Біографія
Дитинство
Я, Похилько Станіслав Ігорович, народився 21 червня 1989 року в с. Дмитрівка Волноваського р-ну Донецької області. У сім'ї я з'явився першим і мені приділялося багато уваги. Моя сестра – Віолетта, молодша за мене на 3 роки, тому мене з раннього віку стали привчати піклуватися про молодших. Це дало мені таку важливу якість, як відповідальність.
Батько, Похилько Ігор Євгенович, народився 14 лютого 1966 року, має дві вищі освіти, завдяки яким зміг освоїти різні сфери діяльності від інженера механіка до керівника обласного рівня. Для мене батько з дитинства був і буде прикладом для наслідування, на кого варто рівнятися.
Мати, Похилько Людмила Олександрівна, народилася 6 березня 1964 року, працює в школі вчителем фізики і математики.
Коли я ходив до садочка, мати брала мене з собою до роботи і мені шалено подобалися всі ці дивні склянки
і забавні прилади
на уроках фізики.
Дитинство для мене було дуже веселим і незабутнім періодом життя. Добре, що не було комп'ютера з інтернетом і ми з хлопцями днями пропадали на вулиці, грали в футбол, воювали, каталися на велосипедах.
Ми будували свій дім і я з дитинства став допомагати батькам. Поки вони були на будівництві, мене залишали на господарстві, з малих років я вже вмів багато чого робити і звик до роботи.
Школа
У 1996 році пішов у перший клас Дмитрівській ЗОШ. У школі я вчився добре.
Так як мама – вчитель, то домашні завдання строго контролювалися і перевірялися.
Пам'ять у мене розвинена і вірші давалися дуже легко. Улюбленим гуманітарних предметом була історія, з величезним задоволенням читав про вселякі історичні битви.
На святах часто виступав у ролі ведучого, що дало мені величезний досвід – як вести себе перед аудиторією, правильна дикція і постанова мови.
У 9-му класі по суботах проходив курси оператор комп'ютерного набору
.
Закінчивши дев'ятирічну школу з відзнакою, я пішов вчитися в 10-й клас Донської ЗОШ. Зміна обстановки, нові друзі, нові захоплення. У 11-му класі отримав водійське посвідчення категорії В.
Університет
Закінчивши 11-й клас, як і перед усіма випускниками, стало питання – куди поступати вчитися?
З усіх університетів, за згодою з батьками, вирішив вступити у Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на радіотехнічний факультет за напрямком підготовки Системи технічного захисту інформації
.
Вибір спеціальності був виходячи з затребуваності і новизни даної спеціальності. Вступив я за рейтингами на контрактній основі, але після 2-го курсу перейшов на бюджет, тому що вчився добре.
На фізкультурі почав займатися боксом. Побачивши потенціал, тренер – Лехтман Наум Маркович, запропонував займатися додатково й через рік мене вже прийняли до збірної університету з боксу. Спорт став для мене невід'ємною частиною життя, а манеж – другою домівкою.
На 3-му курсі відкрив у собі жагу до музики і почав самостійно освоювати гру на барабанах. Вже через рік мене взяли до музичного гурту. Заняття боксом виховали в мені фізичну сторону, а музика – духовну.
У 2011 р. отримав базову вищу освіту і вступив до магістратури. В цей же час закінчив навчання на військовій кафедрі ДонНТУ та отримав офіцерське звання молодший лейтенант.
Зараз пишу магістерську роботу на тему Розробка способів підвищення вірогідності при передачі інформації по комп'ютерній мережі
, науковий керівник – кандидат технічних наук, доцент Оводенко Олександр Васильович.
Плани на майбутнє
Реалізувати себе у сфері захисту інформації, стати провідним фахівцем, можливо навіть відкрити свою справу. Так само продовжувати розвивати заняття музикою і спортом.