Інвестиції є найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного переоснащення підприємств. Звичайно, поновлення нормальної інвестиційної діяльності в Україні є одним з основних напрямків розвитку та стабілізації ринкової економіки.
Зараз на перший план виходять питання фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Виникає ряд задач, які пов’язані з необхідністю підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційних процесів, таких як раціональне використання власних фінансових ресурсів, ефективне залучення додаткових засобів, визначення оптимальної структури власних та залучених ресурсів.
Питанням дослідження різних підходів щодо підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної діяльності присвячено ряд робіт зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: Александера Г., Ворсовського О.Л., Гладкої У.Б., Дацію Н.В., Захаріна С.В., Зятковської Л.І., Карабуна В.П., Кікоть И.И., Косової Т., Кузнецової А.Я., Міщука О.В, Сергеєва И.В., Туманової О.А., Шарапов О.Д., Ястремська Е.Н., Фіщенко О.М., Хобта В.М. та ін.
У сучасних умовах власні кошти підприємств та організацій займають значну долю у фінансуванні капітальних інвестицій. Недоліки використання лише власного капіталу (обмеженість залучених коштів при необхідності розширення масштабів інвестиційної діяльності, більш висока вартість власного капіталу порівняно з альтернативними позиковими джерелами) обумовлюють необхідність ефективного поєднання різних джерел фінансування інвестиційних процесів.
У зв’язку з цим питанням удосконалення механізму управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності набуває особливого значення.
Метою магістерської роботи є розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів і рекомендацій щодо удосконалення механізму фінансового забезпечення інвестиційної діяльності.
Задачі роботи, сформовані відповідно мети:
Об’єктом дослідження є інвестиційні процеси вітчизняних промислових підприємств.
Предмет дослідження — принципи та методи фінансового забезпечення інвестиційних процесів.
У процесі науково-дослідницької роботи застосовувалися методи теоретичного узагальнення і порівняння, статистичний і графічний аналіз, системний підхід, методи формалізації та економіко-математичного моделювання, комплексний підхід.
Результати магістерської роботи можуть бути використанні на будь-якому підприємстві з метою пошуку коштів для інвестування або вдосконалення системи джерел фінансування інвестиційних процесів.
Ринкові умови господарювання визначають появу великого числа потенційно важливих напрямків інвестування капіталу підприємств і обумовлюють потребу у великій кількості фінансових коштів, що насамперед стосується інноваційних проектів. Реформування системи господарювання, розвиток форм власності й організаційних форм підприємств обумовили появу широкого набору джерел і засобів фінансування. Водночас вибір і використання окремих джерел потребує всебічного обґрунтування наслідків їхнього використання.[1]
Фінансове забезпечення з позиції інвестиційного розвитку — це формування достатньої кількості грошових коштів за рахунок самофінансування, кредитування або бюджетних коштів, які мають бути використані для фінансування усіх напрямків, пов’язаних з конкретним інвестиційним проектом та забезпечення безперервності процесу інвестування.
Основною метою фінансового забезпечення інвестиційного розвитку економіки регіону є визначення й забезпечення необхідного обсягу фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб на активізацію і реалізацію інвестиційних проектів на певній території і, у свою чергу, сприяння економічному розвитку та виходу з економічної кризи економіки регіону й країни.[2]
Розвиток економіки нерозривно пов'язаний із процесами інвестування. В умовах економічної кризи в Україні активізація інвестиційної діяльності стає одним із пріоритетних завдань, що вимагає невідкладного вирішення на всіх рівнях господарювання. Без розв’язання цієї проблеми стають неможливими перспективи оновлення виробництва на якісно новому рівні, підвищення ефективності господарської діяльності, створення конкурентоздатної економіки світового рівня.[3]
Важливим етапом управляння діяльності кожного підприємства є управління інвестиціями. Управління інвестиціями являє собою цілеспрямований упорядкований вплив суб'єктів управління на об'єкт [4].
В Україні політика управління інвестиціями є дуже важливою. Адже у 2009р. спостерігається спад обсягів капітальних інвестицій. У 2009р. капітальні інвестиції в основний капітал склали 151777 млн.грн, що значно менше за обсяг інвестицій у 2008р (233081 млн.грн.).
Тенденції розвитку економіки України останніх років дають підстави говорити про початок подолання кризисних явищ як в економіці в цілому, так і в інвестиційній сфері. Так, починаючи з 2000р, спостерігалася позитивна динаміка росту внутрішнього валового продукту та інвестицій в основний капітал, і тільки у 2009р. обидва показники зменшилися (рис.1).
При цьому базисні (базові дані — 2000р.) темпи зростання інвестицій випереджують динаміку темпів ВВП. (рис.2)
Це підтверджує правомірність наступного висновку. Забезпечити стійкий економічний розвиток країни неможливе без проведення активної інвестиційної політики. Ресурсне забезпечення інвестиційних процесів — це ключова проблема кожної країни, яка обрала для себе інвестиційно-інноваційний шлях розвитку [5].
Під інвестиціями необхідно розуміти ті економічні ресурси та нематеріальні цінності, що вкладаються у капітал (фізичний або людський) або спрямовуються на розширення або модернізацію виробничого аппарату з метою збільшення вкладених коштів, отримання прибутку або соціального ефекту.
Інвестування являється початком інвестиційного процесу, що за своєю тривалістю і впливом охоплює всі стадії кругообігу.
Сучасний інвестиційний процес — це діяльність усіх учасників ринкової економіки у збільшенні капіталу, яка прямим чином пов’язана з динамічним розвитком економічної системи в цілому.
Ринкові умови господарювання визначають появу великого числа потенційно важливих напрямків інвестування капіталу підприємств і обумовлюють потребу у великій кількості фінансових коштів, що насамперед стосується інноваційних проектів. Реформування системи господарювання, розвиток форм власності й організаційних форм підприємств обумовили появу широкого набору джерел і засобів фінансування. Водночас вибір і використання окремих джерел потребує всебічного обґрунтування наслідків їхнього використання.[1]
Найчастіше джерела фінансування інвестиційних процесів поділяють на бюджетні та позабюджетні. До бюджетних відносять кошти держави та кошти місцевих бюджетів. Позабюджетні складаються з власних джерел, кредитування капітальних вкладень, інвестиційний податковий кредит, лізингове, форфейтингове, проектне та венчурне фінансування та ін.
В Україні найчастіше використовуються власні джерела фінансування підприємств та організацій, тобто позабюджетні джерела. За даними Державного комітету статистики України за 9 місяців 2009р. у розвиток економіки держави підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування було вкладено 106,3 млрд.грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку капітальних інвестицій (97,4% загального обсягу) спрямовано в матеріальні активи. Інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 81,8% загального обсягу капітальних інвестицій. У нематеріальні активи вкладено 2,6% загального обсягу капітальних інвестицій, з яких 63,8% становили витрати на придбання (створення) засобів програмного забезпечення. Обсяг інвестицій в основний капітал, освоєних підприємствами та організаціями України, за січень-вересень 2009р. становив 56,3% від капіталовкладень за відповідний період 2008р. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2009р. освоєно 64,3% капіталовкладень.
На цей час держава не може забезпечити всі інвестиційні процеси коштами. У 2009р. лише 7,1% проектів було забезпечено державними коштами (рис.3). Підприємству для розвитку, використання інвестиційних проектів потрібні гроші, тому вони і змушені шукати найбільш привабливі для себе джерела позабюджетного фінансування.
Формування фінансового потенціалу інвестиційної діяльності за рахунок різних джерел є важливою стадією формування загалом потенціалу всього підприємства. Оптимальна структура цих джерел, їх мінімальна вартість та достатній обсяг для задоволення інвестиційних потреб є тими факторами, що визначають ефективність інвестиційної діяльності на підприємстві.
При фінансуванні інвестицій основна увага спрямована на оцінку інвестиційного вибору, за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів безпосередньо призводить до оптимального інвестиційного вибору і, таким чином, максимізує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, що діє більше як технік, ніж як підприємець [6].
У другому розділі насамперед проаналізовано бюджет фінансування інвестиційних процесів, його фундаментальні принципи, вихідну інформацію та етапи складання.
На практиці використовують два основних підходи до розробки бюджету капітальних вкладень: перший базується на критерії норми дохідності проекту (IRR), інший — на критерії чистої приведеної вартості проекту (NPV). Також можливе використання симплекс-методу.
Далі наведено методи оцінювання середньозваженої вартості капіталу.
Інвестиційному аналізові передує розрахунок середньозваженої вартості капіталу (WACC), яка є мінімальною нормою дохідності, що очікується інвесторами та кредиторами від своїх вкладень, і розраховується як середнє з вартостей окремих компонентів, зважених за їхньою часткою в загальній структурі капіталу [7].
Для того, щоб обрати найбільш ефективну структуру коштів, що можуть бути вкладені у фінансування інвестиційних процесів, необхідно знати вартість кожного з джерел фінансування.
У процесі своєї діяльності підприємство може використовувати різні джерела фінансування інвестиційних процесів і використовувати відомі формули розрахунку вартості їх використання. Але існує досить новий метод забезпечення інвестиційних проектів як IPO, для розрахунку вартості якого запропоновано витрати при первинному залученні акцій ділити на сума коштів, що планується залучити в результаті IPO.
Важливою складовою стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства є побудова оптимальної структури джерел, що можуть бути направлені на фінансування інвестиційної діяльності. Існує багато методів оптимізації, різні автори пропонують різні етапи цього процесу, тому на підприємстві повинні, використовуючи різні підходи та основуючись на показниках роботи підприємства, вміти оптимізувати структуру інвестиційних ресурсів яка б найліпшим чином впливала на роботу підприємства загалом.
В результаті дослідження вивчено існуючі моделі врахування ризику у процесі інвестиційної діяльності, а також вдосконалено модель, що, на думку автора найбільш повно враховую ризики фінансування інвестицій.
Запропонована модель оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів забезпечує врахування впливу виробничих, управлінських, фінансових, інформаційних, матеріальних, трудових, законодавчих, споживчих, цінових, валютних, міжнародних та інфляційних факторів ризику і можливі дії щодо управління виявленим значенням ризику. Це дозволить більш точно оцінити вплив ризику на інвестування коштів у національні та зарубіжні проекти.
Формування структури джерел фінансування є складним процесом, що залежить від потужності кожного окремого джерела в той чи інший період часу, перспектив розвитку акціонерів та їх фінансового стану, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.
Процес визначення оптимальної структури фінансування інвестиційних процесів зображено на рис.4. У магістерській роботі розгорнуто наведено кожен етап алгоритму оптимізації структури джерел фінансування інвестицій.
Після аналізу існуючих підходів до складання бюджету фінансування інвестиційних процесів розроблено етапи складання капітального бюджету інвестиційного проекту, які представлені на рис.5.
p>
В результаті отримано повний перечень етапів складанні бюджету капітальних вкладень на підприємстві, що є важливим, адже аналіз виконання капітального бюджету становить інтерес для керівництва підприємства з позиції забезпечення фінансової стійкості і досягнення бажаного фінансового результату від ефективної реалізації інвестиційного проекту адже, проблема вибору проекту, фінансування якого не буде збитковим, може бути досить складною. Не випадково багато чисельні дослідження прийняття рішень в галузі інвестиційної політики показали, що більшість компаній-інвесторів по-перше, розраховують декілька критеріїв, по-друге, використовують отримані кількісні оцінки тільки як інформацію для роздумів та аналізу.
Інвестиційні процеси на будь-якому підприємстві є дуже важливими складовими його роботи. Тому підвищення рівня інвестиційної привабливості кожного підприємства повинне бути головною задачею його керівництва. Ринкові умови сприяють виникненню важливих напрямів вкладання коштів. Для вкладання коштів у перспективні напрями потрібна фінансова підтримка.
На даний час створення нових форм фінансування інвестиційних процесів є потужним інструментом інвестиційного ринку України. Основний науковий результат магістерської роботи це узагальнений термін «фінансове забезпечення» з позиції інвестиційного розвитку; критично проаналізовані існуючі поняття терміну «інвестиції» і розроблено узагальнююче поняття «інвестицій»; наведений узагальнюючий перелік принципів бюджетного фінансування інвестиційних процесів; наведена формула розрахунків вартості первинного залучення акцій та ін.
Щоб систематизувати джерела фінансування інвестиційних ресурсів необхідне формування бюджету фінансування інвестиційних процесів. В роботі запропоновано етапи складання капітального бюджету, які можна використовувати задля фінансового забезпечення інвестиційних проектів.
Також було проаналізовано методи оцінювання середньозваженої вартості капіталу та методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів.
Запропоновано модель розрахунку ризику при фінансуванні інвестиційного процесу дозволить визначити кількісно усі види ризиків, врахувати при цьому коефіцієнт інфляції та ризик країни.
В результаті досліджень також було отримано алгоритм, який спрямовано на реалізацію головної задачі в процесі фінансування інвестиційних процесів на підприємстві, тобто визначення оптимальної структури фінансових ресурсів, які можуть бути направлені на фінансування інвестиційної діяльності. Подальше використання запропонованого алгоритму сприятиме ефективній інвестиційній діяльності на підприємствах через створення оптимальної структури джерел, їх мінімальну вартість та достатній обсяг для задоволення інвестиційних потреб.
На основі існуючих підходів було сформовано етапи складання капітального бюджету інвестиційного проекту.