Біографія

Мене звати Юлія, народилася Я 24 вересня 1989 року в місті Костянтинівка Донецької області, в сім'ї філолога та інженера. Ось так і вийшло, що я поєдную в собі витонченість, ніжність, любов до мистецтва, отримані від мами, і завзятість, твердість та тягу до наук, успадкованими від тата.

Дитинство

З самого дитинства батьки виховали в мені любов до природи, до всього прекрасного. Ми завжди разом ходили в походи, на рибалку, часто влаштовували посиденьки біля вогню. Для кожної людини дитинство – це особлива безтурботна пора життя, але разом з тим дуже важлива, адже вона знайомиться з цим світом, отримує основні уроки, формується як особистість. І я дуже вдячна своїм батькам за те, що вони зробили моє дитинство яскравою та незабутньою пригодою, повною несподіванок. Саме завдяки своїй родині я стала тим, ким стала, спасибі їм за все.

Школа

З 1996 року почався новий етап мого життя – я пішла до школи. Наступні одинадцять років були дуже насиченими і цікавими, багато в чому нелегкими, але все ж прекрасними. Перші успіхи і невдачі, підйоми і падіння, перша справжня дружба і перше кохання – все це неповторні шкільні роки.

Жодне свято не проходило без моєї участі – будь то КВН, різні показові концерти, ярмарки, або конкурси стінгазет. Навчанню це не заважало, я завжди отримувала високі бали. Але не можу сказати, що була зразковою ученицею, поведінка моя «кульгала».

За роки навчання була старостою класу, кандидатом в президенти школи, постійно брала участь і займала призові місця в міських олімпіадах з географії, біології, інформатики, в конкурсах з української мови ім. Яцика.

Паралельно зі школою ходила в різні розвиваючі гуртки, відвідувала курси психології.

Школа дала мені великий квиток у життя, підготувала до майбутніх труднощів, навчила справлятися з ними. Вона подарувала мені прекрасних друзів і море емоцій. Важко було розлучатися зі звичними людьми, звичним безтурботним життям, але завжди треба рухатися вперед, розвиватися. Ось і настав час для нового кроку – вступу до університету.

Університет

Вибір спеціальності не був для мене спонтанним і несподіваним. Мене приваблювала професія еколога – доволі нова, ще не достатньо розвинена в нашій країні, цікава і, безперечно, потрібна.

Влітку 2007 року я вдало здала вступні іспити і стала студенткою Донецького національного технічного університету за фахом «Екологія металургії» і жодного разу не пошкодувала про свій вибір.

У перший день навчання я дуже хвилювалася через новий колектив, викладачів, нове місце. І, як вийшло, даремно. Все пройшло досить мило і весело, не рахуючи невеликого блукання по коридорах 3-го корпусу.

Без сумнівів і перебільшень можу сказати, що мені зустрілась найкраща група на всій Землі. І я пишаюся, що змогла стати її старостою. Наш невеликий колектив став справжньою родиною. Я їх дуже люблю і буду шалено за ними сумувати.

У навчанні я проявила себе як старанна активна студентка, брала участь в наукових конференціях, дебатах. Всі сесії здавала не без труднощів, але на «відмінно». За роки навчання найбільше полюбилися такі предмети як: «Екологічна безпека», «Екологія міських систем», «Моніторинг навколишнього середовища», «Ресурсо-і енергозберігаючі технології» та інші. Особливу подяку, за навчання, хотілося б висловити викладачам кафедри рудно-термічних процесів і маловідходних технологій, які завжди цікаво і доступно можуть викладати навіть найскладніший матеріал.

Правду кажуть: «Студентські роки – найкращі роки». Це час відкриттів, нового досвіду, нових людей, яскравих пригод. І я намагаюсь отримати від цього часу якомога більше всього цікавого, провести його з найбільшою користю.

Заключним етапом мого навчання є написання і захист магістерської роботи на тему: «Удосконалення технології підготовки та брикетування залізовмісних відходів металургійного виробництва». Вибір цієї теми обумовлений її актуальністю: проблема управління металургійними відходами особливо гостро стоїть для нашого регіону. Направляє мене і допомагає розібратися в основних питаннях теми мій дипломний керівник, висококваліфікований фахівець, доцент, к.т.н., а головне прекрасна людина – Михайло Михайлович Перістий.

Плани на майбутнє

Що стосується подальших планів то, як і більшості сучасних молодих людей, мені б хотілося знайти захоплюючу роботу, з відповідною гідною оплатою. Професія еколога затребувана і дозволяє реалізувати себе як на заводі, так і на будь-якому іншому підприємстві, фірмі, або держустанові. Сподіваюся, що і я зможу знайти своє місце в цій системі. Як відомо, само собою нічого не з'являється, тому я обіцяю (перш за все самій собі) докласти всіх можливих зусиль, щоб втілити свої мрії в реальність.