ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Актуальність теми

Світова економічна криза, в умовах глобалізації суспільних та соціально-економічних відносин, зумовила у світі переорієнтацію основних цінностей та пошук країнами Євросоюзу прийнятної моделі економічного розвитку, яка забезпечувала б національну конкурентоспроможність і орієнтувала б національну економіку кожної країни на довготермінове зростання. Так, цією моделлю стала модель інноваційного розвитку, яка є тим фундаментом, який визначає економічну силу країни та її перспективи на світовому ринку. Європейський вибір України на шляху інтеграції у високотехнологічне конкурентне середовище зумовив необхідність формування та запровадження інноваційної моделі розвитку, яка повинна була забезпечити високі та стабільні темпи економічного зростання, вирішити певні соціальні й екологічні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал країни, гарантувати їй економічну безпеку та чільне місце в Європейському Союзі.[1]

Класичні погляди на регіоналізм в економіці були запропоновані такими відомими зарубіжними авторами, як І.Г. фон Тюнен і В.Лаунгарт, Дж.Стіглиць. Серед західних авторів можна відзначити також А. Вебера, О. Енглендера, А. Інотаї, А. Прелеля, Т. Паландера, Е. Гувера, а серед російських фахівців – зокрема, О. Любіцеву, О. Маршалову та О.Новоселова. [2] З вітчизняних авторів можна назвати таких експертів з питань глобалізації та регіонального розвитку, як А. Білорус, В. Будкін, Б. Данилишин, М. Долішній, Ю. Макогон, В. Новицький, Ю. Пахомов, І. Школа та ін. Особливий інтерес, виходячи з цілей даної роботи, становлять роботи Н. Мікули, В. Чужикова, які досліджували спеціальні питання міжнародного регіонального співробітництва, зокрема за участю України.

При цьому, в літературі недостатньо розкрито перспективи розвитку систем організації співробітництва в інноваційній сфері, що визначає актуальність теми магістерської роботи.

Мета і задачі дослідження

Метою магістерської роботи є розвиток теоретичних засад та обґрунтування практичних рекомендацій із організації ефективного співробітництва підприємств в інноваційній сфері.

Для досягнення мети дослідження в магістерській роботі встановлено та вирішено такі завдання:

Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємств.

Предметом дослідження є методи та інструменти організації ефективного співробітництва підприємств в інноваційній сфері.

Методи дослідження

Основу магістерської роботи складають положення теорії управління, теорії прийняття рішень. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: методи статистичного аналізу та логічного узагальнення; методи теоретичного узагальнення, діалектики, логіки, системного та історико-економічного аналізу; абстрагування, аналізу і синтезу, індукції та дедукції; системно-цільовий; методи фінансової математики. Обробку отриманих даних виконано за допомогою програмного пакету MS Excel.

Джерелами інформації є наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів у сфері співробітництва, законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення Донецької обласної державної адміністрації, міністерств і відомств, дані статистичної звітності промислових підприємств, статистичні збірники Державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики.

Основний науковий результат роботи полягає в уточненні теоретичних положень та обґрунтуванні практичних рекомендацій із організації ефективного співробітництва підприємств в інноваційній сфері.

Практичне значення розроблених у магістерській роботі теоретичних положень доведено до рівня практичних рекомендацій.

Основний зміст магістерської роботи

У вступі розкрито актуальність теми магістерської, сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі – Теоретичні засади організації співробітництва підприємств в інноваційних процесах – проаналізовано динаміку інноваційних процесів в Україні, надано визначення сутності інновацій, визначено основні складові мотивації організація стратегічного партнерства підприємств в реалізації інноваційних проектів.

Cтан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів-науковців визначають як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням економічної стратегії. Так, останні офіційні статистичні дані свідчать про поступове зниження інноваційної активності підприємств у такій важливій галузі національної економіки, як промисловість (табл. 1).


Таблиця 1 – Інноваційна активність промислових підприємств України протягом 2003–2010 pp.

Показники Роки
2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю
Всього, од. 1857 1470 1359 1193 1118 1472 1396 1370
% від загальної кількості 18 15,1 13,7 11,9 11,2 14,2 13 12,8
Кількість підприємств, що впроваджували інновації
Всього, од. 1506 1120 958 810 999 1186 1160 1145
% від загальної кількості 14,6 11,5 10 8,2 10 11,5 10,8 10,7

Аналіз наукових джерел, законодавчої бази довів неоднозначність тлумачення сутності поняття інновація. Під інноваціями в широкому змісті цього слова в роботі пропонується розуміти прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Час від зародження ідеї, створення і поширення нововведення до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. [3]

Рисунок 1

Рисунок 1 – Комплекс інновацій, визначених пірамідою стратегії компанії
(анімація: 6 кадрів, 8 циклів повторення, 80 кілобайт)

Новизна інновацій повинна оцінюватись за технологічними параметрами, а також враховувати ринкові позиції. Враховуючи це можна класифікувати інновації таким чином. У залежності від технологічних параметрів інновації пропонується поділяти на: продуктові інновації, вони повинні включати застосування нових матеріалів, нові напівфабрикати і комплектуючі, одержання принципово нових продуктів: процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

За типами новизни для ринку інновації діляться на:

За місцем в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

У залежності від глибини внесених змін виділяють інновації:

Схематично класифікацію інновацій в умовах співробітництва підприємств доцільно представити в такий спосіб (рис. 2).

Рисунок 2

Рисунок 2 – Види інноваційних проектів за основними типами

Встановлено, що вибір форми способів організації співробітництва відбувається під впливом складного мотиваційного комплексу, провідну роль у якому відіграють такі групи мотивів утворення (табл. 2):


Таблиця 2 – Система мотивів до організації співробітництва підприємств

Група мотивів Характеристика цілей (мотиви) учасників
Ринкові
  1. Зміцнення конкурентних позицій.
  2. Збільшення частки ринку, яка належить учасникам.
  3. Розширення асортименту продукції, яка виробляється.
  4. Збільшення обсягів збуту продукції, розширення кола споживачів (контактів).
  5. Обмеження витрат на подолання бар’єрів входу на нові ринки.
  6. Розширення географічної присутності.
  7. Підвищення якості обслуговування потреб клієнтів
Ресурсні
  1. Отримання доступу до джерел постачання унікальних, дефіцитних, більш якісних або дешевих ресурсів.
  2. Диверсифікація джерел постачання ресурсів
Виробничі
  1. Підвищення рівня використання виробничих потужностей та корисного завантаження обладнання.
  2. Скорочення строків виконання замовлень.
  3. Прискорення обігу оборотних коштів
Технологічні та інноваційні
  1. Взаємне доповнення технологій та ресурсів у рамках системи коопераційного співробітництва.
  2. Економія на витратах при виконанні робіт з розробки та створення нових видів продукції (розширення співробітництва в області НДДКР).
  3. Розширення науково-технічної та виробничої бази інноваційної діяльності
Фінансово-економічні
  1. Оптимізація податкових платежів (при отриманні різних пільг і преференцій, пов’язаних із національними відмінностями у режимах оподаткування).
  2. Скорочення підприємницьких ризиків при диверсифікації виробництва.
  3. Зниження невизначеності та посилення стабільності розвитку, зумовлені об’єднанням ресурсів і досвіду в межах системи коопераційного співробітництва
Організаційні
  1. Скорочення непродуктивних управлінських витрат
  2. Усунення дублювання при виконанні функціональних обов’язків персоналу при оптимізації організаційної структури підприємств – учасників співробітництва
  3. Конкретизація та посилення відповідальності за виконання функціональних обов’язків

Економічна природа, роль та значення коопераційних зв’язків у міжнародних економічних відносинах полягають, насамперед, у забезпеченні низки умов для оптимізації використання економічного потенціалу підприємств при зменшенні потрібних для розвитку виробництва капітальних вкладень, у створенні передумов для скорочення обсягів непродуктивних переміщень ресурсів та транспортних витрат з урахуванням відмінностей, які існують у національних режимах регулювання виробничо-господарських відносин. [4]

У другому розділі магістерської роботи – Методичне забезпечення визначення ефективності співробітництва підприємств – проаналізовано стан господарської діяльності підприємства, надано оцінку потенціалу співробітництва та визначено фактори формування ефективності інноваційних процесів при укладанні угод про співробітництво.

Передбачається проведення аналізу господарської діяльності підприємства ПАТ Агровіта за пунктами:

Визначення особливостей формування економічного потенціалу співробітництва підприємств галузі дозволило авторові виокремити такі складові потенціалу як: базовий потенціал, експортний потенціал, науково-дослідницький потенціал, інтелектуальний потенціал, технологічний потенціал, інформаційний потенціал, фінансовий потенціал, виробничий потенціал. Ефективна взаємодія складових забезпечує стале функціонування підприємств та конкурентоспроможність їх продукції на ринку інновацій [5] (рис. 3).

Рисунок 3

Рисунок 3 – Складові економічного потенціалу співробітництва підприємств в реалізації інноваційних процесів

Економічний потенціал співробітництва підприємств можна навести у вигляді паралелепіпеда (рис. 3), де площини граней: A1B1C1D1 – виробничий потенціал, ABB1A1 – інтелектуальний потенціал, BCC1B1 – інформаційний потенціал, ABCD – технологічний потенціал, ADD1A1 – науково-дослідницький потенціал, і DCC1D1 – фінансовий потенціал. [6]

Найбільшої уваги заслуговують науково-дослідницький, інтелектуальний і фінансовий потенціали співробітництва, оскільки саме ці елементи чинять найбільший вплив на формування потенціалу. Науково-дослідницький потенціал являє собою узагальнювальну характеристику ступеня науковості діяльності підприємств, їх зв’язків із центрами знань (ВНЗ, наукові інститути, центри), та рівень забезпечення наукою виробничого процесу (наявність високоточної техніки, виробничого досвіду, патентів, ліцензій, ноу-хау, розвиток інженерної справи).

Інтелектуальний потенціал є унікальною характеристикою підприємств, оскільки характеризує наявність висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників – академіків, докторів та кандидатів наук, лауреатів державних та міждержавних премій; проектантів, конструкторів, програмістів, аналітиків, інженерів-випробувачів та інших ключових спеціалістів), які створюють та визначають прогресивність інноваційних процесів на підприємствах. Функціонування підприємства повинне забезпечуватися достатністю фінансового потенціалу як взаємопов’язувального елемента системи. Відображаючи відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату, фінансовий потенціал спирається на певні умови діяльності підприємницької системи: наявність власного капіталу; можли-вості залучення капіталу для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів; рентабельність капіталу; наявність ефективної системи управління фінансами.


Таблиця 3 – Фактори, що визначають ефективність співробітництва в інноваційній сфері

Група Характеристика Фактор ефективності
Економічні Рівень економічної доцільності співробітництва Рівень рентабельності спільних проектів; обмеженість ресурсів в окремих суб'єктів; зростання вартості проектів та ін.
Соціальні Вплив окремих соціальних груп і особистостей на розвиток співробітництва Авторитет окремих дослідників; наявність незадіяного трудового потенціалу; орієнтація дослідників на співробітництво та ін.
Ресурсні Наявність достатнього обсягу різноманітних ресурсів для ефективного здійснення спільної інноваційної діяльності й співробітництва Обсяги фінансування; кількість дослідників
Матеріально-технічні Рівень розвитку матеріально-технічної бази учасників співробітництва й/або системи співробітництва Якість матеріально-технічної бази і її відповідність завданням спільних програм

Таким чином, використовуючи запропоновані інтерпретації, можна систематизувати фактори ефективності співробітництва для подальшої оцінки їхньої значимості для інноваційних процесів.

Висновки

У магістерській роботі здійснено розвиток теоретичних положень та розроблено методичні рекомендації щодо організації ефективного співробітництва підприємств в реалізації інноваційних процесів.

  1. Аналіз стану та перспектив розвитку інноваційних процесів в Україні та Донецькій області свідчить про незадовільні темпи приросту обсягів фінансування інновацій на вітчизняних підприємствах.
  2. Для підвищення ступеня обґрунтованості інноваційних рішень досліджено існуючі поняття «інновація» та запропоновано авторське визначення сутності інновацій.
  3. Розроблено систему мотивів до організації співробітництва підприємств, що включає організаційні, фінансово-економічні, ресурсні, науково-технічні, ринкові та виробничі.
  4. Здійснено аналіз господарської діяльності підприємства.
  5. Сформовано модель економічного потенціалу співробітництва підприємств, представлену у вигляді кубу, сторони якого дозволяють оцінити інформаційний, фінансовий, інтелектуальний, науково-дослідницький та технічний елементи економічного потенціалу.
  6. Систематизовано фактори ефективності співробітництва в інноваційній сфері.

Перелік посилань

  1. Денисон Э. Исследование различий в темпах экономического роста / Э. Денисон. – М.: Прогресс, 1971.
  2. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982.
  3. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.І. Амоша. – Економіст, 2005. – № 6.– С.28.
  4. Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: монографія / В.М. Гриньова, О.В.Козирєва . – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 192 с.
  5. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: навч. посібник 2-ге вид., перероб. і доп. / С. М. Ілляшенко. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 324 с.
  6. Федулова Л. І. Інноваційна економіка: підручник. / Л. І.Федулова. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
  7. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент / Р.А. Фатхутдинов. – Спб.: Питер, 2002. – 400 с.
  8. Санто Б. Сила инновационного саморазвития / Б.Санто. – Инновации 2004. – № 2. – С. 5–15.
  9. Лапко О. Інноваційна діяльність у системі державного регулювання: монографія / О.Лапко – К.: Інститут економ. прогнозування НАН України, 1999. – 342 с. >Макогон Ю.В. Инновационно–инвестиционная сфера Украины: состояние и перспективы развития / Ю.В. Макогон. // Вісн. Львів. комерц. акад. – Вип. 18; Ч. 1 – Л. : ЛКА, 2005. – С. 19–27.
  10. Инновации сегодня [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sinncom.ru/.