Реферат за темою випускної роботи

1. Вступ
2. Актуальність теми
3. Мета та задачі
4. Об’єкт дослідження
5. Предмет дослідження
6. Методи дослідження
7. Научная новизна
8. Чинники, які впливають на формування хімічного складу природних вод
9. Умови формування хімічного складу води у річці Сіверський Донець
10. Методи комплексної оцінки якості води
11. Визначення якості води у річці Сіверський Донець
12. Висновки
13. Перелік посилань

Вступ

Донецька область є одним з найменш забезпечених водою регіонів України. Історично склалося так, що великі запаси корисних копалин у Донецькому вугільному басейні сприяли бурхливому розвитку промисловості та значної концентрації населення у регіоні. Галузі промисловості, що сформувалися протягом 2 століть, характеризуються значним водоспоживанням. Тому у регіоні існує гостра проблема забруднення водних ресурсів та пов`язаний з цим дефіцит якісних прісних вод для господарсько-питного водопостачання населення, сільського господарства, переробної промисловості тощо. Область займає перше місце у країні за скидом забруднених стічних вод. Для того, щоб стабілізувати ситуацію з надмірним забрудненням поверхневих вод, потрібен їхній своєчасний моніторинг.

Актуальність теми

На здоров’я людини та на задоволення її життєвих потреб у будь-яких проявах чинять вплив не стільки окремі хімічні речовини, що містяться у поверхневих водах, скільки комплекс речовин одночасно присутніх у воді водних об’єктів. З огляду на це, оцінка якості поверхневих вод не лише за окремими забруднюючими речовинами, але й за їх комплексами є досить актуальною проблемою на сьогодні. Необхідними є комплексні оцінки забрудненості вод, що інтегрують усю необхідну сукупність ознак, що характеризують якісний стан водних об’єктів. Такі оцінки всебічно враховують ефект сумісної присутності різних хімічних речовин та вплив багатьох інших факторів на якість води річок [1].

Мета та задачі

Метою роботи є виявлення екологічних факторів, що впливають на формування якісного стану води у р. Сіверський Донець.

Для досягнення висунутої мети у роботі виконано наступні задачі:

1. Аналіз груп природних факторів, що впливають на формування якості води у річці Сіверський Донець на окремих її ділянках.
2. Аналіз існуючих методик для визначення комплексних показників якості поверхневих вод.
3. Визначення за допомогою комплексних показників якості води у досліджуваних створах річки Сіверський Донець [2].

Об’єкт дослідження

Річка Сіверський Донець у межах Донецької області.

Предмет дослідження

Екологічні фактори, що впливають на формування якості води у р. Сіверський Донець.

Методи дослідження

Аналітичні методи комплексної оцінки якості води за методиками Билінкіної А.А. та Ємельянової В.П.; статистичні методи обробки результатів

Наукова новизна

Вперше визначено якість води у річці Сіверський Донець за нетрадиційними методиками (на період 2008-2010), виявлені фактори, що впливають на формування якості води досліджуваної території.

1. ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ПРИРОДНИХ ВОД

У гідрохімії серед чинників, які визначають формування хімічного складу природних вод, виділяють головні та другорядні, а також прямі та опосередковані. До основних чинників належать ті, які визначають склад вод, тобто сприяють формуванню вод конкретного гідрохімічного типу (хлоридного, сульфатного тощо). Другорядні сприяють появі у воді компонентів, які надають певному типові води деяких особливостей, але тип води залишається при цьому незмінним. Прямі – це ті, які безпосередньо впливають на склад води (ґрунти, гірські породи); другорядні – ті, які діють опосередковано, тобто через інші (прямі) чинники.

За характером чинники, які визначають формування хімічного складу природних вод, поділяються на такі групи:

1. фізико-географічні (рельєф, клімат, вивітрювання, ґрунтовий покрив);
2. геологічні (склад гірських порід, тектонічна будова, гідрогеологічні умови);
3. фізико-хімічні (хімічні властивості елементів, кислотно-лужні та окисно-відновні умови, змішування вод та катіонний обмін);
4. біологічні (життєдіяльність живих організмів і рослин);
5. антропогенні (штучні) – усі чинники, пов’язані з діяльністю людини.

Умови формування природних вод залежать від співвідношення та послідовності прояву вказаних чинників. Їхня роль для поверхневих і підземних вод неоднакова. Наприклад, фізико-географічні та біологічні чинники найбільшою мірою впливають на склад поверхневих вод і є другорядними в процесі формування підземних вод [3].

Фізико-географічні чинники

Рельєф є опосередкованим чинником формування складу води. Він впливає на умови водообміну, від яких залежать мінералізація та хімічний склад природних вод. Ступінь розчленованості рельєфу визначає розміри поверхневого стоку і дренованість підземних вод.

Клімат передусім визначає метеорологічні чинники, від яких залежить водний режим поверхневих і підземних вод. Основними метеорологічними елементами, які впливають на склад природних вод, є атмосферні опади, температура повітря і випаровування.

Випаровування – один з важливих чинників формування мінералізації та хімічного складу поверхневих і ґрунтових вод. Цей чинник найбільше проявляє себе в районах, де відношення сумарного випаровування до суми атмосферних опадів є найбільшим, тобто у пустелях, напівпустелях і сухих степах. У засолених під впливом випаровування поверхневих водоймах відбувається випадіння солей (мінералоутворення), спочатку менше, а потім більше розчинних. Води гідрокарбонатні перетворюються спочатку у сульфатні, а потім у сульфатно-хлоридні.

Вивітрювання – суттєве значення у формуванні хімічного складу природних вод має фізичне (механічне), хімічне та біологічне вивітрювання гірських порід.

Хімічне вивітрювання гірських порід складається з таких процесів: розчинення, гідроліз, гідратація, окиснення.

Біологічне вивітрювання особливо інтенсивно відбувається там, де кількість атмосферних опадів перевищує випаровуваність, а температура достатньо висока. Тут утворюється велика концентрація організмів, які виділяють колосальні маси органічних кислот, що активно сприяють перетворенню кристалічних решіток первинних мінералів.

Ґрунтовий покрив збагачує води іонами, газами, органічною речовиною. Вплив ґрунтового покриву на формування вод є подвійним: з одного боку, ґрунти можуть збільшувати мінералізацію атмосферних опадів, які фільтруються через них, а з іншого – змінювати хімічний склад ґрунтових вод, які вступають у взаємодію з ґрунтами. Кількісна сторона цих процесів визначається типом ґрунтів

Геологічні чинники

Гірські породи є провідним чинником формування мінералізації та хімічного складу природних вод. Головними розчинними мінералами, які визначають в основному хімію природних вод, є галіт (NaCl), гіпс (CaSO4•2H2O), кальцит (CaCO3), доломіт (CaMg(CO3)2). Такі добре розчинні мінерали, як мірабіліт, астраханіт, глауберит мають вузьке локальне поширення. Кам’яна сіль, що залягає на глибині, збагачує води натрію хлоридами. Мінералізація в цьому випадку різко збільшується. Хлоридні натрієві високо мінералізовані води і розсоли зустрічаються в багатьох районах земної кулі, їх розвиток збігається з поширенням соленосних фацій, при вилуговуванні яких вони і утворюються.

Фізико-хімічні чинники

Наявність у природній воді того чи іншого елементу зумовлюється не тільки його загальним вмістом у породах і ґрунтах, але і міграційною здатністю, тобто здатністю переміщуватися, яка залежить від фізико-хімічних констант даного іону та умов середовища, в якому відбувається міграція. Поєднання внутрішніх та зовнішніх чинників і визначає динаміку хімічних елементів у природних водах. До внутрішніх чинників належать такі характеристики елементів, як валентність, іонні радіуси, іонні потенціали; до зовнішніх – енергетика Землі, склад атмосфери, біогенні умови і клімат.

Міграційна здатність елементів значною мірою залежить від рН випадіння гідроксидів. Велика кількість хімічних елементів рухлива в широкому діапазоні рН і може інтенсивно мігрувати як у кислому, так і в лужному середовищі (натрій, калій, цезій, літій, рубідій, фтор, хлор, бром, йод тощо). У розбавлених розчинах осадження починається при більш високих рН.

Гідроліз солей

Багато речовин вступають у реакцію обмінного розкладання, яка називається гідролізом. Під час гідролізу спостерігається зміщення рівноваги дисоціації води Н2О = Н+ + ОН- за рахунок зв’язування одного з іонів іонами розчиненої речовини з утворенням малодисоційованої чи важкорозчинної сполуки. Гідроліз – це хімічна взаємодія іонів розчинної солі з водою, що супроводжується зміною реакції середовища. Через зворотність гідролізу рівновага цього процесу залежить від усіх факторів, які впливають на рівновагу іонного обміну.

Катіонний обмін є результатом взаємодії, з одного боку, підстилаючої (глинистої) частини гірських порід, а з другого – водного розчину. Тому він впливає як на фізичні властивості породи, так і на хімічний склад води.

Інтенсивність катіонного обміну залежить від багатьох факторів, головними з яких є ступінь дисперсності породи, природа катіонів, що обмінюються, рН середовища, концентрація електролітів у розчині. Звичайно, чим вища дисперсність породи, тим більша її здатність до обміну. Тому вплив катіонного обміну на хімічний склад води помітно відчутний у глинах і глинистих породах.

Біологічні чинники

До цих чинників належить життєдіяльність рослин і тваринних організмів. Вони зумовлюють, з одного боку, біогенну метаморфізацію природних вод, а з іншого – збагачують у деяких випадках води мікрокомпонентами.

Рослинність впливає на характер ґрунтових реакцій. Так, хвойні ліси сприяють збільшенню кислотності через кислі властивості їх органічних решток (рН водної витяжки з хвої = 4). Трав’яниста рослинність – навпаки, сприяє нагромадженню лугів у ґрунтових розчинах.

Мікроорганізми відіграють особливо важливу роль у процесах зміни хімічного складу природних вод. Вони можуть розвиватися як у поверхневих, так і підземних водах, що залягають на глибині 1000 м і більше, при температурах від кількох градусів нижче нуля до 85-90°С. Діапазон мінералізації вод, коли існують мікроорганізми, також великий: існують галофільні бактерії в солоних водах. Однак у цілому висока мінералізація і дуже висока температура пригнічують життєдіяльність бактерій.

Мікроорганізми розкладають у водоймах залишки відмерлих рослинних і тваринних організмів. Цей процес може закінчуватися повним розпадом органічних речовин з утворенням простих мінеральних сполук (СО2, Н2О, СН2 та інших). Така життєдіяльність мікроорганізмів має дуже серйозне значення для природного очищення вод.

Антропогенні (штучні) чинники

До антропогенних належать усі чинники, що впливають на формування складу вод внаслідок діяльності людини. Внаслідок антропогенного впливу в природні води можуть надходити як іони, аналогічні тим, які входять звичайно до складу незабруднених вод (хлориди, сульфати, натрій та інші), так і компоненти, які в природних водах не зустрічаються (пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, деякі важкі метали).

Таким чином, антропогенні чинники можуть викликати:
- підвищення (чи зниження) концентрації тих чи інших компонентів природних вод, наявних у незабруднених водах;
- зміну направленості природних гідрохімічних процесів;
- збагачення вод речовинами, чужорідними для природних вод.

2. УМОВИ ФОРМУВАННЯ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ВОДИ У РІЧЦІ СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ

За характером ґрунтового покриву, ландшафтними і геоморфологічними умовами на території басейну виділяють: північну лісостепову частину вище від гирла Осколу, лівобережну степову (Задонецький степ), яка охоплює водозбори лівих притоків Сіверського Дінця на південь від Осколу, і правобережну частину між верхів’ями Казенного Торця і Кундрючею.

У північній лісостеповій частині басейну, розміщеній на схилах Середньоруської височини, формування хімічного складу вод відбувається в умовах достатнього зволоження під впливом багатих на карбонати чорноземних ґрунтів і підстилаючих порід (карбонатних суглинистих льосів, мергелів та вапняків).

Руслові води характеризуються гідрокарбонатно-кальцієвим складом і помірною мінералізацією [3].

У степовій частині басейну на водозборах лівих приток Сіверського Дінця в міру зменшення коефіцієнта зволоження в напрямку з півночі на південь і південний схід збільшується ступінь засолення ґрунтів сульфатами і хлоридами. Річкові води частіше гідрокарбонатно-сульфатного і сульфатного класу із домінуючими катіонами кальцію та натрію.

У правобережній частині басейну в області Донецького кряжу формування хімічного складу річкових вод відбувається під впливом соленосних порід. Сильне розчленування місцевості сприяє дренуванню водоносними горизонтами високо мінералізованих вод. Річкові води тут відрізняються підвищеною мінералізацією і переважно сульфатно-хлоридним складом.

Хімічний склад води у річках і водоймах басейну Сіверського Донця значно змінюється за часом залежно від переваги в їх балансі вод різних генетичних категорій.

У період весняного водопілля формування хімічного складу річкових вод залежить головним чином від інтенсивності сніготанення і висоти водопілля, що, в свою чергу, зумовлюється метеорологічними чинниками. Найбільші витрати весняного водопілля на більшості річок звичайно спостерігаються в березні.

Руслові води, які формуються під час водопілля на території басейну, характеризуються значною різноманітністю за мінералізацією та співвідношенням іонів. Величини мінералізації та іонний склад вод змінюються залежно від характеру. На більшій частині території мінімальна мінералізація річкових вод коливається в межах 120-300 мг/дм3, а при низьких паводках досягають 370 мг/дм3. Більш високою мінералізацією паводкових вод відрізняються малі річки, які стікають зі схилів Донецького кряжу; на піку водопілля мінералізація коливається від 300 до 1000 мг/дм3.

У лісостеповій частині басейну формуються руслові води гідрокарбонатного складу з чітко вираженою перевагою іонів НСО3- і Са2+.

У степовій частині басейну, на південь від річки Осколу відносний вміст НСО3- і Са2+ зменшується. У річках Червона, Суха, Велика Кам’янка та Мала Кам’янка збільшується вміст сульфатів і хлоридів.

Крім природних чинників, на формування хімічного складу паводкових вод річок Донбасу надзвичайно великий вплив мають антропогенні чинники: скидання шахтних вод і промислових стоків із накопичувачів, розвантажування яких зазвичай відбувається під час весняного водопілля. Цим можна пояснити різке збільшення концентрації сульфатів і хлоридів, що спостерігається під час проходження максимальних витрат у період водопілля, а також значне коливання цих величин протягом багатьох років в одних і тих же створах.

Високу мінералізацію паводкових вод можна пояснити систематичним скиданням у річк сильно мінералізованих шахтових вод до річок Казенного Торця, Кривого Торця, Бахмутки та Лугані.

У правобережній частині басейну Сіверського Донця, на водозборах на південь від р.Береки, в межень формуються води сульфатно-гідрокарбонатного, сульфатно-хлоридного і хлоридно-сульфатного складу. Рівень мінералізації досягає 2000-5000 мг/дм3, загальної жорсткості 20-29 ммоль/дм3. Особливо засолені руслові води басейну Казенного Торця, Кривого Торця та Бахмутки.

Концентрація хлоридів і сульфатів у них досягає 1000-2000 мг/дм3 [3].

Річка Сіверський Донець – довжина 1053 км, площа басейну – 98900 км2. Формування гідрохімічного режиму Сіверського Донця на різних ділянках річки залежить від характеру водозбору і впливу промислових стоків.

У верхів’ї біля с. Дальні Піски склад води різко виражений гідрокарбонатно-кальцієвий. Величина мінералізації в паводковий період (у березні) змінюється в межах 230-390 мг/дм3 відповідно максимальній і мінімальній витраті річки. Домінуючі іони НСО3- і Са2+ .

У меженний період мінералізація звичайно не перевищує 630 мг/дм3. Домінуючими залишаються НСО3- і Са2+.

Нижче за течією річки склад води змінюється. Особливо чітко помітні ці зміни біля м. Лисичанськ, де на його формування значний вплив мають правобережні притоки Казенний Торець і Бахмутка, а також скидання стічних вод Рубежанського хімічного комбінату. Під час водопілля мінералізація води тут змінюється в межах 212-601 мг/дм3. У межень мінералізація збільшується до 626-997 мг/дм3. Склад води характеризується підвищеними концентраціями сульфатів (200-300 мг/k) і хлоридів (до 130 мг/дм3).

Вміст біогенних та органічних речовин у воді Сіверського Донця також значною мірою залежить від впливу промислових стічних вод. Забруднення стічними водами протоків викликає збільшення окисності та концентрації сполук азоту, заліза, фенолів тощо [4]

3. МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОДИ

Для вирішення питань керування якістю вод водного басейну необхідною є розробка прогнозу його екологічного стану на основі об’єктивних методів оцінки якості води та приналежних територій, що зазнають впливу підвищеного техногенного навантаження. Практика водокористування демонструє, що інформація, заснована на оцінках якості води за окремими властивостями, є недостатньо вичерпною для вирішення цих задач. Необхідними є комплексні оцінки забрудненості вод, що інтегрують усю необхідну сукупність ознак, що характеризують якісний стан водних об’єктів. Такі оцінки всебічно враховують ефект сумісної присутності різних хімічних речовин та вплив багатьох інших факторів на якість води річок [5].

Серед усього розмаїття методів комплексної оцінки якості води можна виділити метод Билінкіної А.А. Він розроблений на основі узагальнення великої кількості матеріалу за хімічними, бактеріологічними, гідробіологічними та фізичними показниками. У цьому випадку використовуються середні значення для періоду найбільш критичного екологічного стану водоймища, на основі яких води можна розподілити на шість градацій якості (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 – Критерії оцінки якості води

Класи якості		Кисень насичений, %	БСК5, мг/м3	Cl-, мг/м3	Зважені речовини, мг/м3	Нафто-продукти, мг/м3	рН
1	Дуже чисті	95	1	0,0	1-3	0,00	6,5-8,0
2	Чисті	80	2	0,0	4-10	0,1-0,2	6,5-8,5
3	Слабо забруднені	70	2-3	1	11-19	0,3	6,0-9,0
4	Забруднені	60	4-5	2-5	20-50	1	5,6-9,0
5	Брудні	30	6-10	6-10	50-100	2	5,6-10,0
6	Дуже брудні	0	10	10	100	5	2,4-11,0

Методика Ємельянової В.П. розроблена стосовно умов та результатів моніторингу якості води.

Для встановлення міри сталої забруднюваності визначають повторюваність випадків перевищення ГДК конкретною речовиною. Цей показник розраховується відношенням числа випадків перевищення ГДК до загального числа відібраних проб.

Рівень забрудненості за кожною окремою речовиною визначається відношенням її концентрації до ГДК. Як результат оцінки якості води отримуємо узагальнені характеристики забрудненості води шляхом сполучення попередніх етапів (помноженням коефіцієнту комплексності на показник сталої забрудненості).

Таблиця 3.2 – Класифікація річкових вод за повторюваністю випадків забруднення

Повторюваність, %	Характеристика забруднюваності	Оцінювальні бали
		Виражені умовно	Абсолютні значення
0-10	Одинична	a	1
10-30	Нестійка	b	2
30-50	Стійка	c	3
50-100	Характерна	d	4

Проте, для адекватного визначення якості води необхідно враховувати комплексний вплив усіх вищенаведених чинників, тобто проведення узагальнюючої оцінки. Комплексний показник, що розраховується як сума узагальнених оцінювальних балів усіх забруднюючих речовин, що визначаються у створі, називається комбінаторним індексом забрудненості (КІЗ) [6].

Класифікація якості води, розрахована на основі КІЗ, наведена у таблиці 3.3

Таблиця 3.3 – Класифікація річкових вод за рівнем забрудненості

Кратність перевищення нормативу, %	Характеристика рівня забруднюваності	Оцінювальні бали
		Виражені умовно	Абсолютні значення
0-2	Низький	a	1
2-10	Середній	b	2
10-50	Високий	c	3
50-100	Дуже високий	d	4

4. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ВОДИ У РІЧЦІ СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ

Аналіз системи моніторингу водних ресурсів Донецької області показав, що з кожним роком спостерігається тенденція зменшення кількості проаналізованих гідрохімічних показників. Аналіз проводився із застосуванням показників якості води у контрольних створах, розташованих у м. Райгородок та Райстародубівка (створ №1,2 відповідно).

Розрахунки за методикою Билінкіної А.А.

Оцінка якості води здійснювалась за такими показниками: розчинений кисень, БСК5, перманганатна окиснюваність, азот амонійний, завислі речовини, прозорість, нафтопродукти, рН. У результаті було встановлено, що хоча за період 2008-2010 рр. значних змін у якості води в обох створах нема, спостерігається слабка тенденція до погіршення – від чистих та дуже чистих до помірно забруднених.

Розрахунки за методикою Ємелянової В.П.

Для розрахунків було застосовано такі гідрохімічні показники якості води: завислі речовини, магній, фосфати, кобальт, сульфатні іони, хлоридні іони, БСК5, азот амонійний, хром 3+, хром 6+, залізо загальне, окисність перманганатна, сухий залишок, нафтопродукти, СПАР, феноли, мідь, марганець, цинк, свинець, нікель, кадмій, алюміній, роданіди, ціаніди, миш’як.

Для встановлення міри стійкості забруднення було визначено повторюваність випадків перевищення ГДК конкретною речовиною.

Рівень забрудненості за кожною окремою речовиною розраховувався відношенням її концентрації до ГДК. Як результат оцінки якості води отримуємо узагальнені характеристики забрудненості води шляхом поєднання попередніх етапів (помноженням коефіцієнту комплексності на показник сталої забрудненості). Результати розрахунків повторюваності забрудненості річки за період 2008-2010 років свідчать про одиничну забруднюваність за усіма показниками в обох створах, окрім завислих речовин та магнію – в обох створах вона нестійка (рисунки 1 та 2).

Шляхом складання усіх узагальнених оцінювальних балів було встановлено: комбінаторний індекс забрудненості створів №1 та 2 варіюють у межах 55,75-60,02 та 70,18-73,80% відповідно. Такі результати свідчать про дуже високу забрудненість води в обох створах. Ці показники відносяться до останньої (найгіршої) категорії.

Висновки

1. Для того, щоб стабілізувати ситуацію з надмірним забрудненням поверхневих вод, потрібен їхній своєчасний моніторинг.
2. На здоров’я людини та на задоволення її життєвих потреб у будь-яких чинять вплив не окремі хімічні речовини, а комплекс речовин, одночасно присутніх у воді водних об’єктів.
3. Необхідними є комплексні оцінки забрудненості вод, що всебічно враховують ефект сумісної присутності різних хімічних речовин та вплив багатьох інших факторів на якість води річок.
4. Наявність у природній воді того чи іншого елементу зумовлюється не тільки його загальним вмістом у породах і ґрунтах, але і міграційною здатністю.
5. Міграційна здатність елементів значною мірою залежить від рН випадіння гідроксидів.
6. До біологічних чинників належить життєдіяльність рослин і тваринних організмів. Вони зумовлюють, з одного боку, біогенну метаморфізацію природних вод, а з іншого – збагачують у деяких випадках води мікрокомпонентами.
7. Внаслідок антропогенного впливу в природні води можуть надходити як іони, аналогічні тим, які входять звичайно до складу незабруднених вод (хлориди, сульфати, натрій та інші), так і компоненти, які в природних водах не зустрічаються (пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, деякі важкі метали).
8. Хімічний склад води у річках і водоймах басейну Сіверського Донця значно змінюється за часом залежно від переваги в їх балансі вод різних генетичних категорій.
9. Руслові води, які формуються під час водопілля на території басейну, характеризуються значною різноманітністю за мінералізацією та співвідношенням іонів. Величини мінералізації та іонний склад вод змінюються залежно від характеру.
10. Високу мінералізацію паводкових вод можна пояснити систематичним скиданням у річки сильно мінералізованих шахтових вод річок Казенного Торця, Кривого Торця, Бахмутки та Лугані.
11. Забруднення стічними водами протоків викликає збільшення окисності та концентрації сполук азоту, заліза, фенолів тощо.
12. Для вирішення питань керування якістю вод водного басейну необхідною є розробка прогнозу його екологічного стану на основі об’єктивних методів оцінки якості води та приналежних територій, що зазнають впливу підвищеного техногенного навантаження.
13. Аналіз системи моніторингу водних ресурсів Донецької області показав, що з кожним роком спостерігається тенденція зменшення кількості проаналізованих гідрохімічних показників.
14. Хоча за період 2008-2010 рр. значних змін у якості води в обох створах нема, спостерігається слабка тенденція до погіршення – від чистих та дуже чистих до помірно забруднених.
15. Відповідно до методики Емельянової В.П., результати розрахунків повторюваності забрудненості річки за період 2008-2010 років свідчать про одиничну забруднюваність за усіма показниками в обох створах, окрім завислих речовин та магнію – в обох створах вона нестійка.
16. Результати розрахунків комбінаторного індексу забруднення відносяться до останньої (найгіршої) категорії, що свідчить про дуже високу забрудненість води в обох створах.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Методология и методы комплексной оценки загрязненности поверхностных вод по гидрохимическим показателям. Автореферат. Диссертация. Артикул: 234969. Год: 2006 Автор: Емельянова, Валентина Петровна. Ученая cтепень: кандидат географических наук. Место защиты диссертации: Ростов-на-Дону. Код cпециальности ВАК: 25.00.27 Специальность: Гидрогеология суши, водные ресурсы, гидрохимия. Количество cтраниц: 254
2. Формирование химического состава природных вод в зоне влияния горно-металлургического комбината Североникель. Год: 2004. Автор: Даувальтер, Маргарита Васильевна. Ученая cтепень: кандидат технических наук. Место защиты диссертации: Апатиты. Код cпециальности ВАК: 25.00.36 Специальность: Геоэкология. Количество cтраниц: 209
3. Гідрохімія України: Підручник/Л.М.Горєв, В.І. Пелешенко, В.К.Хільчевський – К.: Вища школа, 1995. – 307 с.:іл.
4. Сіверський Донець. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/
5. Н.В. Коваль, Е.А. Руш. Геоэкология: анализ методов геоэкологической оценки природно-техногенных систем. Журнал Инженерная экология№1, 2006, издательство Инженерная экология, Москва. РФ.
6. Брагинский Л.П. Некоторые принципы классификации пресноводных экосистем по уровням токсической загрязнённости. // Гидробиологический журнал. – 1985. – Т.21. - №6. – с.65-74.