Біографія
Вітаю
Мене звуть Тетяна Олександрівна Петрачкова. Я студентка V курсу факультету інженерної механіки та машинобудування, спеціальності обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів. Народилася 1 серпня 1990 р. в місті Донецьку, Донецької області, в родині викладача української мови Світлани Олексіївни Петрачкової і шахтаря – Олександра Івановича Петрачкова. Ще у мене є молодша сестра Анастасія – майбутній архітектор.
Дитинство
З дитинства відрізнялася живим, енергійним характером. Люблю бути в гущі подій. З трьох років відвідувала дитячий садок Золота рибка
. Це були важкі дев'яності. Садок то працював, то закривався, але я встигла в нього походити. Правда, не все я добре пам'ятаю, проте роль жаби з Теремка, яку я грала в дитсадівській виставі, залишилася в пам'яті.
Школа
Наступна щабель – Донецька гімназія № 92 Кіровського району. Я вдячна їй за хороші знання, які допомогли мені вчитися далі. Я завжди буду пам'ятати своїх вчителів: Тетяну Борисівну Корнілову – класного керівника, директора гімназії Віктора Івановича Гусєва (на жаль, він рано пішов з життя), Ларису Євгеніївну Новикову (вчителя української мови), Ганну Опанасівну Капралову (вчителі фізкультури). З вдячністю згадую я першу свою вчительку Валентину Олександрівну Белоблоцьку, суворого, але справедливого педагога. Моїми улюбленими предметами були креслення, алгебра та геометрія.
Школа прищепила мені тягу до знань. Я вчилася в математичному класі, в 10 і 11 відвідувала математичний коледж при Донецькому національному університеті (ДонНУ), закінчила його з оцінкою добре
, про що є посвідчення. Мої викладачі математики: Оксана Олександрівна Глюза (шкільний учитель), Яків Соломонович Бродський та Ольга Миколаївна Афанас’єва (викладачі університету).
Хорошая школа розвиває не тільки розум, але і творчі здібності. Я брала участь у самодіяльності, особливо запам'яталася роль Почемучки (мабуть, є в мене в характері щось таке ...). Також відвідувала гурток м'якої іграшки.
Люблю спорт. З чотирьох років мама записала мене на художню гімнастику. Тренування, змагання, виступи ... все це вимагало і часу, і праці. Тому я звикла планувати свій день. Ще я встигла позайматися хореографією, волейболом, карате.
Майже кожні літні канікули їздила в дитячі табори. Це був відмінний спосіб відпочити, знайти нових друзів і проявити свої творчі, акторські та спортивні таланти.
Університет
Ще в школі вирішила, що якщо вчитися в університеті, то в найкращому. На мій погляд, такими університетами є Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) і ДонНУ. Найбільше мені хотілося потрапити саме в технічний. Він найбільший і найстаріший вуз Донбасу. Я вступила по співбесіді на спеціальність обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів.
За час навчання брала участь у трьох олімпіадах.
З третього курсу працюю на стадіоні Донбас Арена
як хостес. Робота надзвичайно цікава і неймовірно відповідальна. Забезпечувати безпеку, правопорядок та сервіс одночасно важко, оскільки перші дві складові повинні бути непомітними для гостей, але я справляюся. Моєю зоною відповідальності є зона ЗМІ, журналісти дуже веселі люди, так що нудьгувати не доводиться. Шкода тільки матчі проходять не так часто, як хотілося б.
У 2011 році, отримавши диплом бакалавра, я вступила в магістратуру. Моїм науковим керівником став доцент кафедри Машини та апарати хімічних виробництв – Ігор Вікторович Кутняшенко. Тема магістерської роботи – Дослідження взаємодії твердих дисперсних відходів з робочими поверхнями обладнання для їх переробки
.
Плани на майбутнє
Плани як в Наполеона...
Обов'язково хочу завершити своє навчання на хорошому рівні. Звичайно, хотілося б знайти роботу за фахом, тим більше знання, отримані в ДонНТУ можна застосувати в багатьох сферах діяльності.
У сучасному інформаційному суспільстві людина повинна розвиватися в різних напрямках, тому я планую: отримати водійські права; вивчити китайську мову; долучитися до мистецтва; здійснити кругосвітню подорож. Ну і звичайно ж, внести посильний вклад в розвиток нашої держави.