів - їм є виробничий підрозділ, відділ обслуговування виробництва.
З розвитком систем управління витратами усередині ІП спостерігається тенденція перетворення підрозділів - центрів витрат у центри результатів.
У другому розділі, були описані методи управління інноваційними витратами. Першим з них йде функціонально вартісний аналіз.
Передпланових аналіз інноваційних витрат необхідний за всіма їх видами та місцями виникнення, але найбільш важливий він в сфері реалізації інноваційної продукції, де виробляється основна частина витрат. Ціль інноваційного проекту зводиться до знаходження рішення, як найкращим чином задовольнити потребу за рахунок створення продукції, здатної виконати певні функції. Це повинно забезпечити необхідні рівень рентабельності витрат за проектом. Ступінь досконалості результату інноваційного проекту (краще, гірше, якою мірою) в економіці робочих місць може бути виражена кількісними співвідношенням результатів і витрат як по проекту в цілому, так і в деякій мірі за окремими функціями, показниками результатів. Об'єднати економічну і технічну сторони проекту, вироби, продукту дозволяє функціональний-вартісний аналіз (ФВА).
Особливість ФВА в тому, що він не тільки дозволяє виявити резерви вдосконалення управління, зниження витрат и підвищення якості здійснення функцій, але и запропонувати конкретні шляхи та ступінь використання цих резервів и поліпшення складання досліджуваного об'єкта.
Для зниження витрат и підвищення ефективності управління діяльністю на підприємстві слід удосконалювати процеси виконання незбалансованих функцій. Але при використанні ФВА в інноваційних проектах на кожному етапі ФВА можуть виникнути наступні складності:
1) На підготовчому етапі - це може буті вибір об'єкта ФВА.
Для вибору обґрунтованого та вірного об'єкту, треба, щоб команда була професіоналами у тій галузі, у якій впроваджується інновація. Або максимально точно, доступно та повно пояснити суть проекту цій команді. Але другий варіант, на мій погляд, не дає гарні результатів у порівнянні з першим варіантом.
2) На інформаційному етапі - це збір и аналіз інформації про об'єкт.
Для Рішення даної проблеми можна запропонувати декілька варіантів рішень. Перший - це вибирати кількість витрат по одному з трьох методів на весь період. Ці методи мають наступний вигляд:
Оптимістичний метод (Вибрати такі витрати та доходи, які можуть бути у найбільш привабливому, для проекту, випадку)
Песимістичний метод (Вибрати такі витрати та доходи, які можуть бути у найбільш поганому, для проекту, випадку)
Змішаний метод (Вираховується найбільш імовірний показник витрат та доходів на етапі проведення ФВА)
Другий варіант рішення – створення шаблону, або електронної програми, для того, щоб швидко проводити ФВА на кожному етапі впровадження інновації. Але цей спосіб є дуже затратним завдяки тому, що потребує великої кількості часу та коштів на оплату праці групи, що буде робити цей аналіз.
На етапі впровадження – це безпосередньо впровадження прийнятих рішень.
Планування витрат на інноваційні роботи - це частина планування інноваційних процесів. Воно здійснюється в комплексі, включає планування цілей і завдань інноваційних рішень, шляхів, методів та робіт з їх досягнення. Планування витрат в інноваційному менеджменті можна розглядати у вузькому і широкому сенсах. У вузькому сенсі планування охоплює тільки витрати інноваційного підприємства на розробку інноваційних проектів, а в широкому - і на їх реалізацію.
Розрахунки планових витрат досить трудомісткі. При розрахунках очікуваних витрат за їх видами в інноваційній сфері застосовуються різні методи:
1) нормативний, заснований на використанні максимально можливого числа різних норм і нормативів.
2) параметричний, заснований на визначенні планової суми витрат виходячи з поставлених значень параметрів інноваційного об'єкта і з нормативів витрат у розрахунку на одиницю параметра.
3) прямого рахунку, що складається в детальному розрахунку витрат на кожен елемент об'єкта, на кожну операцію по кожній із складових цих витрат
4) аналогів, сенс якого полягає у використанні даних про витрати по раніше виконаних інноваційним робіт, аналогічним планованої.
Для розрахунку собівартості одиниці інноваційної продукції може використовуватися один з двох методів калькуляції - на замовлення або по процесу.[7]
Позамовному калькуляція означає акумуляцію витрат по конкретних замовленнях, проектам, робіт
Попроцесно калькуляція полягає у визначенні повних витрат на виготовлення всієї кількості однакової продукції за даний період.
Контроль витрат, так само як і управління на інноваційному підприємстві, будується як контроль витрат по проектам (робіт), з інноваційного підприємств в цілому і його структурних підрозділах (центрах відповідальності).
Процес контролінгу у сфері інноваційної діяльності включає в себе:
• процес прийняття рішень, тобто планування, передача результатів планування у відділ розробок, а також подальше керівництво і контроль;
• організація контролінгу інноваційної діяльності (організація структури і плану, реалізація за допомогою системи електронної обробки даних, а також відноситься до проекту планування і контроль);
• оцінка і фінансування роботи інноваційної діяльності;
• інвестиційний контролінг;
• внутрішня і зовнішня звітність про інноваційну діяльність.
Результатами проведення контролінгу інвестиційного проекту є розробка оптимальних інвестиційних рішень на певний період часу, виявлення різних напрямків розвитку проекту, контроль за динамікою витрат і управління прибутком від впровадження інвестиційного проекту на підприємстві.[4]
Висновок
У ході роботи, було виконані поставленні завдання. В Україні інноваційна діяльність, знаходиться на досить низькому рівні. Проблема функціонування інноваційної сфери полягає в тому, що інноваційна активність суб'єктів господарювання залишається досить низькою: за даними Держкомстату України, у 2005 р. нові рішення і технології впроваджували у виробництво лише 14% промислових підприємств. Суттєво зменшилася впровадження нових прогресивних технологічних процесів. Проблеми удосконалення механізму державного регулювання інноваційного забезпечення сталого економічного розвитку. Але ми можемо наблюдати позитивні тенденції, які пов’язані з інноваційної діяльністю. Останніми роками в Україну робота підприємств і організацій і створення зразків нової техніки і оновлення продукції машинобудування абияк активізувалося. Так, в 2004 р. кількість створених вперше зразків нових типів машин, устаткування апаратів, приладів збільшилася на 9% порівняно з 2003 р., а з 2002 р. - на 37,2% і становила 365 найменувань.
Структура інноваційних витрат безпосередньо залежить від стадії інноваційного циклу. На стадіях досліджень і проектування частка матеріальних витрат (сировина, матеріали, паливо, енергія) невелика. Переважають витрати на оплату праці та соціальне страхування. Дещо менше частка витрат на амортизацію, придбання наукового обладнання. Щодо великі інші витрати (оплата послуг зв'язку, відряджень, оренди і т. д.). На стадіях виробничої реалізації інноваційних рішень зростає частка матеріальних витрат при відносному скороченні інших, особливо витрат на оплату праці та соціальне страхування.
На данный момент,автореферат не закончен. Окончательный вариант после 1 декабря можно получить у автора или руководителя.
Існує ще багато аспектів у управлінні інноваційними витратами. Подальший розвиток цієї теми доведе свою перспективність, тож ця тема є перспективною до подальших розробок.
На даний момент, автореферат не закінчений. Остаточний варіант після 1 грудня можна отримати у автора або керівника.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року N 1560-XII. У редакції Закону N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
2. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року N 433-IV / / Відомості Верховної Ради. -2003. - № 13.
3. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16 «Расходы» Утверждено приказом Министерства финансов Украины от 31 декабря 1999 года № 318
4. Одноволик В.І. Контролінг – сучасна концепція забезпечення стабільного розвитку підприємства/ Актуальні проблеми еконономіки – 2009р. – №6 – стр. 127-130.
5. Гриценко Л.Л. Контролінг грошових потоків підприємств/Гриценко Л.Л., Боярко І.М., РоєнкоВ.В./ Актуальні проблеми еконономики – 2010р. – №3 – стр.148-154.
6. Контролінг як інформаційно-інноваційний ресурс управління мікроекономічною системою / Актуальні проблеми еконономики – 2010р. – №12 -стр 120-127.
7. Косиньска О.В., удосконалення системи управління витратами як важливий засіб підвищення ефективності функціонування підприємств харчової промисловості/ Науковий вісник НЛТУ України – 2011р. – випуск 21.6 – стр 216-221
Про
автора