Біографія
Дитинство
Я, Нечипір Катерина Ігорівна, народилася 15 березня 1990 р. у м. Макіївка Донецької області. Мати, Нечипір Інна Вікторівна, обіймає посаду начальника відділу “Автоматичної обробки інформації та здійснення виплат” в управлінні праці і соціального захисту населення м. Макіївки. Батько, Нечипір Ігор Олегович, працює на шахті гірником очисного вибою.
У нашій родині я – єдина дитина і тому з самого дитинства вся батьківська любов, турбота і тепло діставалися саме мені. Незважаючи на це, люди, які знають мене протягом багатьох років, не можуть сказати, що я – егоїстка. І це знову ж таки заслуга моїх батьків. Мені дуже з ними пощастило. Вони в мене найкращі. У нас з батьками повне взаєморозуміння. Завдяки їх вихованню у мене є чудові якості характеру і досить сталі і правильні життєві позиції та пріоритети. Вони завжди намагалися захистити і відгородити мене від небезпек і труднощів, створити такі умови, щоб я могла ні в чому собі не відмовляти. Батьки завжди підтримували і не заперечували реальність і здійсненність моїх нестандартних, оригінальних і часом божевільних дитячих ідей. Я завжди їм буду вдячна за все, що вони для мене зробили і докладу всі зусилля, щоб виправдати їх очікування.
За маминими словами я була спокійною, розміреною, допитливою і старанною дівчинкою. Дуже любила малювати, слухати казки і вчити вірші. Моя улюблена дитяча письменниця – Агнія Барто. У трирічному віці батьки відвели мене в дитячий садок “Ведмежатко”, де в мене з'явилося багато друзів. Влітку я дуже часто гостювала у бабусі і дідуся, які живуть у приватному секторі неподалік від нашого будинку. Вони також як і батьки зробили величезний внесок у мій індивідуальний розвиток. Саме бабуся відкрила для мене захоплюючий світ книг. Завдяки їй я навчилася читати.
Ось таким цікавим і захоплюючим було в мене дитинство.
Школа
Для мене мій перший шкільний дзвоник пролунав 1 вересня 1997 р. у дворі ЗОШ I–III ступенів № 62 м. Макіївки. Це був один з найяскравіших моментів мого дитинства. Я пам'ятаю свою першу шкільну лінійку. Особливо запам'ятався момент, коли ми, першокласники, подарували одинадцятикласникам квіти, а вони нам книжки, альбоми для малювання та олівці.
Шкільне життя було дуже насиченим, повне яскравих і незабутніх вражень. Всі свої десять шкільних років я навчалася у фізико-математичному “Б” класі. У мене був великий і дружний клас. Ми завжди брали участь у різних загальношкільних заходах, творчих проектах. Я була старанною ученицею. Брала участь в олімпіадах з алгебри, геометрії, української мови та літератури, зарубіжної літератури, англійської мови, фізики, в різних змаганнях, конкурсах. Навчання давалося мені з легкістю. За весь період навчання я отримала 3 похвальні листа.
Моїм першим наставником на шляху в світ знань була моя перша вчителька – Булаш Олена Семенівна.
З часом кількість вчителів збільшувалася, як і предметів, які я вивчала. За шкільні роки улюбленими предметами стали алгебра, література та історія. Хотілося б подякувати всім своїм учителям за їх внесок у розвиток моєї особистості.
З п'ятого класу в якості експерименту наш клас став вивчати 2 іноземні мови: англійську і французьку. Через півроку адміністрація школи вирішила, що це занадто велике навантаження на учнів і експеримент припинили, залишивши тільки вивчення англійської мови. Але естетичність, мелодійність і вишуканість французької мови так захопили мене, що я захотіла вивчати її самостійно. Для цього я відвідувала індивідуальні заняття у вчительки французької мови.
Окрім навчання в школі, у період з першого по шостий клас, я займалася бальними танцями. Це захоплення сприяло моєму фізичному розвитку, розкриттю індивідуальних творчих здібностей.
У восьмому класі в мене з'явився інтерес до дизайну та моделюванню одягу. З цього періоду я близько двох років ходила до гуртка крою та шиття. Це хобі давало мені можливість реалізувати всі свої креативні ідеї.
Навчання у старших класах було не менш захоплюючим, оскільки необхідно було вже думати про своє майбутнє, про вибір професії, якої слід присвятити все своє життя. Саме тому в 10 класі я стала відвідувати курси англійської мови, а в 11 класі – курси української мови та займатися з репетитором з математики. Попереду був важливий і відповідальний крок – вибір спеціальності та університету.
Університет
Студентські роки – найнезабутніші роки нашого життя. В університеті проявляється наша самостійність і незалежність. Ми вже не діти, ми – студенти! Найскладнішим, здається, був вступ. Далі все вершилося саме по собі: нові друзі, цікаві заняття, досвідчені викладачі, і, звичайно ж, безшабашні, але незабутні місяці практики. І завжди, подібно до грому серед ясного неба – неминучі сесії, які починалися якось несподівано і проходили сумбурно, тривожно, з величезною відповідальністю.
Вибір університету у мене не відняв багато часу. З тим, що це буде Донецький національний технічний університет, я визначилася ще в старших класах школи. Саме цей університет відповідав всім моїм вимогам, які я пред'являла ВНЗам. Крім того, навчання в ДонНТУ для нашої родини є своєрідною традицією. Як виявилося, набагато складніше було вибрати свою майбутню спеціальність, адже від цього вибору залежало все моє життя. Більшість людей, при визначенні своєї спеціальності, орієнтуються на престижність тієї або іншої професії, на думку друзів і знайомих, на географічний фактор і тому не можуть оцінити власні схильності, здібності та інтереси. Я ж намагалася бути об'єктивною в цьому питанні. Так у 2007 р. за результатами рейтингів я стала студенткою ДонНТУ, спеціальність “Екологічна геологія”. Мені здається, що ця спеціальність є дуже актуальною для нашого регіону, оскільки дозволяє вивчити та оцінити вплив геологічних процесів і явищ на навколишнє природне середовище, а також встановити їх зв'язок з екологічними проблемами. Після перших тижнів навчання я зрозуміла, що зробила правильний вибір, про який я жодного разу не пошкодувала протягом усіх років навчання в ВНЗі.
Для мене перший курс був досить складним випробуванням. Але завдяки своїй цілеспрямованості, не згасаючої підтримці своїх рідних, друзів, розумінню викладачів я успішно його подолала. У наступні роки навчання для мене не складало особливих зусиль, а скоріше навпаки – зачаровувало новими відкриттями.
Найбільш цікавими для мене стали такі предмети як структурна геологія, моніторинг і геохімія навколишнього середовища. Серед викладачів хотілося б відзначити проф. Волкову Тетяну Петрівну, доц. Ягнишеву Тетяну Василівну, доц. Виборова Сергія Герасимовича, доц. Проскурню Юлію Анатоліївну, ст. викладача Каралі Марину Дмитрівну.
У червні 2011 р., отримавши диплом бакалавра з відзнакою і, здавши іспит з англійської мови, я вступила до магістратури. Тема моєї магістерської роботи “Якість вугілля пласта h10в шахти “Холодна Балка” та екологічні наслідки їх використання”. Актуальність теми полягає у тому, що застосування вугілля в якості палива для виробництва тепла та електроенергії на сьогодні займає провідне місце за обсягами споживання. Мій науковий керівник – Ягнишева Тетяна Василівна – кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри “Корисні копалини і екологічна геологія”. Вона допомагає, коригує і підтримує мене у моїй науковій діяльності. Крім того, вона просто чудовий викладач і людина.
Плани на майбутнє
Після вдалого завершення університету планую знайти роботу за фахом, яка в першу чергу буде мати перспективи подальшого кар'єрного зростання, а також сприяти моїй активної участі у заходах за поліпшенням екологічного стану навколишнього природного середовища Донецької області та Україні в цілому. Крім того, хотілося б удосконалити свої знання англійської мови, помандрувати та побачити світ, створити велику, дружню, міцну і люблячу родину.